ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 280/5246/18
адміністративне провадження № К/9901/2936/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Гімона М.М., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (головуючий суддя Прокопчук Т.С., судді - Круговий О.О., Шлай А.В.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій протиправними,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2018 року Державне підприємство "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 вересня 2018 року №0121984907/826, виданого начальником Олександрівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області Бойко Є.К.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Вказане рішення суду першої інстанції було оскаржено позивачем до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року повернуто скаржнику без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Державне підприємство "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, а справу направити до цього ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що неправомірно було позбавлено права на судовий розгляд та вважає, що апеляційна скарга подана за правилами, які визначені статтею 297 КАС України.
Головним управлінням ДФС у Запорізькій області надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та обґрунтованість оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги заявнику без розгляду. Відповідач просить касаційну скаргу Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з порушенням порядку її подання - безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду, разом із тим, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги слід подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції КАС України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно із підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Як вбачається з лексичного і семантичного аналізу наведеної норми, - структура першого речення допускає множинне її тлумачення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження, тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах "Каньєте де Хоньї проти Іспанії", "Гору проти Греції", "Михолапа проти Латвії").
У справах "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukr