ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 140/2121/18
адміністративне провадження № К/9901/14146/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 (суддя - Мачульський В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 (головуючий суддя Улицький В.З., судді Кузьмич С.М., Шавель Р.М.),
У С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Волиньгаз" (далі - ПАТ "Волиньгаз", Товариство) звернулось з позовом до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України (далі - Офіс ВПП), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2018: №0008174812 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00 грн та №0008204812 - про збільшення грошового зобов`язання за платежем "екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення" на загальну суму 3ʼ 034ʼ 759,91 грн (в тому числі, податкове зобов`язання - 2ʼ 427ʼ 807,93 грн, штрафні (фінансові) санкції - 606ʼ 951,98 грн).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, зокрема зазначив, що метан є парниковим газом і не належить до забруднюючих речовин, тому відповідно до чинного законодавства викиди метану в атмосферне повітря не нормуються, а методика визначення обсягу метану у загальному обсязі природного газу, використаного для виробничо-технологічних витрат, та у виробничо-технологічних (нормованих) втратах природного газу не розроблена в установленому законом порядку. При нарахуванні екологічного податку контролюючий орган не вказав джерело забруднення, об`єми викидів метану у атмосферне повітря, оподаткувавши фактично обсяги природного газу, що складають виробничо-технологічні витрати та втрати, не отримав погодження від природоохоронного органу, що не відповідає, зокрема статті 250 Податкового кодексу України. Позивач також зауважив, що під час перевірки та у запереченнях на акт перевірки Товариство надало документи та відповідні пояснення, що спростовують підстави нарахування екологічного податку, які, однак, відповідачем не були враховані.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 15.11.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 10.10.2018 №0008174812 та №0008204812.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що метан є парниковим газом та не належить до забруднюючих речовин, обсяги його викидів у атмосферне повітря не унормовані і не підлягають оподаткуванню згідно зі статтею 243 Податкового кодексу України (далі - ПК). Крім того, при визначенні об`єкта оподаткування екологічним податком контролюючий орган необґрунтовано взяв весь обсяг природного газу, який позивач придбавав для виробничо-технологічних витрат (ВТВ), нормованих втрат природного газу (НВ) та для балансування газу в газорозподільних мережах, як обсяг викидів в атмосферне повітря, застосувавши Методики визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №570/789 (далі - Методики №264). Застосування відповідачем при нарахуванні екологічного податку планових, прогнозованих, орієнтовних величин, розрахованих згідно з Методиками №264, за висновком суду суперечить вимогам податкового законодавства, які передбачають обов`язковість розрахунку екологічного податку виключно з фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення. Ці методики призначені для визначення граничних обсягів ВТВ та умовної розрахункової величини нормованих втрат (в залежності від технічних характеристик газопроводу), але не дають можливість визначити фактичні втрати, зокрема ті з них, які безпосередньо потрапили чи могли потрапити (витік газу) в атмосферне повітря. При визначенні об`єкта оподаткування контролюючим органом також не були враховані метрологічні втрати на приладах обліку, які є комерційними втратами, а не викидами в атмосферне повітря.
Офіс ВПП подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження судових рішень Офіс ВПП ДПС зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми пункту 249.3 статті 249 ПК за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм Методик №264 при встановленні обсягів понаднормових викидів газу в атмосферу для визначення податкового обов`язку щодо сплати екологічного податку.
Верховний Суд ухвалою від 03.08.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
У додаткових поясненнях позивач наводить додаткові доводи проти висновків в акті перевірки про порушення ним норм ПК, які стали підставою для донарахування йому сум грошових зобов`язань та штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2018 №0008174812 та №0008204812. Позивач зазначив, що 13.01.2021 Верховний Суд прийняв постанову у справі №824/1033/18, обставини у якій тотожні обставинам у цій справі. У зазначеній постанові Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою виробничо-технологічні втрати, за умови підтвердження суб`єктом господарювання їх цільового використання, не є фактичними викидами природного газу в повітря, а, відтак, такі втрати та виробничо-технологічні втрати природного газу в газорозподільних мережах не можуть бути об`єктом оподаткування екологічним податком. Застосування контролюючим органом при нарахуванні екологічного податку планових, прогнозованих, орієнтовних величин, розрахованих згідно з Методиками №264, суперечить вимогам підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14, пункту 249.3 статті 249 ПК, які передбачають обов`язковість розрахунку екологічного податку виключно з фактичних обсягів викидів.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС (з урахуванням змін, які набрали чинності 08.02.2020) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин у справі перевіряє правильність застосування судом першої та/чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах підстави відкриття касаційного провадження, заперечення на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Офіс ВВП провів документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань повноти нарахування та сплати екологічного податку за викиди забруднюючих речовин у частині використання природного газу на виробничо-технологічні витрати та втрати за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, за результатами якої склав акт від 25.09.2018 №142/2810-48-11/03339459 (далі - акт перевірки).
Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, Товариство порушило норми пункту 240.1 статті 240, підпункту 242.1.1, пункту 242.1 статті 242, статті 243, пунктів 249.1, 249.2, 249.3 статті 249 ПК, не сплативши екологічний податок в розмірі 2ʼ 427ʼ 807,93 грн з обсягу метану 20ʼ 859,673 тис. м3, як обсягу викидів в атмосферне повітря за період з 01.01.2016 по 30.06.2017. Цей обсяг викидів контролюючий орган визначив, виходячи з обсягу природного газу, який в бухгалтерському обліку позивача обліковувався як виробничо-технологічні витрати та виробничо-технологічні (нормовані) втрати природного газу. У акті також зроблено висновок про порушення Товариством пункту 44.6 статті 44 ПК: на вимогу контролюючого органу не надано підтверджуючих документів, що стосуються предмету перевірки (акти розрахунків по ВПВ, розрахунки виробничо-технологічних (нормованих) втрат за 2016-2017 роки тощо).
Висновок контролюючого органу про обов`язок Товариства сплатити екологічний податок із зазначеного обсягу природного газу, як з обсягу викидів у атмосферне повітря, вмотивований тим, що Товариство, як оператор газорозподільних мереж, на підставі договорів купівлі-продажу придбало природний газ для покриття виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газу у ТОВ "РГК Трейдинг", ТОВ "Волиньгаззбут", а також послуги транспортування природного газу, в тому числі послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (послуги балансування), у ПАТ "Укртрансгаз" на підставі договору транспортування від 17.12.2015 №1512000700. Загальні об`єми придбаного газу на вказані цілі склали 4197,985 тис. м3 та 34ʼ 554,015 тис. м3 відповідно, а використаного газу - 26ʼ 852,0 тис. м3 (за 2016 рік) та 11ʼ 900,0 тис. м3 (за 6 місяців 2017 року).
Посилаючись на наказ Міністерства екології та природних ресурсів України "Про затвердження переліку речовин, які входять до "твердих речовин" та "вуглеводнів" і за викиди яких справляється збір" від 14.03.2002 №104, контролюючий орган дійшов висновку, що метан, як основна і переважна складова природного газу, відноситься до вуглеводнів, за викиди яких справляється екологічний податок за ставкою, встановленою статтею 243 ПК. Керуючись Методиками №264, згідно з якими виробничо-технологічні втрати газу визначено як газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів, а виробничо-технологічні витрати газу - як газ, що витрачається на виконання певного виду роботи під час його транспортування, застосувавши ці Методики та Методику визначення питомих втрат природного газу при його вимірюванні побутовими лічильниками в разі не приведення газу до стандартних умов, затверджену наказом Міністерства палива і енергетики України від 21.10.2003 №595, Офіс ВПП дійшов висновку, що, оскільки Товариство не надало документів щодо використання природного газу, придбаного для цілей виробничо-технологічних витрат та виробничо-технологічних (нормованих) втрат, обсяги такого газу слід кваліфікувати як обсяги забруднюючої речовини (метану), що потрапили в атмо