ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа №826/19949/16
адміністративне провадження №К/9901/34816/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року (колегія суддів: Лічевецький І.О., Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про зобов`язання розглянути клопотання про виділення земельної ділянки, орієнтовною площею до 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах міста Києва у порядку та строки, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України з наданням мотивованого рішення за результатами розгляду вказаного клопотання.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Зобов`язано Київську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 жовтня 2016 року та прийняти відповідне рішення.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати її та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що обов`язок розгляду клопотання про виділення земельної ділянки не покладений на Київську міську раду, оскільки згідно Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Міськради від 28 лютого 2013 року № 63/9120 передбачено що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради перевіряє комплектність поданих позивачем документів, оскільки до клопотання позивачем не додано графічні матеріали. Відтак клопотання позивача розглянув Департамент відповідно до вимог статті 118 ЗК України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2017 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 24.10.2016 ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах м. Київ.
Листом від 24.11.2016 за №057029-08Д-12542-12614 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про те, що клопотання не підлягає розгляду з огляду на відсутність графічних матеріалів.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що згідно Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №63/9120 від 28.02.2013 подане позивачем клопотання підлягає розгляду Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо його відповідності ст. 118 Земельного кодексу України та за отриманням позитивного висновку, передається на розгляд Київської міської ради. Враховуючи, що позивачем не додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, його клопотання правомірно повернуте позивачу.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в ст. 118 Земельного кодексу України, а саме Київська міська рада. Відтак, клопотання позивача в порядку ст.118 Земельного кодексу України відповідачем не розглянуто належним чином.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно із частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).
На підставі частини десятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Як установлено матеріалами справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував про порушення Міськрадою процедури розгляду клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, зокрема, щодо невинесення на розгляд сесії Міськради клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та зобов`язання відповідача винести на засідання сесії Міськради та розглянути подане позивачем клопотання.
Так, відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Пунктом 1 статті 21 Тимчасового порядку передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки у межах міста Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають безпосередньо до Міськради клопотання про передачу земельної ділянки у власність.
У пункті 2 цієї статті визначено, що у клопотанні про передачу земельної ділянки у власність, а у разі наміру одержати земельну ділянку в оренду - у клопотанні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначаються цільове призначення ділянки, орієнтовний розмір і місце розташування земельної ділянки. У клопотанні відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" також зазначається в довільній формі згода громадянина на обробку в ПК "Кадастр" його персональних даних, зазначених у клопотанні та доданих до нього документах.
Пунктом 3 вказаної статті Тимчасового порядку до клопотання додаються, зокрема викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали у масштабі не менше 1:2000, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
Згідно ч. 4, 5 ст. 21 Порядку №62/9120 Секретаріат Київської міської ради разом з дорученням (резолюцією) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київради у день надходження клопотання або протягом наступного робочого дня надсилає його через приймальню Київради з земельних питань для опрацювання до Департаменту земельних ресурсів. У разі невідповідності клопотання та складу доданих до нього документів вимогам цього Порядку клопотання по суті не розглядається Департаментом земельних ресурсів, про що громадянин інформується відповідним листом протягом семи робочих днів з дня надходження клопотання з секретаріату Київської міської ради.
Правовий статус Департаменту визначено Положенням про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим рішенням Міськради від 19 грудня 2002 року № 182/342 (далі - Положення).
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Положення Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Міськради та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Міськради та виконавчого органу Міськради у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Міськраді та виконавчому органу Міськради, безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Міськради, - виконавчому органу Міськради. Департамент у межах своєї компетенції здійснює управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, розпорядником яких є виконавчий орган Міськради, забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону цих земель на території міста.
Згідно з підпунктом 3.12 пункту 3 Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, готує та подає в установленому порядку проекти рішень Міськради, а також подає свої висновки з питань: розпорядження землями в межах міста Києва; передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.
Отже, з урахуванням наведених вище положень ЗК України та Закону №280/97-ВР громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки в місті Києві із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, подають клопотання до міськради, яка розглядає їх у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні є виключною компетенцією міськради.
Як установлено судами, позивач звернувся до міськради з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, тоді як Департамент листом від 24.11.2016 за № 057029-08Д-12542-12614 повернув його позивачу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЗК України не передбачає можливості не розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та сповіщення про це заявника листом Департаменту.
Таким чином, відповідач порушив наведенні норми чинного законодавства щодо розгляду та вирішення клопотання позивача шляхом прийняття відповідного рішення.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про визнання протиправними дій Міськради щодо порушення процедури розгляду клопотання позивача.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відхилення посилання скаржника на норми Тимчасового порядку, а саме, що у разі невідповідності клопотання та складу доданих до нього документів вимогам цього Порядку клопотання по суті не розглядається Департаментом, про що громадянина інформують відповідним листом протягом семи робочих днів з дня надходження клопотання з секретаріату Міськради, оскільки вказана норма Тимчасового порядку не відповідає вимогам статті 118 ЗК України та пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР, що мають вищу юридичну силу та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Вказана позиція узгоджується з викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 826/23389/15.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -