Постанова суду № 380/1770/20 від 06.04.2021 про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 380/1770/20

адміністративне провадження № К/9901/35481/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бевзенка В.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Сеника Р.П., суддів Судова-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФ України у Львівській області, відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 76% до 70% сум грошового забезпечення;

зобов`язати відповідача здійснити з 1 липня 2015 року перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем з 1 липня 2015 року не проводився перерахунок пенсії позивачу, а призначена нова пенсія на підставі необхідного переліку документів, з урахуванням додатково набутої вислуги років.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову повністю.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно зі статтею 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

На думку суду апеляційної інстанції, зазначений у частині третій цієї статті порядок збереження, нарахування та виплати пенсій поширюється на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, прийнятих на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що за положеннями 2 Закону №2262-ХІІ збільшення вислуги років у зв`язку з повторним призначенням пенсіонера на службу під час особливого періоду, є підставою для обрахунку нового розміру пенсії, який не може бути меншим від того, який особа отримувало до такого призначення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що Головним управлінням ПФУ у Львівській області необхідно було здійснити перерахунок пенсії за вислугу років у зв`язку зі зміною вислуги років, а не призначати нову пенсію, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

На підтвердження своїх доводів у касаційній скарзі скаржник вказує, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення статей 2, 51, 63 Закону № 2262-XII, Постанови № 103, а також порушив норми процесуального права, зокрема положення статті 122 КАС України.

Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 1 липня 2015 року у порядку і розмірах, визначених Постановою № 103, адже дія її норм не розповсюджується на правовідносини, які склалися при здійсненні обрахунку пенсії позивачу з 1 липня 2015 року на підставі оновленого пакету документів, зокрема з урахуванням інших складових грошового забезпечення. Крім того, скаржник наголошує, що позивач пропустив 6-місячний строк звернення з позовом до адміністративного суду, оскільки про порушення свого права він мав би дізнатися у липні 2015 року, а не (як він сам зазначив) 29 листопада 2019 року з листа відповідача.

Крім того, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано при вирішенні даної справи правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, адже предметом останньої була зміна відсоткового значення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, при здійсненні перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі Постанови № 103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704. Водночас предметом спору у справі № 380/1770/20 є зміна відсоткового значення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, при здійсненні перерахунку з 01 липня 2015 року на підставі оновленого пакету документів, наданих уповноваженим на це органом, з урахуванням додатково набутої вислуги років. Таким чином, справа № 380/1770/20 не підпадає під обставини зразкової справи № 240/5401/18, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права.Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 21 грудня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №380/1770/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 5 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 6 квітня 2021 року.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до пенсійної справи №1303002006, на підставі документів, які надійшли з ГУ МВС України у Львівській області Янчуку А.А. з 12 лютого 2008 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії) у розмірі 76% грошового забезпечення. Вислуга років на дату звільнення зі служби становила 27 років 10 місяців та 04 дні. Загальний розмір пенсії становив 1264,76 грн.

Наказом ГУ МВС України у Київській області №477о/с від 16 червня 2014 року ОСОБА_1 призначено старшим інспектором батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець".

Відповідно до наказу ГУ МВС України у Київській області № 262о/с від 27 травня 2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 19 червня 2015 року в запас за пунктом 64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 липня 1991 року № 114.

Згідно з поданими позивачем виписками по картковому рахунку, в період з червня 2014 року по липень 2015 року виплата пенсії позивачу не припинялась.

6 січня 2016 року на адресу ГУ ПФ України у Львівській області надійшли документи від ГУ МВС України у Львівській області для перерахунку пенсії ОСОБА_1, а саме: подання про призначення пенсії, заява ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, грошовий атестат №465, довідка від 3 листопада 2015 року №434 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, додатковий розрахунок вислуги років ОСОБА_1, витяг з наказу від 27 травня 2015 року.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи №1303013707, позивачу з 1 липня 2015 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ в розмірі 70% суми грошового забезпечення. Вислуга років станом на 19 червня 2015 року для призначення пенсії складала 29 років 05 місяців 28 днів. Загальний розмір пенсії за пенсійною справою становив 3679,75 грн.

22 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив провести з 1 липня 2015 року перерахунок пенсії із 76% грошового забезпечення та виплатити йому недонараховані кошти. Як підставу для проведення перерахунку пенсії вказав постанову Верховного суду від 4 лютого 2019 року у справі №240/5401/18.

Відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Позивач вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з позовом для захисту порушеного права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково прийнятні з огляду на наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні відносини регулюються Законом №2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

За приписами частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент перерахунку пенсії) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII, здійсненої на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", згідно з пунктом 1 якої передбачено перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року за №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року за №393" (далі - Порядок №45), яка набрала чинності 20 лютого 2008 року.

Згідно з положеннями вказаних вище нормативно-правових актів, підставою для перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до Закону №2262-XII передусім є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення відповідно до пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та подання органами, передбаченими Порядком №45, відповідних повідомлень до територіальних органів Пенсійного фонду України.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 12 лютого 2008 року виплачується пенсія за вислугу років. Наказом ГУ МВС України у Київській області №477о/с від 16 червня 2014 року ОСОБА_1 призначено старшим інспектором батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець". Згідно з наказом ГУМВС України у Київській області №262о/с від 27 травня 2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас з 19 червня 2015 року. 6 січня 2016 року на адресу відповідача від уповноваженого органу Міністерства внутрішніх справ надійшли документи для перегляду пенсії позивача за вислугу років, а саме: подання про призначення пенсії, заява ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, грошовий атестат №465, довідка від 3 листопада 2015 року №434 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, додатковий розрахунок вислуги років ОСОБА_1, витяг з наказу від 27 травня 2015 року.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи №1303013707, позивачу з 1 липня 2015 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в розмірі 70% суми грошового забезпечення. Вислуга років станом на 19 червня 2015 року для призначення пенсії складала 29 років 05 місяців 28 днів.

При проведенні такого перерахунку пенсії відповідачем застосовано новий максимальний розмір грошового забезпечення 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Оцінюючи правомірність дій пенсійного органу, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що положення статті 13 Закону №2262-XII не стосується перерахунку вже призначених пенсій, адже процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 та від 21 лютого 2018 року №103, тому застосування у спірному випадку органом пенсійного фонду статті 13 цього Закону №2262-XII, яка регулює призначення пенсій, є протиправним.

При перерахунку пенсій відповідним категоріям військовослужбовців повинна застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року, ухваленій у зразковій справі №240/5401/18 (Пз/9901/58/18), а доводи касаційної скарги щодо помилковості застосування судом апеляційної інстанції вказаної позиції Верховного Суду є безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі є зменшення розміру пенсії під час перерахунку у зв`язку із збільшенням вислуги років, що неправомірно було оцінено відповідачем як повторне призначення пенсії, та наступний перерахунок пенсії позивача у порядку та розмірах, визначених Постановою №103.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Зазначений у частині третій цієї статті порядок збереження, нарахування та виплати пенсій поширюється на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, прийнятих на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення.

Отже, за положеннями цієї статті, збільшення вислуги років у зв`язку з повторним призначенням пенсіонера на службу під час особливого періоду, є підставою для обрахунку нового розміру пенсії, який не може бути меншим від того, який особа отримувало до такого призначення.

З огляду на викладене, Верховний Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що Головним управлінням ПФУ у Львівській області необхідно було здійснити перерахунок пенсії за вислугу років у зв`язку із зміною вислуги років, а не призначати нову пенсію.

Водночас, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 1 липня 2015 року у порядку і розмірах, визначених Постановою № 103, оскільки дія її норм не розповсюджується на правовідносини, які склалися при здійсненні обрахунку пенсії позивачу з 1 липня 2015 року.

У зв`язку із чим, Верховний Суд вважає за необхідне уточнити, що з 1 липня 2015 року пенсія позивача підлягає перерахунку у попередньому розмірі, а саме, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення з наступним перерахунком пенсії у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Верховний Суд критично ставиться до доводів касаційної скарги щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення з цим позовом до адміністративного суду, оскільки судами попередніх інстанцій вказане питання вже досліджувалося, і було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. При цьому відповідачем у касаційній скарзі не наведено жодних доводів про неправильне застосування судами норм процесуального права при вирішенні питання щодо пропуску позивачем строків звернення до суду з цим позовом.

Не знайшли свого підтвердження й інші доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, статей 2, 51, 63 Закону № 2262-XII.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

................

Перейти до повного тексту