Постанова
Іменем України
1 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 754/16181/17
провадження № 51-3331км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.
захисника Воронюк К. Ю.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року та Київського апеляційного суду від 9 червня 2020 року.
Рух справи, зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставин
За вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2007 року, з урахуванням змін, унесених згідно з ухвалою Верховного Суду України від 29 травня 2008 року, ОСОБА_1 засуджено на підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) за сукупністю злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, пунктами 1, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК, до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Засуджений ОСОБА_1 10 грудня 2015 року звернувся до суду з заявою від 8 грудня 2017 року про перегляд зазначеного вироку за нововиявленими обставинами.
Як на нововиявлені обставини засуджений посилається на штучне створення і підроблення доказів, на яких ґрунтується вирок, зловживання слідчого, а також на інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку суду.
Деснянський районний суд м. Києва ухвалою від 26 грудня 2019 року залишив заяву засудженого без задоволення.
Київський апеляційний суд ухвалою від 9 червня 2020 року апеляційну скаргу захисника Миклуш М. І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали місцевого та апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. За твердженням скаржника, у даній справі мало місце штучне створення та підроблення доказів, а також надання неправдивих показань підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідками, що, на його думку, є нововиявленими обставинами. Зокрема, зазначає, що вирок ґрунтується лише на поясненнях та явках з повинною осіб, яким інкриміновано злочини, у тому числі на його явці з повинною від 21 березня 2007 року і поясненнях під час допитів в якості підозрюваного та обвинуваченого, під час відтворення обстановки та обставин події за його участю (що зафіксовано у протоколах слідчих дій), які отримані внаслідок застосування фізичного та психологічного тиску з боку працівників поліції. Наголошує, під час розгляду його заяви суду не було відомо про те, що явку з повинною та пояснення, викладені в протоколах, він не міг фізично написати і підписати, оскільки мав перелом правої руки та його не виводили із камери у заявлені дати складання таких документів. Крім того, засуджений звертає увагу на те, що суд всупереч вимогам ч. 2 ст. 372 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не вказав у рішенні доказів його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, не зазначив мотивів неврахування доказів, що підтверджують нововиявлені обставини, а також порушив порядок їх дослідження в суді. При цьому скаржник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення технічної та почеркознавчої експертизи й у виклику і допиті заявлених свідків, чим порушив приписи статей 349, 466 КПК. На думку ОСОБА_1, апеляційний суд формально здійснив процедуру перегляду, не усунув допущених місцевих судом порушень й ухвалив рішення, яке не відповідає ст. 370 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1 та його захисник Воронюк К. Ю. підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити на підставах, указаних у ній.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого, просила оскаржені судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, про порушення судом першої інстанції порядку здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, визначеного у кримінальному процесуальному законі, є неспроможними з огляду на нижченаведене.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульовано главою 34 КПК. У статті 459 цього Кодексу наведено вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Відповідно до положень зазначеної норми права нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
Тобто, такі обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті (див. постанову Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 315/793/16-к).
При цьому відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 серпня 2018 року (справа № 2208/8548/12), нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, і викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У цьому провадженні, як убачається з його матеріалів, суд першої інстанції, залишаючи без задоволення заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд на нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2007 року, дотримався наведених вимог закону.
Так, згідно з даними, що містяться у провадженні, засуджений ОСОБА_1, заперечуючи законність постановленого щодо нього вироку апеляційного суду від 30 листопада 2007 року, звернувся до районного суду із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.
У вказаній заяві засуджений на нововиявлені обставини посилався: на штучне створення та підроблення явки з повинною від його імені, протоколів його допитів під час досудового розслідування та протоколу відтворення за його участю обстановки й обставин події; застосування до нього фізичного насильства працівниками міліції, в результаті чого він отримав тілесні ушкодження; підроблення або штучне створення дактилоскопічної та балістичної експертиз; завідомо неправдиві показання потерпілого; завідомо неправдиві показання підозрюваних, обвинувачених, яких також було засуджено за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2007 року. При цьому ОСОБА_1 указував на те, що зазначені обставини не були відомі суду на час ухвалення вироку.
Суд першої інстанції, розглянувши заяву ОСОБА_1 дійшов висновку, що засуджений не навів обставин, які відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК є нововиявленими, а його доводи стосовно необхідності перегляду вироку зводяться до вимог щодо незгоди з доказами, на яких ґрунтується вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2007 року, а тому залишив згадану заяву без задоволення.
Не погодившись із таким рішенням суду, захисник Миклуш М. І. оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій скарзі сторона захисту, навівши конкретні доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі засудженого, звернула увагу на порушення місцевим судом порядку розгляду його заяви за нововиявленими обставинами, необґрунтованість висновків суду про відсутність у цій справі нововиявлених обставин за заявою ОСОБА_1, а тому просила апеляційний суд скасувати оспорюване рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали провадження й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, залишив без змін ухвалу суду першої інстанції, а заявлені апеляційні вимоги визнав необґрунтованими, навівши обґрунтовані мотиви для прийняття такого рішення.
Так, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні констатував, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 21 січня 2020 року (справа № 315/793/16-к, провадження № 51-3062км19), за змістом п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами, зокрема, визнається штучне створення або підроблення доказів, завідомо неправдиві показання потерпілого, свідка, на яких ґрунтується вирок. Належним засобом доказування цих обставин як нововиявлених, зважаючи на встановлення кримінальної відповідальності за зазначені діяння, слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти.
З огляду на наведене згаданий суд встановив, що належного підтвердження своїх доводів щодо штучного створення або підроблення доказів, надання потерпілим завідомо неправдивих показань засуджений суду не надав. Результатів здійснення кримінальних проваджень за вказаними фактами матеріали справи не містять.
При цьому, апеляційний суд, погоджуючись із рішенням місцевого суду про відсутність у доводах засудженого обставин, передбачених ст. 459 КПК як підстави для перегляду вироку за нововиявленими обставинами, зазначив про те, що явка з повинною та показання ОСОБА_1 під час досудового розслідування кримінальної справи, від яких він відмовився на початку судового розгляду, оскільки вони ніби то були надані під фізичним та психологічним впливом працівників міліції, були предметом дослідження та оцінки судами апеляційної і касаційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 по суті й умотивовано визнані неспроможними.
Щодо доводів захисника в апеляційній скарзі про те, що суд присяжних відповідно до вимог КПК повинен був у судовому рішенні викласти докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, то апеляційний суд правильно визнав їх неприйнятними, пославшись на те, що під час перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення, яке належить переглянути.
Разом з тим, були перевірені в апеляційному порядку і аргументи захисника про неповноту судового розгляду в ході перегляду судового рішення за заявою ОСОБА_1, яка полягала, у недослідженні всіх матеріалів відновленої кримінальної справи, а також у безпідставній відмові у допиті свідків та призначенні експертиз. Як правильно зауважив апеляційний суд, процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією та не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження.
На підставі викладеного Суд дійшов висновку, що засуджений не довів наявності обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути" у розумінні пунктів 1, 5 ч. 2 ст. 459 КПК, а доводи засудженого про протилежне не були підтверджені належними аргументами під час касаційного перегляду провадження.
Отже, постановлені у цьому кримінальному провадженні ухвали місцевого та апеляційного судів є належно умотивованими й обґрунтованими, за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керували, постановляючи рішення.
Наведені у касаційній скарзі засудженого доводи не спростовують правильності висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, та не ставлять під сумнів їх законність.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставами для скасування судових рішень, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не було встановлено.
З урахуванням наведеного касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд