Постанова
іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 161/12795/19
провадження № 51-2954км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Вус С. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
захисника Косіва С. П. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Яковлєвої О. В., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030010001590, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця с. Романів Луцького району Волинської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 135 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 121 КК - у виді позбавлення волі на строк 8 років; за ч. 1 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 357 КК - у виді арешту на строк 2 місяці; за ч. 3 ст. 135 КК -у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Відповідно до ст. 70 КК остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат.
Як установив місцевий суд, ОСОБА_1 05 травня 2019 року близько 19:00, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на березі р. Стир на відстані близько 100 м від будинку, розташованого на АДРЕСА_2, діючи з прямим умислом, під час словесної суперечки, яка виникла в ході раптово виниклих неприязних відносин, умисно завдав кулаками ряду ударів по голові й тілу потерпілій ОСОБА_2, чим заподіяв останній легкі та тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть. ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпіла ОСОБА_2 померла за місцем свого проживання у приміщенні Руденського психоневрологічного інтернату, розташованого на вул. Залізничній, 4 у с. Руда Любомльського району Волинської області.
Крім того, 05 травня 2019 року близько 19:00 ОСОБА_1, перебуваючи в тому ж стані, у тому ж місці, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, використовуючи безпорадний стан потерпілої ОСОБА_2, а саме перебування останньої без свідомості, шляхом вільного доступу таємно викрав з її жіночої сумки срібний ланцюжок вартістю 569,31 грн, чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на вказану суму.
Також 05 травня 2019 року близько 19:00 ОСОБА_1, перебуваючи в тому ж стані там само, діючи з прямим умислом, керуючись метою незаконного заволодіння важливим особистим документом іншої особи, використовуючи безпорадний стан потерпілої ОСОБА_2, шляхом вільного доступу таємно викрав з її жіночої сумки паспорт громадянина України, серія НОМЕР_1, виданий 13 жовтня 2005 року Луцьким МВ УМВС у Волинській області на ім`я ОСОБА_2, внаслідок чого незаконно заволодів ним.
Крім цього, 05 травня 2019 року близько 19:00ОСОБА_1, перебуваючи в тому ж стані у тому самому місці, діючи з прямим умислом, під час словесної суперечки, яка виникла в ході раптово виниклих неприязних відносин, умисно зіштовхнув потерпілу ОСОБА_2, яка була в одязі, в р. Стир і деякий час перешкоджав їй вибратись із води. Далі, коли потерпіла в мокрому одязі в умовах низької температури перебувала на березі р. Стир, ОСОБА_1, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, умисно завдав їй кулаками ряду ударів по голові та тілу, чим спричинив легкі й тяжкі тілесні ушкодження.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 20 жовтня 2020 року апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Руденка В. Р. залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду щодо ОСОБА_1 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати її і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів вказує, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, не врахував нової редакції ч. 1 ст. 185 КК, яка поліпшує становище засудженого з огляду на положення Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", які набрали чинності 01 липня 2020 року. Крім цього, зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор Чабанюк Т. В. касаційну скаргу підтримала частково, просила судові рішення змінити, захисник Косів С. П. підтримав доводи прокурора.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікацію його дій прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним кодексом.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції за приписами ст. 438 КПК є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Частиною 2 ст. 419 КПК визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 135 КК.
Не погоджуючись із указаним вироком через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних обґрунтувань просив скасувати вирок та ухвалити новий. При цьому прокурор у змінах до апеляційної скарги вказував, зокрема, про те, що на момент вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, діяларедакція Закону України від 04 червня 2009 року № 1449-VI, яка передбачала за цією статтею покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк до 3 років. Разом із тим 1 липня 2020 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", відповідно до яких із санкції ч. 1 ст. 185 КК виключено покарання у виді позбавлення волі.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_1 за апеляційними скаргами прокурора та захисника Руденка В. Р. і залишаючи його без змін, на зазначені положення уваги не звернув і безпідставно залишив вирок місцевого суду без змін,тим самим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Таким чином,доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є слушними.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 436 КПК суд касаційної інстанції не позбавлений можливості виправити помилку, допущену судом нижчої інстанції, змінивши ухвалу апеляційного суду на підставі ч. 2 ст. 438 КПК у частині призначеного покарання, оскільки це не погіршує становища засудженого.
Згідно ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Проаналізувавши вищевказані положення ч. 1 ст. 185 КК у редакції законів України № 1449-VI та № 2617-VIII, Суд дійшов висновку, що покарання, призначене ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК, підлягає приведенню у відповідність до редакції, яка діє на цей час.
На підставі наведеного і положень пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні, оскільки цим не погіршується становище засудженого, а тому касаційну скаргу прокурора слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд