ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/64/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Вентика Юрія Ярославовича
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (головуючий Матущак О.І., судді Бойко С.М., Якімець Г.Г.)
у справі №914/64/14
за позовом ОСОБА_1
до Фізичної особи - підприємця Ходак Марії Володимирівни,
за участі третьої особи -Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця",
про визнання недійсним договору про сумісну діяльність,
ВСТАНОВИВ:
1.Історія справи
1.1. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ходак Марії Володимирівни, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця", про визнання недійсним договору про спільну діяльність №27/08 від 03.09.2011.
1.2.Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
1.3.У серпні 2020 року ФОП Вентик Ю.Я - особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням суду вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки, звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2014 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
2.Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції і мотиви її прийняття.
2.1.Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.11.2020 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Вентика Ю.Я. від 13.08.2020 (Вх.ЗАГС №01-05/3249/20 від 12.11.2020) на рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2014 у справі №914/64/14 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
2.2.Ухвала апеляційного суду обґрунтована тим, що станом на час прийняття оскаржуваного судового рішення у справі ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки. З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, а його законність перевірена судом апеляційної інстанції з прийняттям відповідної постанови, більше ніж через шість років після його прийняття є порушенням принципу правової визначеності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.
3.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.
3.1.ФОП Вентик Ю. Я. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №914/64/14, в якій просив скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
3.2.Зі змісту касаційної скарги (уточненої редакції) та доданих до неї матеріалів вбачається, що у якості підстави касаційного оскарження скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 129 Конституції України, статей 2, 4, 236 ГПК України, статей 2, 7, 8, 14 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", статті 91 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення 11.04.2014 рішення судом першої інстанції), статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3.3.ФОП Ходак М.В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на те, що повторне апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2014 фактично спрямоване не на захист прав та охоронюваних законом інтересів скаржника, а переслідує мету повторного розгляду справи №914/64/14 та її нового вирішення в інтересах ОСОБА_1, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 без змін.
3.4. ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_3 та скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020.
4.Позиція Верховного Суду
4.1.З 15.12.2017 набув чинності ГПК України в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-19 від 03.10.2017.
4.2.Судове рішення від 11.04.2014 у справі, що розглядається, переглядалось в апеляційному порядку та набрало законної сили до набрання чинності нової редакції ГПК України.
4.3.Відповідно до пункту 13 частини першої Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
4.4.Відповідно до частини першої статті 91 ГПК України (в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
4.5.Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги. У той же час, згідно з ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.
4.6.За приписами частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
4.7.Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 у справі №922/765/15 дійшла висновку, що станом на час постановлення судових рішень ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених у статті 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
4.8.Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).
4.9.Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 зауважила, що у такому випадку апеляційний суд має відмовити у відкритті апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою на судові рішення, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017), на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України.
4.10.У постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі №42/254 зроблено аналогічний висновок, що ГПК України у редакції, яка була чинною до 15.12.2017, не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.
4.11.З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України, у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
4.12.Щодо посилання заявника касаційної скарги на порушення його права доступу до суду, то Верховний Суд виходить з того, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
4.13.Повертаючись до обставин цієї справи, Верховний Суд зазначає, що у даному випадку норми, які регламентують строки та порядок подання скарг, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Повторний апеляційний перегляд справи за скаргою особи, яка не є учасником у справі, зі спливом значного періоду часу (через 6 років), може порушити принцип юридичної визначеності.