1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 817/76/17

адміністративне провадження № К/9901/1655/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №817/76/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Транзит Груп" до Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 (суддя Зозуля Д.П.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 (головуючий суддя Шидловський В.Б., судді: Бучик А.Ю., Шевчук С.М.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант Транзит Груп" (далі також позивач, ТОВ "Авант Транзит Груп") звернулося до суду з адміністративним позовом до Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі також відповідач, Дубенська ОДПІ), у якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2017 №0000011400 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1ʼ385ʼ 107,50грн., у тому числі 1ʼ 108ʼ 086,00грн. основного платежу та 227021,50грн. штрафних санкцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Дубенська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2017 касаційна скарга залишена без руху.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі №817/76/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі №817/76/17.

Ухвалою суду від 05.04.2021касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 06.04.2021.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права. Як вважає відповідач, операції з передачі позивачем основних засобів до статутного фонду підпадають під визначення "постачання товарів" відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України такі операції є об`єктом обкладення ПДВ і мають оподатковуватись на загальних підставах за основною ставкою 20 відсотків. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що податковий орган не наводить законних обґрунтувань для скасування рішень судів. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Дубенською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Авант Транзит Груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.12.2015 по 07.12.2016, за результатами якої складено акт від 23.12.2016 за №202/14/40199356 (а.с. 9-39).

За результатами перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000011400 від 06.01.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1ʼ 385ʼ 107,50грн., у тому числі 1ʼ 108ʼ 086,00грн. основного платежу та 227021,50грн. штрафних санкцій (а.с. 40-41).

Підставою визначення зобов`язань з податку на додану вартість послугували наступні висновки податкового органу.

У ході перевірки встановлено, що згідно передавального акту від 30.06.2016, актів прийому-передачі майна №1-6 від 07.07.2016 ТОВ "Авант Транзит Груп" передано у власність ТОВ "Аакон Грейн Україна" майна (основних засобів) всього на суму 5ʼ 400ʼ 709,41грн. та виробничих запасів на суму 139721,53грн.

Оскільки ТОВ "Авант Транзит Груп" не внесло в статутний фонд новоствореного підприємства ТОВ "Аакон Грейн Україна" передані активи в сумі 5,5млн.грн., то ТОВ "Авант Транзит Груп" не мало права скористатись підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України. Тобто передача активів підприємства, що реорганізується ТОВ "Авант Транзит Груп" до новоствореного ТОВ "Аакон Грейн Україна" є фактично продажем в розумінні підпункту 14.1.202, постачанням товарів в розумінні підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та об`єктом оподаткування з ПДВ відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Авант Транзит Груп" звернулося до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що, передача активів (основних засобів, виробничих записів) від ТОВ "Авант Транзит Груп" до створеного шляхом виділу ТОВ "Аакон Грейн Україна" відбулася безоплатно на підставі та на виконання рішення вищого органу управління (загальних зборів учасників) ТОВ "Авант Транзит Груп", яким затверджено передавальний акт від 30.06.2016, а відтак, відсутні операції, як постачання так і продажу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно статті 56 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання може бути утворений шляхом заснування нового або реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб`єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

За змістом частини четвертої статті 59 Господарського кодексу України у разі виділення одного або кількох нових суб`єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов`язки попереднього суб`єкта господарювання.

Відповідно до частини першої статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 Податкового кодексу України під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає виділення з платника податків інших платників податків, а саме, передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Абзацом 2 підпункту 153.15.2 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що у разі проведення реорганізації у формі поділу (виділення), що передбачає розподіл акцій (корпоративних прав) між акціонерами (учасниками) юридичних осіб, що утворюються внаслідок реорганізації, вартість таких акцій (корпоративних прав) в обліку акціонерів (учасників) визначається в сумі, що дорівнює вартості частки акцій (корпоративних прав) в юридичній особі, що реорганізується, пропорційній вартості чистих активів юридичної особи, що утворилася в результаті реорганізації, та загальної вартості чистих активів юридичної особи, що реорганізувалася. Вартість чистих активів юридичних осіб, зазначених у цьому абзаці, визначається за даними розподільчого балансу на дату його затвердження.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Не є об`єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб (підпункт 196.1.7 пункт 196.1 статті 196 Податкового кодексу України).

У справі, що розглядається, рішенням загальних зборів ТОВ "Аакон Грейн Україна", викладене в протоколі №1/16 від 30.06.2016 (а.с. 59), вирішено створити ТОВ "Аакон Грейн Україна" в результаті реорганізації шляхом виділу з ТОВ "Авант Транзит Груп". Новостворене товариство є правонаступником ТОВ "Авант Транзит Груп" відповідно до переданих прав і обов`язків, що знайшли своє відображення в розподільчому балансі.

На зборах затверджено статут новоствореного підприємства, де також зазначено, що підприємство створене в результаті реорганізації шляхом виділу Товариства з ТОВ "Авант Транзит Груп". Новостворене Товариство є правонаступником ТОВ "Авант Транзит Груп" відповідно до переданих прав і обов`язків, що знайшли своє відображення в розподільчому балансі (а.с. 90-103).

Інформацію про створення Товариства було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.07.2016, що підтверджується Випискою з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 89).

Майно, що передається ТОВ "Авант Транзит Груп" до ТОВ "Аакон Грейн Україна" відображено в актах приймання-передачі від 07.07.2016 № б/н, та №№ 2-6 (а.с. 104-113).

Отже, суди встановили, що ТОВ "Аакон Грейн Україна" створено шляхом виділу з ТОВ "Авант Транзит Груп". Останнє передало новоствореному Товариству матеріальні активи (майно) на загальну суму 8ʼ 507ʼ 340,64грн. та зобов`язання на суму 8ʼ 507ʼ 340,64грн.

Податковий орган стверджує, що у даному випадку передача активів підприємства, що реорганізується ТОВ "Авант Транзит Груп" до новоствореного ТОВ "Аакон Грейн Україна" є фактично продажем в розумінні підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постачанням товарів в розумінні підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України та об`єктом оподаткування з ПДВ відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України.

Оскільки обставинами справи встановлено відсутність операцій позивача щодо постачання товарів ТОВ "Аакон Грейн Україна" у ході реорганізації ТОВ "Авант Транзит Груп", то визначення грошового зобов`язання податковим органом відповідно до даного об`єкту оподаткування є безпідставним.

Судами наголошено, що не є об`єктом оподаткування, зокрема, операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

З огляду на наведені положення чинного законодавства, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо помилкового визначення податковим органом позивачу сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов`язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -


................
Перейти до повного тексту