ПОСТАНОВА
Іменем України
07 квітня 2021 року
Київ
справа №540/2813/19
адміністративне провадження №К/9901/20867/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Херсонської міської ради
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бітова А.І., суддів: Лук`янчук О. В., Ступакової І. Г. від 21.07.2020
у справі № 540/2813/19
за позовом ОСОБА_1
до Херсонської міської ради
про зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Херсонської міської ради (далі також - відповідач), в якому просив зобов`язати Херсонську міську раду у двотижневий строк з дня набрання судовим рішенням законної сили затвердити йому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку, площею 0,0620 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), із земель комунальної власності в межах населеного пункту, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 6510136600:11:003:0049.
2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено: зобов`язано Херсонську міську раду у двотижневий строк з дня набрання судовим рішенням законної сили затвердити позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку, площею 0,0620 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), із земель комунальної власності в межах населеного пункту, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 6510136600:11:003:0049; скасовано заходи забезпечення позову у справі №540/2813/19, застосовані ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020; стягнуто з рахунку бюджетних асигнувань Херсонську міської ради на користь позивача судовий збір у розмірі 768,40 грн за подачу адміністративного позову та 1 153,50 грн за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, 1 099,80 грн за подачу заяв про забезпечення позову.
4. 14.08.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Херсонської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27.01.2020.
5. Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
6. 12.10.2020 від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Херсонської міської ради з клопотанням, у якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку, площею 0,0620 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із; земель комунальної власності в межах населеного пункту, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 65101366000:11:003:0049.
8. До клопотання додав оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, площею 0,0620 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель комунальної власності в межах населеного пункту, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 6510136600:00:11:003:0049; копію паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 ; оригінал службової записки про присвоєння земельній ділянці поштової адреси від 28.05.2019 № 3/65-18.
9. 25.07.2019 на сайті відповідача опубліковано проект рішення Херсонської міської ради № 3117, який включений до пропозицій порядку денного 30 сесії міської ради (засідання 22.08.2019).
10. Відповідно до додатку до рішення ОСОБА_1 включено до списку громадян, яким затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність вільних від забудови земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки).
11. На момент розгляду справи клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність відповідачем не розглянуто.
12. Відповідно до проекту рішення Херсонської міської ради від 14.05.2020 №4185 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), під розширення присадибної ділянки, під гаражі та передачу земельних ділянок у власність, спільну сумісну власність та в оренду, та внесення змін до рішення міської ради", відповідачем пропонується передати спірну земельну ділянку кадастровий номер 6510136600:11:003:0049 в оренду ОСОБА_2".
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Позивач в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що ним подано відповідачу проект землеустрою, погоджений у порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, та отримано позитивний висновок Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради від 18.05.2018 №03-18-313 та позитивний експертний висновок Держгеокадастру від 07.05.2019 №4727/82/19. 18.06.2019 позивач подав до Херсонської міської ради клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачу у власність земельну ділянку, однак станом на момент звернення до суду з даним позовом клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність відповідачем не розглянуто.
14. Відповідач, заперечуючи щодо задоволення позову, посилався на те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Задоволення позовних вимог призведе до порушення (втручання) в дискреційні повноваження відповідача на прийняття відповідного рішення в межах та у порядку, передбаченому чинним законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться в межах прибережної захисної смуги, тому на дану ділянку поширюється окремий порядок надання та використання. Проект землеустрою на цю земельну ділянку не погоджувався з природоохоронним органом. Задоволення позовних вимог за відсутності рішення суб`єкта владних повноважень щодо затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність та передачі у власність земельної ділянки призведе до порушення (втручання) в дискреційні повноваження Херсонської міської ради.
16. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірна земельна ділянка належить до прибережної захисної смуги, оскільки така належить до земель категорії садибної житлової забудови. Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. Належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача у двотижневий строк з дня набрання судовим рішенням законної сили затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку, площею 0,0620 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), із земель комунальної власності в межах населеного пункту, кадастровий номер земельної ділянки 6510136600:11:003:0049.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НИХ
17. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що належним способом захисту порушеного права позивача повинно бути не зобов`язання затвердити проект землеустрою, а зобов`язання повторно розглянути заяву позивача щодо відведення спірної земельної ділянки у власність. Судом не враховано, що на підставі технічної документації із землеустрою від 22.11.2015 земельну ділянку, площею 0,0620 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 6510136600:11:003:0049, зареєстровано в Державному земельному кадастрі.
18. У відзиві на касаційну скаргу позивач, заперечуючи щодо її задоволення, посилається на те, що доводи, викладені у ній, є необґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
20. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі також - Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
22. Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
23. Статтею 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
24. Згідно з положеннями частин першої - третьої та п`ятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
25. Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
26. Відповідно до частин восьмої-дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
27. Згідно зі статтею 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
28. Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
29. Частиною першою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
30. Частиною третьою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.
31. Згідно з частиною шостою статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
32. Системний аналіз положень дає змогу дійти висновку, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
33. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19 та від 01.02.2021 у справі № 560/1282/19.
34. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.06.2019 позивач подав до відповідача клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передання у власність земельної ділянки площею 0,0620 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), із земель комунальної власності в межах населеного пункту, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 6510136600:11:003:0049.
36. Однак на момент розгляду справи клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передання її йому у власність відповідачем не розглянуто.
37. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
38. Аналіз цього положення дає змогу дійти висновку, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
39. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву), зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (пункти 36-39).
40. Ухвалюючи постанову від 28.05.2020 у справі №819/654/17, Верховний Суд у пунктах 54-56 зазначив: "За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно. Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.
41. Зазначені правові позиції враховані Верховним Судом під час ухвалення постанови від 22.10.2020 у справі № 823/105/18, предметом спору у якій було, зокрема, зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення фізичній особі земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яким її передати у власність позивачу.
42. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передання її йому у власність відповідачем не розглянуто, відтак суб`єкт владних повноважень не використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи.
43. Оскільки відповідачем безпосередньо не перевірено наявності або відсутності усіх визначених законом умов для затвердження проекту землеустрою, поданого позивачем, передчасними є висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову та його задоволення відповідно. З урахуванням наведеного, колегія суддів не надає оцінки іншим доводам, викладеним у касаційній скарзі.
44. Зважаючи на наведене, належним способом захисту у цьому випадку буде зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання її у власність з прийняттям відповідного рішення.
45. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №813/731/18.
46. Водночас при прийнятті рішення відповідачу необхідно врахувати, що відповідно до частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини другої цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
47. Метою розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки.
48. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
49. Зважаючи на наведене, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.
50. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
51. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
52. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
53. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
54. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 351 КАС України, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Керуючись статтями 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд