ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15747/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,
за участю представників:
позивача - Васьківського Л. М. (адвоката),
відповідача - Онищенка І. П.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АЗОТ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 (колегія суддів: Владимиренко С. В. - головуючий, Демидова А. М., Ходаківська І. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 (суддя Ягічева Н. І.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "АЗОТ"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У листопаді 2019 року Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" (далі - ПАТ "АЗОТ") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") про визнання недійсним Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.12.2016 № 1612000656/12-49743/ПЗ (далі - Договір), укладеного між позивачем та відповідачем.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний Договір не відповідає вимогам статті 32 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 2 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, постанові НКРЕП від 30.09.2015 № 2479 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" та статей 179, 184 Господарського кодексу України, оскільки Договір транспортування природного газу, укладений між позивачем та відповідачем, не відповідає типовій формі та змісту такого договору.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020, у справі № 910/15747/19 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ПАТ "АЗОТ" до АТ "Укртрансгаз".
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час розгляду цієї справи позивач не довів наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів та настання відповідних наслідків щодо оспорюваного Договору. При цьому дійсність зобов`язань за договором транспортування магістральними трубопроводами природного газу № 1612000656/12-49743/ПЗ від 27.12.2016 була встановлена судовим рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.05.2017 у справі № 925/343/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2017. Крім того суди установили відсуніть будь-яких доказів на підтвердження порушення або невизнання прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що, за висновком судів, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 та рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 910/15747/19, до Верховного Суду звернулося Приватне акціонерне товариств "АЗОТ" (далі - ПрАТ "АЗОТ") із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ПрАТ "АЗОТ" до АТ "Укртрансгаз" задовольнити, визнати недійсним Договір на транспортування природного газу
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "АЗОТ" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 916/1971/18. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 1 пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, а саме щодо того, чи може бути укладений договір транспортування природного газу між оператором газотранспортної системи та особою, яка не є оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством / оператором газорозподільної системи або прямим споживачем.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "АЗОТ" АТ "Укртрансгаз" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. АТ "Укртрансгаз" зазначає, що належність особі права пред`являти матеріально-правову вимогу, зокрема, про визнання недійсним правочину у вигляді договору через невідповідність, на думку такої особи, його змісту вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, - не є єдиною безумовною умовою для її задоволення судом. Для цього, позивачу необхідно обґрунтувати, яке його право порушено у зв`язку із невідповідністю, на думку позивача, оспорюваного Договору нормам чинного законодавства, яким чином така невідповідність (за її наявності) порушує таке право позивача, та в чому полягає необхідність його захисту, які негативні наслідки настали для нього у зв`язку з порушенням його права, яке відшкодування позивач не зміг отримати у зв`язку з таким порушенням (за його наявності). Однак у заявах по суті спору позивачем такі обґрунтування не наводились та не підтверджувались належними доказами. Натомість, як вбачається з рішення Господарського суду Черкаської області від 04.05.2017 у справі № 925/343/17 та рішення Господарського суду Черкаської області від 15.07.2020 у справі № 925/1066/19, які набрали законної сили, позивачем не заперечувалось проти обсягів, якості, вартості, тощо наданих за Договором послуг. Крім того апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові також було встановлено, що вказані судові рішення свідчать про виконання сторонами умов спірного Договору та отримання відповідачем послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від позивача без зауважень. Наведене вказує на ту обставину, що невідповідність, на думку позивача, умов Договору нормам чинного законодавства, поряд з погодженням з умовами надання послуг, встановленими умовами такого Договору, не передбачає порушення прав позивача, що випливають з умов Договору, та необхідність їх захисту у судовому порядку шляхом визнання недійсним такого Договору.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 27.12.2016 між ПАТ "Укртрансгаз" (далі - Газотранспортне підприємство) та ПАТ "АЗОТ" (далі - Замовник) укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1612000656/12-49743/ПЗ, за умовами якого Газотранспортне підприємство зобов`язалося надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (далі - ГРС), а Замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та в порядку, що передбачені умовами Договору.
4.2. Річний плановий обсяг транспортування природного газу визначено в пункті 1.2 Договору. Відповідно до пункту 2.1 Договору, підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтверджуючі в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України місячні номінації природного газу для забезпечення споживачів Замовника або на власні потреби Замовника.
4.3. Згідно пунктом 3.1 Договору, послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг), які є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством (пункт 3.4 Договору).
4.4. Кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовника до мережі газорозподільного підприємства визначається вузлами обліку газу, які встановлені на ГРС. Прилади обліку газу повинні відповідати вимогам, установленим для таких приладів обліку спеціально уповноваженим органом у сфері метрології (пункт 4.2 Договору).
4.5. Пунктом 4.3 Договору визначено, що якість газу, що передається сторонами на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства та на ГРС, повинна відповідати вимогам, установленим державними стандартами, технічними умовами, нормативно-технічними документами щодо його якості. Якість газу визначається методом, що передбачені державними стандартами та нормативно-технічними документами. Газотранспортне підприємство на підставі письмового запиту Замовника надає йому документ, що підтверджує фізико-хімічні показники газу, але не частіше одного разу на місяць.
4.6. Відповідно до пункту 5.1 Договору, розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
4.6. Поряд з цим, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.05.2017 у справі № 925/343/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017, стягнуто з ПАТ "АЗОТ" на користь позивача 27 273 930,72 грн основного боргу, 70 195,41 грн 3% річних, 635 154,47 грн пені за порушення умов Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами за Договором № 1612000656/12-49743/ПЗ від 27.12.2016 в частині оплати за надані послуги.
4.7. За висновком судів, зазначені судові рішення свідчать про виконання сторонами умов спірного Договору та отримання ПАТ "АЗОТ" послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від позивача без зауважень.
4.8. Звертаючись із позовом в цій справі, ПАТ "АЗОТ" посилалося на невідповідність форми та змісту спірного правочину Типовому договору транспортування природного газу, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497, оскільки відсутні розділи, такі як: "потужність номінації", "визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність", "визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них", "визначення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу", "фінансове забезпечення", "конфіденційність", "обмін інформації", "заяви і гарантії".
4.9. Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину (господарського договору) недійсним на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Також суди зазначили, що у разі якщо позивач вважає, що положення Договору слід змінити у зв`язку із відсутністю наведених позивачем розділів, ПАТ "АЗОТ" не позбавлено права внести такі зміни шляхом укладення Додаткової угоди, а не визнавати такий Договір недійсним.
4.10. Викладені обставини стали підставою для звернення ПАТ "АЗОТ" до Господарського суду міста Києва із позовом до АТ "Укртрансгаз" про визнання недійсним Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.12.2016 № 1612000656/12-49743/ПЗ, укладеного між позивачем та відповідачем.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "АЗОТ", відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у справі є вимоги ПАТ "АЗОТ" до АТ "Укртрансгаз" про визнання недійсним Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.12.2016 № 1612000656/12-49743/ПЗ (далі - Договір), укладеного між позивачем та відповідачем.
Підставою позову, на думку позивача, є невідповідність укладеного договору вимогам статті 32 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 2 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, постанові НКРЕП від 30.09.2015 № 2479 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу".
5.3. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, до загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
5.4. ПАТ "АЗОТ", звертаючись із позовом до суду, посилалося на невідповідність форми та змісту спірного правочину Типовому договору транспортування природного газу, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497, оскільки відсутні розділи, такі як: "потужність номінації", "визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність", "визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них", "визначення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу", "фінансове забезпечення", "конфіденційність", "обмін інформації", "заяви і гарантії". Проте господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, дійшли висновку про те, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину (господарського договору) недійсним на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
5.5. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 910/15747/19, зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 916/1971/18.
5.6. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.7. Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.8. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.9. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.10. Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення, висновки щодо застосування норм права в якому, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, установив, що висновки щодо застосування норм права у справі, на яку посилається ПрАТ "АЗОТ", та у цій справі зроблені з урахуванням різних предметів позовів, установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.
5.11. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 916/1971/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом АТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Одесагаз" про визнання укладеним в редакції позивача Договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 № 1807000402, що відповідає типовій формі Договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в силу приписів закону укладення договору про транспортування природного газу у редакції типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497, є обов`язковим для учасників ринку природного газу, в тому числі і для відповідача, проте останній безпідставно ухиляється від укладення зазначеного договору. При цьому наданий відповідачем протокол розбіжностей б/н від 17.08.2018 до договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000402 не відповідає вимогам типового договору, тому зазначений договір повинен бути викладений та підписаний саме в редакції позивача, яка повністю узгоджується з типовою формою договору.
Отже, відмінність предметів та підстав позовів, відмінність суб`єктного складу учасників відносин та установлених фактичних обставин, у цій справі, що розглядається, та справі № 916/1971/18, на яку посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.
5.12. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.13. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
5.14. Крім того, звертаючись із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1264/19 на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ПрАТ "АЗОТ" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 1 пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, а саме щодо того, чи може бути укладений договір транспортування природного газу між оператором газотранспортної системи та особою, яка не є оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством / оператором газорозподільної системи або прямим споживачем.
5.15. В контексті наведених доводів, Верховний Суд зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не посилалися на абзац 1 пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, не мотивували свої рішення цим положенням та не застосовували його, оскільки суди дійшли висновку про те, що позивач не довів наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків щодо оспорюваного Договору. Крім того, суди установили відсутність будь-яких доказів на підтвердження порушення або невизнання прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
5.16. Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування положень абзацу 1 пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу газотранспортної системи. Крім того, Верховний Суд зазначає, що апеляційним господарським судом, під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду констатовано, що рішеннями у справах № 925/343/17 та № 925/1066/19, які розглянуті Господарським судом Черкаської області, встановлено виконання сторонами умов спірного Договору, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при вчиненні правочину.
5.17. За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
5.18. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.19. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "АЗОТ", відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.