ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/658/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Київгаз"
про визнання договору укладеним.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Пилипчук В. Є. (адвокат), відповідача - Гвоздецький А.М. (адвокат), Данилевський О. М. (адвокат), Шагірманов Д. О (адвокат).
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київгаз" (далі - АТ "Київгаз") про визнання Договору про транспортування природного газу від 27.12.2019 № 1910000151 та додатку № 3 до нього укладеним у редакції ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", що викладена в прохальній частині позовної заяви.
1.2. Позовні вимоги з посиланнями на положення статей 11, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 179, 181, 184, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовані тим, що на АТ "Київгаз", як на оператора газорозподільної системи, положеннями чинного законодавства покладено обов`язок мати укладений з оператором газотранспортної системи (позивачем) договір транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2497, проте відповідач не виконав свого обов`язку по укладанню вказаного договору.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/658/20 (суддя Алєєва І. В.) залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 (Ткаченко Б. О. - головуючий, судді Сулім В. В., Гаврилюк О. М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Судове рішення аргументоване тим, що ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" не наведено належних доводів та обґрунтувань на підтвердження задоволення своїх позовних вимог. Місцевий господарський суд наголосив, що позивачем не доведено суду відповідної прямої вказівки закону щодо укладення договору на транспортування природного газу від 27.12.2019 № 1910000151 саме в редакції позивача, а тому доводи позивача є необґрунтованими і безпідставними, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, а справу № 910/658/20 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права, без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у справах № 569/14773/16-ц (постанова від 26.06.2019) та № 907/563/18 (постанова від 10.12.2019).
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" у подібних правовідносинах. Так скаржник зазначає, що у жодній постанові Верховного Суду не наведено правового висновку щодо того, чи зміст статті 32 Закону України "Про ринок природного газу", а саме "Транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором", містить та/або не містить вказівку на обов`язковість укладення Типового договору транспортування природного газу, затвердженого регулятором.
Крім цього, скаржник наголошує, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях взагалі не було проаналізовано (досліджено) спірний договір та розбіжності до нього, що були викладені в протоколі розбіжностей відповідача, не надано власної оцінки щодо розбіжностей на предмет відповідності положенням законодавства та необхідності дотримання Типової форми договору транспортування природного газу, як визначено у статті 32 Закону України "Про ринок природного газу".
3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Київгаз" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 - без змін. АТ "Київгаз" наголошує, що в законі відсутня пряма вказівка на обов`язковість укладення договору транспортування природного газу. Крім цього, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у справі № 910/658/20 не є подібними правовідносинам, що були предметом розгляду у справах № 569/14773/16-ц та № 907/563/18, на які посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
У письмових поясненнях АТ "Київгаз" наголосило на відсутності об`єктивної необхідності в укладенні договору транспортування природного газу, адже АТ "Київгаз" не здійснює діяльності з постачання природного газу, а відтак не має необхідності закуповувати обсяги газу інші, ніж необхідно для забезпечення ВТЛ та ВП.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 24.12.2019 листом № ТОВВИХ-19-3231 позивачем на адресу відповідача було надіслано пропозицію щодо укладення договору транспортування природного газу від 27.12.2019 №1910000151 та Додатку № 3 до нього у двох примірниках з пропозицією укласти договір.
28.12.2019 на адресу позивача надійшов лист відповідача від 27.12.2019 № 3071/04 (вхідний від 28.12.2019 № ТОВВХ-19-5507), разом з підписаним АТ "Київгаз" договором, додатком № 3 та протоколом розбіжностей до договору, про що також зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Вважаючи, що запропоновані АТ "Київгаз" у протоколі розбіжностей зміни до умов договору транспортування природного газу від 27.12.2019 №1910000151 та додатку № 3, не відповідають типовій формі договору, затвердженій постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, і яка є обов`язковою для сторін, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом у цій справі.
4.3. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Оцінюючи доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, суд виходить з того, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).
Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин, то Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
Колегія суддів Касаційного господарського суду, проаналізувавши оскаржуване судове рішення та судові рішення Верховного Суду, висновки з яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, зазначає таке.
Так, у справі № 907/563/18 Товариство з обмеженою відповідальністю ?І.Т.В. Сервіс Плюс? звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства ?Горизонт? (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4А між Товариством та Підприємством укладеним з 01.05.2015 на основі типового договору, та стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4А у сумі 22 064,57 грн.
Розглядаючи справу № 907/563/18 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог апеляційний господарський суд, із висновками якого погодився суд касаційної інстанції, проаналізувавши положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначив, що укладення договору надання житлово-комунальної послуги у спірних правовідносинах є обов`язковим; такий договір повинен бути укладеним на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, при цьому сторони не можуть відступати від його змісту, але мають право конкретизувати його умови. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що жодною із сторін не було направлено проекту договору, складеного на основі типового договору з конкретизацією тих умов, які є бажаними для сторони, яка направила оферту. Таким чином, суд дійшов висновку, що сторонами не дотримано встановленого порядку укладення договору, відповідно до чого звернення до суду з позовом про врегулювання переддоговірного спору є передчасним.
У справі № 569/14773/16-ц ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання права на здійснення правових відносин виключно на договірних засадах, зобов`язання підготувати та укласти договір про надання послуг, зобов`язання здійснити перерахунок оплати послуг, відшкодування витрат на проведення повірки лічильника, відшкодування моральної шкоди.
Розглядаючи справу № 569/14773/16-ц суди, проаналізувавши положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про теплопостачання" дійшли висновку, що при укладенні договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Зміст договору про надання житлово-комунальних послуг не може суттєво відрізнятись від змісту типового договору.
Отже у справах № 569/14773/15-ц та № 907/563/18 предметами правового регулювання є укладення договорів, на підставі положень спеціальних законів, а саме Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про теплопостачання".
Разом з тим предметом розгляду справи № 910/658/20, що переглядається, є вимога про визнання договору про транспортування природного газу від 27.12.2019 № 1910000151 та додатку № 3 до нього укладеним у редакції ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", відповідно до положень Закону України "Про ринок природного газу".
З викладеного слідує, що правовідносини у справах № 569/14773/16-ц, № 907/563/18 та № 910/658/20 різняться за суб`єктним складом учасників, об`єктами та предметами правового регулювання, умовами застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), а також обґрунтуванням позовних вимог, а саме щодо порушених прав позивачів, що свідчить про неподібність наведених справ.
За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.