Постанова
Іменем України
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 309/3507/18
провадження № 51-1389км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Вараниці В.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Габор Я.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 27 листопада
2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання:
- за ч. 1 ст. 162 КК України- у виді обмеження волі строком на 3 роки;
- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 09 вересня 2019 року у виді 1 року позбавлення волі та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Не погоджуючись з вказаним вище рішенням суду, захисник Габор Я.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 подала скаргу до апеляційного суду.
Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 2020 року зазначену апеляційну скаргу захисника на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2019 року - залишено без руху із наданням десятиденного строку на усунення недоліків у зв`язку з невідповідністю скарги вимогам ст. 396 КПК України.
Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу захисника Габор Я.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, оскільки захисником не усунуто недоліків скарги.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу судді апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Стверджує, що виявлені суддею апеляційного суду недоліки її апеляційної скарги вона усунула, а тому суддя вказаного суду дійшов передчасного висновку про невідповідність поданої апеляційної скарги вимогам ст. 396 КПК України.
Також захисник вважає, що відсутність у апеляційній скарзі деяких вимог і доводів на обґрунтування незаконності оскаржуваного вироку суду першої інстанції не може вважатися недоліком апеляційної скарги і таку нечіткість можна уточнити під час апеляційного розгляду.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
захисника не подавались.
У судовому засіданні прокурор виступив проти задоволення поданої касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Під час перевірки матеріалів даного провадження колегією суддів установлено, що доводи захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 1 ст. 399 КПК України суддя - доповідач, установивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст. 396 КПК України, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки і встановлюється достатній строк для їх усунення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліків апеляційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк.
Зазначених вимог закону апеляційний суд дотримався.
Як вбачається з матеріалів провадження, після ухвалення вироку Хустського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2019 року щодо
ОСОБА_1, захисник останнього подала апеляційну скаргу.
В свою чергу, суддею апеляційного суду, при здійсненні перевірки відповідності поданої апеляційної скарги вимогам ст. 396 КПК України встановлено, що скарга цим вимогам не відповідає, оскільки вона подана без зазначення належного обґрунтування у чому полягає незаконність оскаржуваного судового рішення; без клопотання про повторне дослідження апеляційним судом обставин (доказів), встановлених під час кримінального провадження щодо ОСОБА_1, оскільки зі змісту мотивувальної частини апеляційної скарги захисника вбачається, що вона ставить питання про переоцінку доказів на які послався суд першої інстанції при ухваленні свого вироку щодо ОСОБА_1, а також, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що в ній оспорюються фактичні обставини вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, водночас про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження в апеляційній скарзі захисник не зазначає. Разом з цим, вимога до суду, за результатом розгляду апеляційної скарги, є неузгодженою та містить суперечності. У зв`язку з зазначеним, вимоги апеляційної скарги захисника не дають можливості суду апеляційної інстанції прийняти рішення відповідно до вимог ст. 404, 407 КПК України.
Також в порушення вимог ч. 6 ст. 396 КПК України, захисником до апеляційної скарги не додані її копії в кількості, необхідній для надсилання сторонам кримінального провадження.
У зв`язку з наведеним та, відповідно до ч. 1 ст. 399 КПК України, 17 січня
2020 року суддею апеляційного суду постановлено ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення зазначених у ній недоліків.
У межах встановленого судом строку, захисник Габор Я.І. подала апеляційну скаргу на виконання ухвали судді апеляційного суду від 17 січня 2020 року та ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року прийнято рішення про повернення апеляційної скарги захиснику.
Постановляючи таке рішення, суддя апеляційного суду вказав, що як вбачається зі змісту повторно поданої захисником апеляційної скарги, наведених в ухвалі судді апеляційного суду від 17 січня 2020 року недоліків, усунуто не було, з таким рішенням судді апеляційного суду погоджується і колегія суддів.
Так, як убачається з наявної в матеріалах справи повторно поданої апеляційної скарги, захисник Габор Я.І. усунувши допущені неузгодженості в прохальній частині первинної апеляційної скарги, зокрема щодо засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки останнього за вказаною статтею засуджено не було, допустила в прохальній частині апеляційної скарги нові неузгодженості, а саме: зазначила про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України, хоча за таким обвинуваченням вирок щодо ОСОБА_1 не ухвалювався.
Разом з цим, захисник у апеляційній скарзі повторно порушує питання про визнання судом невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185 КК України і при цьму зазначає, що доказам на підтвердження його невинуватості у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, на її думку, судом першої інстанції не надано належної оцінки, проте у апеляційній скарзі захисником знову не ставиться вимога про дослідження таких доказів.
Однак як визначено ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, при наявності клопотання учасників судового провадження та за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так й однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних доказів не може слугувати підставою для їх обов`язкового повторного дослідження.
Також відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 396 КПК України в апеляційній скарзі зазначається вимога особи, яка подає апеляційну скаргу. Захисник в поданій апеляційній скарзі одночасно ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції, виправдання ОСОБА_1 та призначення йому більш м`якого покарання за одне із інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що не узгоджується з положеннями ст. 407 КПК України стосовно повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Так, захисник подаючи апеляційну скаргу повторно залишила поза увагою те, що суд апеляційної інстанції не уповноважений ухвалювати виправдувальні вироки, а може ухвалювати вироки лише у разі погіршення становища обвинуваченого (ч. 1 ст. 420, ч. 1 ст. 421 КПК України). Водночас до повноважень суду апеляційної інстанції, окрім іншого, входить скасування вироку і закриття кримінального провадження (п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК України), про що, фактично, і веде мову у своїй апеляційній скарзі захисник. Згідно зі ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Тому, за наведених у апеляційній скарзі захисника Габор Я.І. доводів, керуючись положеннями п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційний суд прийняв правильне рішення про необхідність повернення апеляційної скарги останньої і таке рішення відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Водночас колегією суддів під час перевірки матеріалів провадження не встановлено підстав вважати обґрунтованими доводи касаційної скарги захисника про те, що суддя апеляційного суду, приймаючи рішення про повернення її апеляційної скарги, дійшов передчасного висновку про невідповідність скарги вимогам ст. 396 КПК України.
Разом з цим, посилання захисника на те, що відсутність у апеляційній скарзі деяких вимог і доводів на обґрунтування незаконності оскаржуваного вироку суду першої інстанції не може вважатися недоліком апеляційної скарги і таку нечіткість можна уточнити під час апеляційного розгляду, не спростовує недотримання нею вимог ст. 396 КПК України при складанні та поданні апеляційної скарги, оскільки захисник є юристом, який надає професійну правничу допомогу і здійснює свою професійну діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", отримавши свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Водночас колегія суддів звертає увагу захисника на те, що згідно з положеннями ч. 7 ст. 399 КПК України залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не позбавляло захисника права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441 КПК України, Суд