ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 460/2441/19
адміністративне провадження № К/9901/5082/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 460/2441/19
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2019, постановлену у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. та
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Старунського Д.М.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 23.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправною відмову Мінсоцполітики сформовану у листі від 17.09.2019 №69/0/244-19 щодо ненадання йому житла, або виділення коштів для придбання житла для осіб, які є членами його сім`ї: ОСОБА_2, 1984 року народження понад норму житлової площі та новонародженої ОСОБА_3 2018 року народження, як громадянам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
зобов`язати Мінсоцполітики виділити кошти для придбання житла в м. Львів йому та для членів його сім`ї: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в процесі виконання постанови Рівненького окружного адміністративного суду від 25.03.2011 у справі № 2а-5416/09/1770 про стягнення з відповідача коштів на придбання для нього та членів його сім`ї житла, змінилась кількість членів його сім`ї, відтак його сім`я має право на отримання компенсації за неотримання житла в більшому розмірі ніж визначеному згаданим вище судовим рішенням.
2. Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
3. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020, на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито провадження у цій справі.
4. 19.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020.
5. Верховний Суд ухвалою від 03.03.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 №642/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Єзеров А.А.
8. Ухвалою судді Верховного Суду від 23.04.2020 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 у справі №2а-5416/09/1770, залишеною без змін ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 та Вищого адміністративного суду України від 26.04.2012, задоволено частково позов ОСОБА_1 : визнано неправомірною бездіяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи та зобов`язано відповідача перерахувати кошти у відповідності до порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для придбання житла ОСОБА_1
22.08.2011 Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №2а-5416/09/1770 (далі - Виконавчий лист) про зобов`язання Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи перерахувати кошти у відповідності до порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для придбання житла ОСОБА_1 .
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.04.2014 було замінено у виконавчому проваджені з примусового виконання Виконавчого листа боржника - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи його правонаступником - Мінсоцполітики.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.09.2015 роз`яснено постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 у справі №2а-5416/09/1770 в частині зобов`язання перерахувати кошти у відповідності до порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджету для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.01.2016 в межах ВП №30565213 з примусового виконання Виконавчого листа прийнята постанова про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
За результатами проведеного аналітичного дослідження зроблений висновок про вартість квартири в м. Львів, придатної для проживання без врахування загальної площі для складу сім`ї з 9 осіб станом на 01.09.2016 в розмірі 4 021 748,50 грн.
В подальшому, відповідно до ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 спосіб виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 у справі №2а-5416/09/1770 змінено шляхом стягнення з Мінсоцполітики цільовим призначенням коштів в сумі 4021748,50 грн без ПДВ у відповідності до порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для придбання житла ОСОБА_1
23.02.2017 від Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві надійшло повідомлення про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою.
28.02.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про виділення коштів на придбання житла для ще одного члена сім`ї позивача, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3, та для ОСОБА_5, який потребує додаткову житлову площу у зв`язку з хворобою.
Мінсоцполітики листом від 27.03.2019 №256/0/243-19/44 надало відповідь щодо порядку виконання судового рішення про забезпечення ОСОБА_1 житлом.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №460/1038/19 частково задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано Мінсоцполітика розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 28.02.2019 про придбання або виділення коштів для придбання житла для членів його сім`ї - ОСОБА_2, 1984 року народження, та ОСОБА_3, 2018 року народження, відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-XIІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі №460/2204/19 відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Мінсоцполітики про визнання дій неправомірними щодо відмови в придбанні житла або виділення коштів для придбання житла для осіб, які є членами сім`ї: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; зобов`язання вчинення дій щодо виділення та стягнення коштів для придбання житла або придбати житло в м.Львові для членів сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно із Законом №796-XII.
На виконання рішення суду у адміністративній справі №460/1038/19, яке набрало законної сили, відповідачем надано позивачу відповідь від 17.09.2019 №69/0/244-19 згідно з якою відповідач вважає, що зміна у складі сім`ї ОСОБА_1 не є правовою підставою для виділення коштів для повторного забезпечення його житлом, оскільки відповідно до пункту 10 частини першої статті 20 Закону №796-XII пільгами щодо забезпечення житлом громадяни мають право скористатися лише один раз і позивач вже таким правом скористався.
Не погоджуючись з такою відповіддю Мінсоцполітики, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спір про захист права конкретної фізичної особи на отримання житла, а також правовідносини, що є похідними від такого спору, є не публічним, а приватноправовим, а відтак, його необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційна скарга позивача мотивована тим, що спір, який виник у цій справі є адміністративним, відтак суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, порушив норми процесуального права.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
13. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
15. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.
16. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
17. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
18. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
19. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
20. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
21. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
23. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
24. Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
25. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
26. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
27. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
28. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
29. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
30. Суд зазначає, що у даній справі спір пов`язаний з реалізацією позивачем житлових прав, зокрема права на отримання житла як особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи та переселилась на нове місце проживання відповідно до Закону № 796-ХІІ.
31. Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а є приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
32. У цьому випадку той факт, що відповідачем у цій справі є Мінсоцполітики, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
33. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства..
34. Згідно із пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
35. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з порушенням права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.
36. З огляду на зазначене спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічно-правовим, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
37. У цьому випадку той факт, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
38. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки спірні правовідносини пов`язані із забезпеченням позивача житлом, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права. Отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
39. Такий висновок узгоджується із правовою позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 806/104/16 (провадження № 11-166апп18), 29.08.2018 у справі № 488/1176/14?а (провадження № 11-639апп18) та 07.11.2018 у справі № 358/460/16-ц (провадження № 14-379цс18) .
40. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною шостою статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
41. Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах у суду відсутні підстави для передачі даної справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
42. З урахуванням наведеного, колегія судді погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі, а відтак вважає, що оскаржувані у цій справі судові рішення, ухвалені з додержанням норм процесуального права.
43. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
44. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,