ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 812/979/17
касаційне провадження № К/9901/36430/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року (головуючий суддя - Широка К.Ю.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ястребова Л.В.; судді - Васильєва І.А., Компанієць І.Д.)
у справі № 812/979/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сватівська олія"
до Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сватівська олія" (далі - ТОВ "Сватівська олія"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року № 0000751401 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 213647,00 грн за основним платежем та 53411,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 18 серпня 2017 року адміністративний позов задовольнив.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДФС у Луганській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що соняшник третього класу в кількості 296115 кг., який є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс", зник з території зернового складу позивача, але останній жодних записів у бухгалтерському обліку щодо нестачі зерна не зробив та, відповідно, не відобразив зазначену операцію в рядку 03ІД "Інші доходи" декларації з податку на прибуток за 2014 рік.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Луганській області.
09 січня 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Сватівська олія" відповідно до питань, визначених у запереченнях від 21 вересня 2016 року № 729 до акта документальної позапланової виїзної перевірки від 14 вересня 2016 року № 1/14/25368994 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 06 червня 2017 року № 157/12-32-14-01-15/25368994.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення платником вимог підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на заниження об`єкта оподаткування з податку на прибуток внаслідок невідображення у складі доходів нестачі соняшника в кількості 296115 кг., прийнятого на відповідальне зберігання за договором від 28 серпня 2014 року № 33, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрекс".
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року № 0000751401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 213647,00 грн за основним платежем та 53411,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названого акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Пунктом 135.1 статті 135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги - це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), запасами є активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.
Пунктом 5 названого Положення визначено, що запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Враховуючи те, що соняшник третього класу в кількості 296115,00 кг., нестачу якого виявлено, не може бути використаний, а відтак не призведе до надходження економічних вигід у майбутньому, він не є запасом. Отже, для обліку цього соняшника не слід використовувати рахунки бухгалтерського обліку 20 "Виробничі запаси", 21 "Поточні біологічні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 28 "Товари".
Не можна визнати об`єктивним і посилання контролюючого органу на необхідність застосування платником у розглядуваному випадку правил пункту 5.11 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року № 2 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого в разі, якщо передані на відповідальне зберігання запаси витрачені зберігачем запасів, власник таких запасів їх первісну вартість списує з рахунків обліку запасів з включенням до інших операційних витрат за дебетом субрахунку 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей" і внесенням даних до позабалансового субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей". На підставі документів про задоволення позову або інших документів досудового врегулювання, що свідчать про досягнення згоди щодо відшкодування втрат, власник запасів визнає дебіторську заборгованість та інші операційні доходи за кредитом субрахунку 716 "Відшкодування раніше списаних активів" з одночасним виключенням даних з позабалансового субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей".
Зберігач запасів у разі витрачання (використання) запасів, прийнятих на зберігання, їх вартість відображає за дебетом рахунків обліку відповідних запасів і кредиту рахунків обліку поточних зобов`язань.
Оскільки у справі, яка розглядається, позивач як зберігач запасів не витрачав та не використовував зерно, прийняте на відповідальне зберігання, а було виявлено його нестачу, що також підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12014130550000411, зокрема, висновком судової економічної експертизи від 25 січня 2016 року № 1207, здійсненої Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, вказані проведення в бухгалтерському обліку ТОВ "Сватівська олія" не повинні здійснюватися.
За таких обставин висновок судових інстанцій про безпідставність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 213647,00 грн за основним платежем та 53411,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22 червня 2017 року № 0000751401 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Луганській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -