ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1223/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець,
за участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат
у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Аста Плюс"
про визнання повноважень припиненими
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_3,
від відповідача: не з`явилися,
від третьої особи: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
Постановою Верховного Суду від 18.02.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №922/1223/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, закрито. Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №922/1223/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №922/1223/20 залишено без змін.
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заявила клопотання про стягнення судових витрат.
Позивачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2021 було зупинено розгляд клопотання ОСОБА_1 до закінчення розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі №922/1223/20 Верховним Судом.
Постановою Верховного Суду від 22.03.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі №922/1223/20 скасовано, справу №922/1223/20 направлено на новий розгляд заяви представника фізичної особи ОСОБА_1 - адвоката В. С. Ткачової про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу до Східного апеляційного господарського суду.
23 березня 2021 року поновлено розгляд клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі №922/1223/20.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
Така позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Об`єднана палата у вказаній постанові зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У клопотанні про стягнення судових витрат ОСОБА_1 просить Суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу в повному обсязі.
Щодо судового збору Верховний Суд звертає увагу на те, що вказане питання було досліджено при розгляді касаційних скарг у даній справі. Зокрема, судовий збір за подання касаційної скарги позивачем покладено на позивача, а за подання касаційної скарги відповідачем - розподіл судового збору судом касаційної інстанції не здійснювався у зв`язку з направленням справи на новий розгляд заяви відповідача до апеляційного господарського суду.
На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано суду:
- копію додаткової угоди від 14.12.2020 до договору про надання правової допомоги;
- копію звіту (акту прийому-передачі) від 01.02.2021 до договору про надання правової допомоги;
- довідку-розрахунок №05 від 01.02.2021 про розмір коштів, що підлягають сплаті Адвокатському об`єднанню "Альянс Адвокатів".
Також в матеріалах справи наявна копія договору про надання правової допомоги (приєднання до договору про надання правової допомоги) від 17.06.2020.
Відповідно до додаткової угоди від 14.12.2020 до договору про надання правової допомоги клієнт ОСОБА_1 та Адвокатське об`єднання "Альянс Адвокатів" в особі Голови адвокатського об`єднання Ткачової Віталії Сергіївни уклали додаткову угоду про те, що за надання правової допомоги (в суді касаційної інстанції у справі №922/1223/20) клієнт здійснює фіксовану оплату правової допомоги Адвокатського об`єднання у розмірі 12 000 грн. Оплата здійснюється клієнтом після винесення рішення в суді касаційної інстанції.
З копії звіту (акта прийому-передачі) до договору про надання правової допомоги вбачається, що Адвокатським об`єднанням надано допомогу клієнту в наступному обсязі: 1. Вивчення судового рішення у справі №922/1223/20 від 09.12.2020; 2. Аналіз судової практики; 3. Складання касаційної скарги на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі №922/1223/20. 4. Складання заяви про усунення недоліків відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/1223/20 від 21.01.2021. 5. Направлення заяви про усунення недоліків до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 6. Складання відзиву на касаційну скаргу позивача у справі №922/1223/20. Визначено фіксований розмір оплати правової допомоги - 12 000 грн.
Відповідно до звіту (акта прийому-передачі) Адвокатське об`єднання свої зобов`язання виконало належним чином, шляхом надання правової допомоги, зазначеної у звіті (акті прийому-передачі). Клієнт зобов`язується провести сплату за надану правову допомогу після винесення судового рішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справі №922/1223/20.
Позивачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, в якому зазначає, що відповідачем не надано доказів, на підставі яких наявна можливість визначити розмір його витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2, які він поніс та/або очікує понести.
Крім того позивач вважає витрати в сумі 12 000 грн. завищеними, необґрунтованими, неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та такими, що не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, адже адвокат був обізнаним про позицію позивача та відповідача, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Крім того, позивач вважає, що подане клопотання відповідача суперечить ст. 244 ГПК України, тому позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правову допомогу
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши клопотання відповідача про компенсацію судових витрат та клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, надані заявником документи в їх сукупності, враховуючи результати розгляду Верховним Судом касаційних скарг у даній справі, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд