ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/2961/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
позивача - Кириленко О. П. (адвокат),
відповідача - Михайлов Т. М. (адвокат);
третьої особи - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (судді: Алданова С .О. - головуючий, Зубець Л. П., Мартюк А. І.)
та рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 (суддя Щоткін О. В.)
за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
до Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Ново-Ком"
про визнання недійсними договору та додаткової угоди,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - ДАТ "Чорноморнафтогаз", Позивач) звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд" (далі - ПрАТ "Укргазбуд", Відповідач) в якому просило:
- визнати недійсним з моменту укладення договір підряду від 05.10.2010 №1086, укладений між Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та Публічним акціонерним товариством "Укргазбуд";
- визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 29.12.2011 №3/1429 до договору підряду від 05.10.2010 № 1086, укладену між Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та Приватним акціонерним товариством "Укргазбуд".
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний договір суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим цивільним законодавством, зокрема, у зв`язку з тим, що ПрАТ "Укргазбуд" незаконно заволоділо грошовими коштами ДАТ "Чорноморнафтогаз" у розмірі вартості будівельних матеріалів та обладнання, отриманих Відповідачем за нереальними господарськими операціями. Також Позивач зазначав, що на укладення спірного правочину, як значного, необхідно було отримати письмове погодження від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", чого зроблено не було. У частині обґрунтування підстав позову щодо недійсності додаткової угоди від 29.12.2011 № 3/1429 до договору підряду від 05.10.2010 №1086, Позивач посилався на те, що при її укладенні сторони повинні були виконати загальні вимоги цивільного законодавства, які регулюють питання дійсності правочинів (частина перша статті 203 Цивільний кодекс України) та спеціальні вимоги, що містяться в окремих законодавчих актах (частина п`ята статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель").
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, повністю відмовлено у задоволенні позову.
2.2. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив, у тому числі, з відсутності обставин, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними.
При цьому місцевий суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено наявності обставин, які б відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України свідчили про нікчемність спірного правочину, зокрема щодо порушення договорам підряду від 05.10.2010 публічного порядку, конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, або пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним внаслідок укладення вказаного правочину.
2.3. У свою чергу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивач формально вказав предмет позову як "визнання договору недійсним", однак підставою позову визначив норму статті 228 Цивільного кодексу України, яка прямо встановлює нікчемність відповідного правочину. Отже, за висновком апеляційного суду, позовна вимога ДАТ "Чорноморнафтогаз" про визнання нікчемного правочину недійсним на підставі норм статті 228 Цивільного кодексу України не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав Позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
У зв`язку із зазначеним господарський суд апеляційної інстанції визнав помилковою здійснену місцевим судом перевірку доводів сторін у частині висновку щодо нікчемності спірного договору, оскільки відповідний аналіз мав би бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення Позивача до суду з позовом із застосуванням належного способу захисту.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що наведене не призвело до прийняття невірного рішення та визнав обґрунтованими мотиви господарського суду першої інстанції в іншій частині.
2.4. Так, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, Позивачем не доведено належними засобами доказування наявності підстав для визнання спірного договору підряду недійсним на підставі частини другої статті 203 Цивільного кодексу України (вчинення правочину з перевищенням обсягу цивільної дієздатності), враховуючи встановлений преюдиційний факт вчинення Позивачем конклюдентних дій, зокрема, щодо виконання оспорюваного правочину в частині оплати вартості виконаних робіт, зарахування зустрічних однорідних вимог та підписання акта звірки взаємних розрахунків.
Крім того, місцевий та апеляційний суди дійшли висновку, що продовження строку дії договору № 1086 внаслідок укладення спірної додаткової угоди № 3/1429 не порушило вимоги Закону України "Про здійснення державних закупівель" у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання зазначеної угоди недійсною відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (якщо зміст правочину суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам).
Водночас господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки місцевий суд не встановив наявності підстав для задоволення позову з чим погодився і апеляційний суд.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ДАТ "Чорноморнафтогаз" просить повністю скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
3.2. У якості підстави для подання зазначеної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм:
- статей 2, 7, 13, 75 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 23.09.2020 у справі №907/555/14;
- частини п`ятої статті 203, статті 228, частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 1, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", викладених у постановах від 06.06.2018 у справі №911/615/15, від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18, від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц;
- частини п`ятої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", викладених в постановах від 01.09.2020 у справі № 911/162/19, від 06.11.2018 у справі №913/446/17;
- частин першої, п`ятої статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", викладених в постанові від 14.08.2018 у справі №910/15151/17.
3.3. Крім того, скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини п`ятої статті 203, частини третьої статті 228, статті 241 Цивільного кодексу України, статті 1, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", частини п`ятої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", пункту 3 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1269, та Правил виконання капітального ремонту лінійної частини магістральних газопроводів ВСЕ 2-112-79.
3.4. У відзиві на касаційну ПрАТ "Укргазбуд" просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.10.2010 між Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" (замовник) та Акціонерним товариством фірмою "Укргазбуд" (змінено назву на ПрАТ "Укргазбуд"; підрядник) укладено договір підряду № 1086, відповідно до п. 1.1. якого його предметом є виконання будівельно-монтажних робіт з придбанням і подальшим монтажем обладнання об`єкта "Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта - Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242".
За змістом п. 1.3. договору всі необхідні матеріали і обладнання для виконання робіт замовляються і постачаються підрядником.
Згідно з п. 2.1. договору ціна його предмета є приблизною (динамічною) і становить 8 674 768,83 грн, крім того ПДВ - 1 734 953,76 грн, всього 10409722,59 грн і складається із Договірної ціни (Додаток № 1) та вартості обладнання відповідно до Специфікації обладнання (Додаток № 2) - 1 981 927,67 грн, крім того ПДВ - 396 385,53 грн, всього 2 378 313,20 грн.
Пунктом 3.1. договору обумовлено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно згідно з актами приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (Ф № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт/і витрат/ (Ф № КБ-3), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 04.12.2009 № 554, протягом десяти календарних днів після підписання вказаних документів.
Відповідно до п. 3.2. договору вартість змонтованого обладнання, придбаного підрядником за власні кошти і включеного в довідку про вартість виконаних будівельних робіт /і витрат/ (Ф № КБ-3), підтверджується актом змонтованого обладнання. В акт змонтованого обладнання включається перелік змонтованого обладнання, його кількість і вартість, підтверджена бухгалтерськими документами, із зазначенням позиції монтажу обладнання згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (Ф № КБ-2в) з наданням паспортів та/або сертифікатів якості, що підтверджують відповідність придбаного обладнання державним стандартам і проектній документації. Перелік і кількість обладнання повинні відповідати Специфікації обладнання (Додаток № 2).
За умовами п. 3.5. договору вартість матеріально-технічних ресурсів підтверджується бухгалтерськими документами. Матеріали, які придбаває підрядник для виконання робіт на об`єкті, повинні бути новими.
Підрядник зобов`язується приступити до виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору, за умови передачі замовником проектно-кошторисної документації і в повному обсязі виконати роботи, які становлять предмет договору, протягом 360 календарних днів відповідно до Календарного графіку (Додаток № 3) (п. 4.1. договору).
Пунктом 5.1. договору обумовлено, що за результатами виконаних за поточний місяць робіт підрядник складає акт прийняття виконаних будівельно-монтажних робіт (Ф № КБ-2в), довідку про вартість виконаних робіт /і витрат/ (Ф № КБ-3), акт змонтованого обладнання (при виконанні за звітний період робіт з монтажу обладнання), документи згідно з п. п. 3.4. і 3.5. договору та передає на підпис замовнику.
Згідно з п. п. 5.2. - 5.4. договору замовник протягом трьох днів розглядає акти та підписує їх або надає мотивовану відмову. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти роботи, замовник і підрядник спільно визначають строк, протягом якого підрядник за свій рахунок усуває недоліки. У випадку не надання замовником письмової мотивованої відмови у строк, встановлений п. 5.2. договору, роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 (п.12.1 договору).
4.2. Господарськими судами також встановлено, що між сторонами були підписані Додатки № № 1 - 3 до договору, а саме щодо договірної ціни, графіку виконання робіт на об`єкті та специфікації обладнання.
4.3. 15.06.2011 між сторонами укладено додаткову угоду № 1/634 до договору № 1086 про внесення змін до його умов в частині, що стосується нової назви та нових платіжних реквізитів замовника.
4.4. 06.10.2011 між сторонами укладено додаткову угоду № 2/1115 про внесення змін до умов договору № 1086 в частині, що стосується нової назви підрядника.
4.5. 29.12.2011 між сторонами укладено додаткову угоду № 3/1429 до договору №1086, відповідно до якої сторони дійшли згоди про внесення наступних змін і доповнень:
- пункт 13.2. договору № 1086 викладено у наступній редакції:
"13.2. Істотні умови договору не повинні змінюватись після його підписання до повного виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення об`єму робіт у залежності від реального фінансування; поліпшення якості робіт, якщо поліпшення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору і строку виконання робіт за договором при виникненні об`єктивних обставин, які зумовили причини такого продовження, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.";
- пункт 12.1. договору № 1086 викладено в наступній редакції:
"12.1. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.07.2012.";
- решта умов договору № 1086 залишена без змін і є обов`язковими для виконання сторонами.
4.6. 28.05.2012 між сторонами укладено додаткову угоду № 4/528 до договору № 1086 в частині щодо зміни банківських реквізитів підрядника.
4.7. Як встановлено господарськими судами, відповідно до умов договору Відповідачем виконано, а Позивачем прийнято роботи на суму 915 268,73 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) за червень 2012 року №№ 1, 2, 3, 4, 5 на загальну суму 915 268,73 грн та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /і витрат/ (форма № КБ-3) на суму 915 268,73 грн.
4.8. Між тим, у вересні 2017 року ПрАТ "Укргазбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДАТ "Чорноморнафтогаз" про стягнення 1 409 372,60 грн, з яких: 605 467,90 грн основного боргу, 95 249,22 грн 3% річних, 708 655,47 грн інфляційних втрат.
Зазначений позов було мотивовано неналежним виконанням ДАТ "Чорноморнафтогаз" умов договору підряду № 1086 від 05.10.2010 в частині оплати вартості виконаних робіт.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі №910/16725/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та постановою Верховного Суду від 08.05.2018, вказаний позов задоволено частково, стягнуто з ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ПрАТ "Укргазбуд" 605 467,90 грн основного боргу, 549 456,03 грн інфляційних втрат, 54 541,88 грн 3% річних, 18 141,99 грн витрат на сплату судового збору та 21 934,54 грн витрат на послуги адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судами у справі № 910/16725/17 встановлено, що ПрАТ "Укргазбуд" відповідно до умов договору № 1086 виконано, а ДАТ "Чорноморнафтогаз" прийнято будівельно-монтажні роботи на загальну суму 10 408 440,83 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: за жовтень 2010 року №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 1 094 544,00 грн, за листопад 2010 року №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 329 072,10 грн, за грудень 2010 року №№ 1, 2, 3 на загальну суму 957 270,66 грн, за січень 2011 року №№ 1, 2 на загальну суму 535 612,68 грн, за лютий 2011 року №№ 1, 2, на загальну суму 340 340,52 грн, за березень 2011 року №№ 1, 2, 3 на загальну суму 191 858,40 грн, за квітень 2011 року №№ 1, 2, 3 на загальну суму 880 999,14 грн, за червень 2011 року № 1 на суму 611 508,06 грн, за вересень 2011 року № 1, № 3 на суму 1 530 515,82 грн, за жовтень 2011 року №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 1 655 091,50 грн, за листопад 2011 року №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 367 598,22 грн, за червень 2012 року №№ 1, 2, 3, 4, 5 на загальну суму 915 268,73 грн; актами № 1, 2 приймання-передачі обладнання, змонтованого на об`єкті від 28.11.2011 на загальну суму 997 761,00 грн, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт /і затрати/. Зазначені акти з боку ДАТ "Чорноморнафтогаз" було підписано та скріплено печаткою без зауважень та заперечень.
Судовим рішенням у вказаній справі також встановлено, що відповідно до банківських виписок, наданих ПрАТ "Укргазбуд", ДАТ "Чорноморнафтогаз" здійснило погашення заборгованості у розмірі 9 443 557,30 грн. Крім того, між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 359415,63 грн, що підтверджується заявами № 02 від 24.12.2012 на суму 254537,23 грн, № 01 від 24.12.2012 на суму 60 263,60 грн.
4.9. Вважаючи, що договір підряду від 05.10.2010 № 1086 суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим цивільним законодавством, та був укладений без письмове погодження від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а додаткова угода від 29.12.2011 №3/1429 до вказаного договору не відповідає вимогам чинного законодавства, ДАТ "Чорноморнафтогаз" звернулося до господарського суду з цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є, зокрема, вимога про визнання недійсним з моменту укладення договору підряду від 05.10.2010 № 1086.
5.3. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
5.4. Згідно з частиною другої статті 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
5.5. Відповідно до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
5.6. При цьому статтею 204 Цивільного кодексу України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
5.7. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14.
5.8. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція викладена постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.
5.9. Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним спірного договору підряду, Позивач з посиланням на норми статті 228 Цивільного кодексу України зазначав, що вказаний правочин суперечить закріпленим у цивільному законодавстві принципам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки підписання між ПрАТ "Укргазбуд" і ДАТ "Чорноморнафтогаз" актів (форми № КБ-2в) та довідок (форми № КБ-3) із визначенням у них обсягів витрат Відповідача за нереальними, на думку Позивача, господарськими операціями на придбання будівельних матеріалів та обладнання свідчить про те, що ПрАТ "Укргазбуд" незаконно заволоділо грошовими коштами ДАТ "Чорноморнафтогаз" у розмірі вартості будівельних матеріалів та обладнання.
Крім того, за твердженнями Позивача, обставиною, яка свідчить про вчинення правочину від 05.10.2010 № 1086 з метою, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства та порушує інтереси держави в частині використання державних коштів, є відсутність проведення дослідницьких робіт з обстеження зсувних та зсувонебезпечних ділянок і визначення напруженого стану магістрального газопроводу (МГ) Сімферополь-Севастополь ПК 90 - ПО, ПК 320, ПК 245; МГ Бахчисарай-Ялта ПК 410, ПК 260, ПК 400 - 406, ПК 310 - 320; МГ Ялта-Алушта ПК 242, 220, станом на момент укладання спірного договору, яким визначений обсяг та вартість будівельних робіт на об`єкті "Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242".
5.10. Однак, підтримуючи відмову в задоволенні позову у вказаній частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд помилково здійснив перевірку доводів сторін у частині висновку щодо нікчемності спірного договору, оскільки Позивач формально зазначив предмет позову як "визнання договору недійсним", посилаючись, при цьому, на норму статті 228 Цивільного кодексу України, яка прямо встановлює нікчемність відповідного правочину. Отже, за висновком апеляційного суду, позовна вимога ДАТ "Чорноморнафтогаз" про визнання нікчемного правочину недійсним на підставі норм статті 228 Цивільного кодексу України не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав Позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
5.11. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16, постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №369/2770/16-ц і від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
5.12. Так, згідно з частинами першою, другою статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
5.13. У зазначеній статті визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, а також встановлено їх перелік.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії, її антисоціального характеру, а також значимості порушених прав і свобод людини та громадянина внаслідок вчинення такого правочину.
Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №910/4932/19, від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16, від 31.10.2019 у справі №461/5273/16.
5.14. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо тих, які стосуються суттєвих основ правопорядку.
З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
5.15. Об`єктивна сторона такого правочину вказує на суперечність його нормативно-правовим актам, в яких закріплюються конституційні права та свободи людини і громадянина; право державної, комунальної та приватної власності тощо.
Суб`єктивна ознака правочину, що порушує публічний порядок, полягає у спрямованості дії стороні (сторони) на досягнення протиправного результату, яка вказує на умисне вчинення такого правочину.
5.16. Отже, для нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України правочину очевидним є те, що особа має намір вчинити такі дії, які є суспільно небезпечними, порушують норми публічного права; зазвичай такі дії цілеспрямовано порушують публічний порядок, тобто особа саме це має на меті, усвідомлює, що її дії насправді не є правочином, а суспільно небезпечним правопорушенням.
5.17. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави
5.18. Згідно з частинами другою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
5.19. За змістом статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
5.20. Отже, Цивільний кодекс України передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. Так, за ступенем недійсності правочину вони поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.
5.21. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до положень частини другої статті 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правочини є безспірно нікчемними, якщо усувається оціночність їх сприйняття і абсолютно зрозуміло, що вони вчинені з таким порушенням закону, яке позначається як підстава їх нікчемності, тому ніякого спору виникнути не може. Нікчемний правочин як завідомо недійсний не підлягає виконанню. На нікчемність правочину мають право посилатися і вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності будь-які заінтересовані особи.
5.22. У свою чергу оспорюваними є правочини, які Цивільний кодексу України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.
Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.
На відміну від нікчемного оспорюваний правочин на момент вчинення породжує для його сторін цивільні права та обов`язки, тому припускається дійсним. Водночас порушення умов дійсності правочинів в момент вчинення, як вже зазначалося, надає можливість одній зі сторін чи заінтересованій особі звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Тобто якщо правочин не оспорюється, то є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.
5.23. Отже, кожен з видів недійсності правочинів передбачає, зокрема, різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів, залежно від підстав визнання правочину недійсним настають різні правові наслідки.
Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.
5.24. Однак, апеляційний господарський суд викладеного не врахував та, зазначивши, що Позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки формально вказав предмет позову як визнання спірного договору недійсним відповідно до норм статті 228 Цивільного кодексу України, яка прямо встановлює нікчемність відповідного правочину, залишив поза увагою посилання ДАТ "Чорноморнафтогаз" в якості обґрунтування цих позовних вимог на порушення в результаті укладення спірного договору інтересів держави в частині використання державних коштів, що, згідно з частиною третьою зазначеної статті, може бути підставою для визнання вказаного правочину недійсним та не дослідив спроможність таких доводів з огляду на відповідні правові норми, зокрема щодо належності обраного Позивачем способу захисту прав.
5.25. У свою чергу господарський суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині у зв`язку з тим, що Позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення спірним договором підряду публічного порядку, також не дослідив підстави позову з огляду на фактичні обставини, якими ДАТ "Чорноморнафтогаз" обґрунтовувало свої позовні вимоги, у зв`язку з чим також не дослідив і належність обраного Позивачем способу захисту прав з точки зору положень статті 228 Цивільного кодексу України, яка диференціює нікчемність та недійсність правочинів в залежності від ступеня порушення прав, свобод чи інтересів особи, суспільства, держави.
5.26. Колегія суддів звертає увагу, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
5.27. Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію про те, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
5.28. Крім того, відхиляючи доводи Позивача щодо недійсності спірного договору з огляду на фактичне його виконання сторонами, господарські суди попередніх інстанцій посилалися на обставини, встановлені під час розгляду справи № 910/16725/17, як такі, що мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи.
5.29. Такими встановленими у справі № 910/16725/17 обставинами, за висновком судів у цій справі, є те, що ПрАТ "Укргазбуд" відповідно до умов договору № 1086 від 05.10.2010 виконано, а ДАТ "Чорноморнафтогаз" прийнято будівельно-монтажні роботи на загальну суму 10 408 440,83 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: за жовтень 2010 року №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 1 094 544,00 грн, за листопад 2010 року №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 329 072,10 грн, за грудень 2010 року №№ 1, 2, 3 на загальну суму 957 270,66 грн, за січень 2011 року №№ 1, 2 на загальну суму 535 612,68 грн, за лютий 2011 року №№ 1, 2, на загальну суму 340 340,52 грн, за березень 2011 року №№ 1, 2, 3 на загальну суму 191 858,40 грн, за квітень 2011 року №№ 1, 2, 3 на загальну суму 880 999,14 грн, за червень 2011 року № 1 на суму 611 508,06 грн, за вересень 2011 року №№ 1, 3 на суму 1 530 515,82 грн, за жовтень 2011 року №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 1 655 091,50 грн, за листопад 2011 року №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 367 598,22 грн, за червень 2012 року №№ 1, 2, 3, 4, 5 на загальну сум 915 268,73 грн; актами № 1, 2 приймання-передачі обладнання, змонтованого на об`єкті від 28.11.2011 на загальну суму 997 761,00 грн, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт /і витрат/. Вказані акти з боку ДАТ "Чорноморнафтогаз" підписані та скріплені печаткою без зауважень та заперечень. Також, як встановлено судами у справі № 910/16725/17, між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 359 415,63 грн, що підтверджується заявами № 02 від 24.12.2012 на суму 254 537,23 грн, № 01 від 24.12.2012 на суму 60 263,60 грн. Зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 44 614,80 грн відображене у підписаному між сторонами акті звірки розрахунків.
З урахуванням викладеного суди у справі № 910/16725/17 дійшли висновку, що заборгованість ДАТ "Чорноморнафтогаз" перед ПрАТ "Укргазбуд" становить 605 467,90 грн, доказів оплати вказаної суми не надано.
При цьому заборгованість у розмірі 605 467,90 грн виникла на підставі актів за червень 2012 року №№ 1, 2, 3, 4, 5, а не на підставі актів № 1 та № 2 приймання-передачі обладнання, змонтованого на об`єкті "Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242". Акти № 1 та № 2 приймання-передачі обладнання, змонтованого на об`єкті, оплачені ДАТ "Чорноморнафтогаз" повністю на суму 977 761,00 грн, що підтверджується банківськими виписками.
5.30. Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
5.31. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
5.32. Водночас у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
5.33. Отже, зважаючи на той факт, що предметом позову у справі №910/16725/17 було стягнення з ДАТ "Чорноморнафтогаз" заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням Позивачем умов договору підряду № 1086 від 05.10.2010, тобто питання дійсності спірного договору не було предметом судового розгляду у вказаній справі, суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу (№ 911/2961/19), зобов`язані були надати вичерпну правову оцінку доводам Позивача щодо недійсності спірного правочину. Наявність судового рішення про стягнення з ДАТ "Чорноморнафтогаз" заборгованості за договором не обмежує його у праві звернутися до суду з позовом про визнання зазначеного договору недійсним та не виключає можливість судового розгляду такої справи.
5.34. До того ж Суд зазначає, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості не повинна впливати на виконання завдання господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору, що, в свою чергу, полягає у всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні судом доказів у справі з їх належною оцінкою та відображенням висновків, отриманих за результатом такої оцінки, у судовому рішенні.
5.35. З огляду на вищевикладене висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені без встановлення істотних обставин справи.
5.36. Таким чином, доводи скаржника про те, що місцевий та апеляційний господарські суди, приймаючи оскаржувані рішення і постанову, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм статей 203, 228 Цивільного кодексу України, статей 7, 13, 75 Господарського процесуального кодексу України, знайшли своє часткове підтвердження.
5.37. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.38. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.