ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 1340/4171/18
адміністративне провадження № К/9901/3445/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Усенко Є. А., Шишов О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року (судді Іщук Л. П., Обрізко І. М., Онишкевич Т. В.), у справі № 1340/4171/18 за позовом Приватного підприємства "Вілла Марія" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
Приватне підприємств "Вілла Марія" звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області форми "В1" від 1 червня 2018 року № 0123461221; зобов`язати Головне управління ДФС у Львівській області відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку та в системі електронного адміністрування ПДВ щодо суми цього податку в розмірі 188733,00 грн.
Львівський окружний адміністративний суд (суддя Крутько О. В.) рішенням від 29 січня 2019 року (повний текст складено 8 лютого 2020 року) позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області; відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДФС у Львівській області відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку та в системі електронного адміністрування ПДВ щодо суми ПДВ в розмірі 188733,00 грн.
11 березня 2019 року Головне управління ДФС у Львівській області подало до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, яку ухвалою суду залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (подання документа про сплату 7951,11 грн судового збору), який ухвалою від 9 квітня 2019 року продовжено на 10 днів з дня отримання копії останньої ухвали.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням недоліків скарги.
26 листопада 2019 року Головне управління ДПС у Львівській області, як правонаступник Головного управління ДФС у Львівській області, повторно звернулося до суду зі скаргою, додавши платіжне доручення від 20 листопада 2019 року про сплату 7951,11 грн судового збору та заяву про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано строк для подання вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням поважних підстав його пропуску.
На виконання вимог цієї ухвали, у встановлений судом строк, скаржник подав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване, зокрема тим, що: вперше апеляційну скаргу було подано в межах строку на апеляційне оскарження; ухвалою апеляційного суду повернуто вперше подану апеляційну скаргу внаслідок несплати апелянтом судового збору; ним вчинялися всі необхідні заходи для сплати судового збору, проте кошти не були сплачені у зв`язку з відсутністю належного фінансування; після сплати судового збору він без зволікання повторно звернувся з апеляційною скаргою.
Розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення та ухвалою від 27 грудня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року.
Не погодившись із цією ухвалою, Головне управління ДПС у Львівській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки обставинам, зазначеним відповідачем як причина пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та як підстава для поновлення цього строку.
Позивач у відзиві просить залишити оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перевірила правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визнаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.
Як свідчать матеріали адміністративної справи, вперше відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, однак її було повернуто внаслідок невиконання вимог ухвали цього суду про залишення апеляційної скарги без руху.
26 листопада 2019 року Головне управління ДПС у Львівській області повторно звернулося з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник обґрунтував посиланням на триваючу фінансову неспроможність сплатити судовий збір через обмежене бюджетне фінансування такого роду витрат, безспірним списанням коштів за виконавчими листами та реорганізацію податкових органів. Також зазначав, що ним були вжиті всі можливі заходи щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а вдруге апеляційну скаргу подано відразу після отримання платіжного доручення від 20 листопада 2019 року.
Апеляційний суд зазначені відповідачем підстави для поновлення строку визнав неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
На думку колегії суддів, сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
Відповідно до положень частини другої статті 298, частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом. При цьому право суб`єкта владних повноважень на повторне звернення з апеляційною скаргою має часові межі, встановлені частиною другою статті 299 зазначеного Кодексу: один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки).
При вирішенні питання щодо поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою те, що відповідач, звернувся повторно з апеляційною скаргою в межах присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України, додавши платіжне доручення від 20 листопада 2019 року, тому мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.
Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, вищезазначені обставини не врахував.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області, з огляду на те, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду.
З урахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.
Встановивши конституційність обов`язку платити встановлені законом податки, законодавець підкреслив не тільки фіскальну функцію податків, але й їх значення для виконання державою завдань, спрямованих на забезпечення потреб суспільства, його розвитку. Апеляційний перегляд цієї справи, враховуючи наведені обставини щодо звернення відповідача з апеляційною скаргою, відповідність апеляційної скарги вимогам КАС України, відповідає балансу приватного і публічного інтересу.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,