ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 812/821/17
адміністративне провадження № К/9901/41479/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, у складі судді: Басова Н.М., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 29 серпня 2017 року, у складі колегії суддів: Василенко Л.А., Гайдара А,В., Ханової Р.Ф., у справі №812/821/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУДФС у Луганській області), в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ ГУДФС у Луганській області №322 від 26.05.2017 про признання позапланової невиїзної перевірки; визнати протиправними дії ГУДФС у Луганській області з проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу №322 від 26.05.2017.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду 29 серпня 2017 року, відмовлено у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 .
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 22.01.2015 Кремінською районною державною адміністрацією, номер запису про проведення державної реєстрації: 2 366 000 0000 003414 23.01.2015 взята на податковий облік у Рубіжанській об`єднаній державній податковій інспекції (Кремінське відділення). 04.08.2016 припинила свою діяльність за власним рішенням, номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності: 23660060002003414.
Ухвалою 20.12.2016 слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва в рамках досудового розслідування кримінального провадження №4201610101000012 задовольнив клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві та призначив позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України, в тому числі і відносно ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2015 до 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків. Проведення перевірки доручено співробітникам ДФС України.
26 грудня 2016 року копію зазначеної ухвали надіслано Голосіївським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві на адресу ДФС України для організації виконання та 05.01.2017 прийнята до виконання Головним управлінням ДФС у Луганській області.
02 лютого 2017 року наказом ГУДФС у Луганській області №41 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України відповідно до вказаної вище ухвали слідчого судді призначено проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 до 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків з 06.02.2017, тривалістю три робочі дні.
Того ж дня видано письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за №5.
Указані документи були направлені 03.02.2017 за податковою адресою позивача та отримані нею, що підтверджується її особистим підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
03 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанської ОДПІ та ГУДФС у Луганській області з заявою, в якій зазначила про втрату документів, які стосуються її фінансово-господарської діяльності як фізичної особи-підприємця, у зв`язку з чим вона планує вжити заходів щодо їх відновлення, а тому просила на строк 90 календарних днів, з дня отримання цієї заяви, утриматись від проведення будь-яких перевірок її діяльності.
Вказана заява розглянута та задоволена ГУДФС у Луганській області та позивачеві надано 90 календарних днів на відновлення документів, починаючи з 09.02.2017. Наказом від 09.02.2017 проведення документальної позапланової перевірки, розпочатої наказом від 02.02.2017 №41 відносно ОСОБА_1 припинено.
Після закінчення строку, встановленого для відновлення втрачених документів, наказом ГУДФС у Луганській області від 26.05.2017 №322 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України відповідно до ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 20.12.2016 призначено проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 до 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків з 30.05.2017, тривалістю п`ять робочих днів.
26 травня 2017 року ГУДФС у Луганській області видано письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за №66.
Зазначені документи були направлені 26.05.2017 за податковою адресою позивача та отримані нею 06.06.2017, що підтверджується її особистим підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
У письмовій заяві ОСОБА_1 від 06.06.2017, зареєстрованої в ГУДФС у Луганській області за вхідним №1444/ФОП, зазначено, що наказ та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки вона отримала 02.06.2017.
Правом на участь при проведенні перевірки ОСОБА_1 не скористалась, документів для проведення перевірки не надала, натомість звернулася до відповідача з заявою від 06.06.2017 за вхідним №1444/ФОП з пропозицією скасувати спірний наказ, а матеріали, що були надані для проведення перевірки, повернути органу досудового розслідування.
16 червня 2017 року ГУДФС у Луганській області надано відповідь позивачеві за №ФОП-129/12-32-13-14-01 про те, що її заява залишена без розгляду та роз`яснено право на звернення з такою заявою до ДФС України або до суду.
У період з 30.05.2017 до 06.06.2017 відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №159/12-32-13-14/ НОМЕР_1 від 13.06.2017.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Позивачем подано касаційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги позивача ґрунтуються на тому, що з наказом на перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку; невиконання таких вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Відповідачем були подані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на обґрунтованість та законність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (з відповідними змінами) (далі за текстом ПК України).
Статтею 21 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом; оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом; вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі. За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків посадові (службові) особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.
Статтею 20 ПК України передбачені права контролюючих органів, в тому числі в п.п. 20.1.4. закріплено право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
У статті 75 ПК України зазначені види перевірок, які мають право проводити контролюючі органи.
Зі змісту п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Порядок проведення документальних невиїзних перевірок регламентується ст. 78 ПК України. Однією із підстав проведення такої перевірки згідно з п.п. 78.1.11. п. 78.1 вказаної статті є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78 ПК України).
На підставі аналізу вище зазначених норм ПК України та встановлених обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що наказ ГУДФС у Луганській області від 26.05.2017 №322 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України.
Доводи скаржника про те, що ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в тому числі і ФОП ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №42016101010000112, не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки чинний КПК України не містить ані повноважень, ані порядку розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про призначення позапланових перевірок, тому не може бути підставою для проведення такої перевірки, а також про те, що строк дії такої ухвали обмежений законом до 20.01.2017, тобто після цієї дати ухвала не підлягає виконанню - є неприйнятними.
Так, в резолютивній частині зазначено, що ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Жодних застережень щодо дії в часі даної ухвали в тексті немає (а. с. 51).
Суди звернули увагу на те, що ОСОБА_1 оскаржила дану ухвалу в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21.06.2017 (провадження 11-сс/796/3249/2017) ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що КПК України не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення документальної позапланової перевірки (а.с.75-76).
Суди правильно вказали, що адміністративний суд не наділений повноваженнями при вирішенні податкових спорів давати оцінку законності та обґрунтованості прийнятого судового рішення слідчим суддею про призначення перевірки.
Так, відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідачем було виконано ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 і на законних підставах призначено з цього приводу перевірку ФОП ОСОБА_1 згідно з нормами п.п.78.1.11. п.78.1 ст.78 ПК України.
Також, колегія суддів погоджується з висновками судів про безпідставність доводів позивача щодо не виконання відповідачем вимог п.79.2 ст.79 ПК України стосовно умови завчасного вручення копії наказу і повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки позивачу, що є підставою для визнання дій з приводу проведення перевірки протиправними, з наступних підстав.
Як було встановлено, наказ №322 і повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки №66 були видані ГУ ДФС у Луганській області 26.05.2017 і цього ж дня надіслані за податковою адресою позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, і отримані ОСОБА_1 02.06.2017.
Статтею 79 ПК України передбачені особливості проведення документальної невиїзної перевірки, які полягають у тому, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.
У пункті 42.2. ст.42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення статті 42 та 79 ПК України не містять.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок судів про те, що дії ГУ ДФС у Луганській області з проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу №322 від 26.05.2017 є правомірними.
Суди вірно зазначили, що у справі, що розглядається не було підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, оскільки правовідносини щодо порядку ознайомлення та вручення наказу на перевірку, яким надано правову оцінку виникли в 2011 році. Норми ПК України з 2011 року суттєво змінилися. Останні зміни, що стосувалися саме порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та порядку належного вручення документів платнику податків, були внесені Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" і набули чинності з 01.01.2017.
На час спірних правовідносин у справі, яка розглядається, порядок вручення документів платнику податків передбачений п.42.2. ст.42 ПК України і встановлений законом спосіб не передбачає умови отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а лише передбачає факт їх надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На підставі встановлених обставин справи та наведених норм закону суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку про те, ГУ ДФС у Луганській області при прийнятті спірного наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки та дій щодо її проведення дотрималося всіх встановлених умов та порядку згідно з положеннями ПК України, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,