ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-7574/11/2670
адміністративне провадження № К/9901/32775/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" до Головного управління ДПС у м.Києві про скасування податкових повідомлень рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 серпня 2020 року (прийняту в складі: головуючого судді Літвінової А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.),
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ТОВ "Альянс Холдинг" подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002641705/0 від 21.08.2009 р. яким йому визначено зобов`язання із сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 452510 грн. 01 коп.
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. У травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (далі - заявник) звернулось до суду з заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 року у адміністративній справі №2а-6793/10/2670 за нововиявленими обставинами, в якій просив суд:
- скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 року у справі №2а-6793/10/2670 та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі міста Києва №0002641705/0 від 21 серпня 2009 року.
4. Обґрунтовуючи заяву заявник послався на те, що після ухвалення судом постанови від 17 листопада 2010 року заявник отримав відомості, які підтверджують, що працівники Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" повинні вважатись резидентами України.
4.1. Крім того, заявник посилається на те, що під час розгляду адміністративної справи №2а-831/11/2670, а саме, 28 квітня 2011 року йому стало відомо про наявність нових даних, що дозволяють стверджувати, що працівники товариства повинні вважатись резидентами України у зв`язку з їх перебуванням в Україні більше ніж 183 днів, що не було враховано судом при розгляді справи.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року задоволено заяву про перегляд судового рішення, а саме скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволені та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002641705/0 від 21серпня 2009 року.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
6.1. Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку, що при отриманні фізичною особою резидентського статусу шляхом звернення до податкового органу та отримання від нього відповідної довідки (повідомлення), резидентський статус визначається на звітний податковий період (рік), а отже підтвердження свого резидентського статусу має здійснюватись такими особами щорічно, з податкового періоду, в якому іноземець отримав довідку.
7. Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 року.
8. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вказані заявником обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки могли бути відомими на час розгляду справи.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із ухваленими у цій справі судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, заяву про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 року у справі №2а-6793/10/2670 за нововиявленими обставинами задовольнити. Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та ухвалити нове, яким позов ТОВ "Альянс Холдинг" про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002641705/0 від 21.08.2009 р. задовольнити.
10. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права. Позивач зазначає, що після ухвалення судом постанови від 17 листопада 2010 року заявник отримав відомості, які підтверджують, що працівники Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" повинні вважатись резидентами України.
10.1. Крім того, позивач посилається на те, що під час розгляду адміністративної справи №2а-831/11/2670, а саме, 28 квітня 2011 року йому стало відомо про наявність нових даних, що дозволяють стверджувати, що працівники товариства повинні вважатись резидентами України у зв`язку з їх перебуванням в Україні більше ніж 183 днів, що не було враховано судом при розгляді справи.
IV. Позиція інших учасників справи
11. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наголошуючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
12. Верховний Суд ухвалою від 14 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
13. 25 лютого 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали адміністративної справи №2а-7574/11/2670
14. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 11 лютого 2020 року.
VІ. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
15 Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0002641705/0 від 21.08.2009 р. яким визначено зобов`язання із сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 452510 грн. 01 коп.
16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
17. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
18. Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.
19. Відповідно до частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
20. З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
21. Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
22. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року № 816/4947/14.
23. Нововиявленою обставиною є фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
24. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
25. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
26. Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16.
27. Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
28. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц та постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 820/5989/15.
29. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач нововиявленою обставиною вважає наявністю нових даних, які дозволяють стверджувати, що працівники Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" перебували в Україні протягом 2009 року більше 183 днів та вважаються резидентами України.
30. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі міста Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07 червня 2006 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 07 червня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт №9577/23-02-34430873 від 10 серпня 2009 року.
31. Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.3 статті 7, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон № 889-IV) з огляду на неправомірне утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із сум, виплачених нерезидентам, а саме: громадянам Російської Федерації, Болгарії, Литви, та Польщі, із застосуванням ставки 15 відсотків, замість 30 відсотків.
32. На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002641705/0 від 21 серпня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 452 510,01 грн (150 836,67 грн - основний платіж, 301 673,34 грн - штрафні (фінансові) санкції).
33. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року № 2а-6793/10/2670 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
34. Ураховуючи, що позивачем не доведено факт постійного перебування його працівників іноземців на території України протягом дії договору, суд дійшов висновку про неможливість визнання постійним місцем проживання вказаних осіб територію України, оскільки вони являються громадянами інших держав, а в Україні працюють за контрактом, з метою виконання зобов`язань за договором.
35. Судом під час розгляду справи по суті зроблено висновки, що працівники товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" а саме, громадяни Російської Федерації, Болгарії, Литви, Польщі є нерезидентами України, а тому, згідно положень пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", їх доходи повинні оподатковуватись у розмірі подвійної ставки податку з доходів фізичних осіб.
36. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, їх наявність на час розгляду справи та те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
37. Ознаку не були і не могли бути відомі особі слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.
38. Суди першої та апеляційної інстанції правильно зазначили те, що під час розгляду справи №2а- 6793/10/2670 позивач не був позбавлений можливості заявити відповідне клопотання про витребування таких відомостей, на підтвердження своєї позиції, проте, такою можливістю не скористався.
39. Відтак, установлені обставини існували на час постановлення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 року та могли бути відомі заявнику.
40. З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України.
41. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
42. У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
43. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).
44. Таким чином, оскільки заява про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, подана Державною авіаційною службою України, не містила нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 КАС України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для її задоволення.
45. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
46. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
47. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.