ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 346/4417/16-а
адміністративне провадження № К/9901/3661/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 346/4417/16-а
за позовом Комплексної дитячо - юнацької спортивної школи №1 м. Коломиї
до Коломийської міської ради Івано-Франківської області
треті особи: ОСОБА_1, Відділ молоді та спорту Коломийської міської ради
про визнання незаконним рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2020 року (головуючий суддя: П`ятковський В. І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Мікули О. І., суддів: Кушнерика М. П., Пліша М. А.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1, як директор Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 м. Коломиї, звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 13 липня 2016 року № 579-10/2016, яким було створено Коломийську дитячо-юнацьку спортивну школу Коломийської міської ради Івано-Франківської області № 3 та затверджено Статути дитячо-юнацьких шкіл № 1 та № 2.
2. Під час розгляду справи, у зв`язку із заміною позивача, процесуальний статус ОСОБА_1 змінився із позивача на третю особу без самостійних вимог на стороні позивача. Позивачем став ОСОБА_2, як директор діючої на даний час спортивної школи.
3. 05 лютого 2019 року ОСОБА_2, як директор діючої на той час спортивної школи та, відповідно, як представник позивача, звернувся до суду першої інстанції і клопотанням про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року закрито провадження у справі № з346/4417/16-а, у зв`язку із відмовою позивача від позову.
5. Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на даний час ОСОБА_1 не є керівником юридичної особи та не може діяти в її інтересах, його правовий статус змінено із представника позивача на третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а прохання представника позивача, ОСОБА_2 про закриття провадження, у зв`язку із відмовою від позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи та інтереси, а тому підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права. Так судами не враховано, що Коломийська міська рада всупереч чинному законодавству здійснила перепідпорядкування системи дошкільної юнацької спортивної школи у відання відділу молоді та спорту з передачею відповідних матеріальних цінностей, що суперечить закону і стало підставою для звернення до суду. Отже, оскаржувані рішення відповідача стосуються трудових прав третьої особи та трудових прав інших, скорочених в ході реорганізації працівників. В ході розгляду цивільної справи № 346/4667/17 відповідність оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень не досліджувалось, оскільки воно не відносилось до предмету спору в трудовому спорі. За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави приймати відмову від позову, оскільки позовні вимоги обґрунтовано саме невідповідністю оскаржуваних рішень положенням чинного законодавства України, що врегульовують суспільні відносини у сфері освіти, на що апеляційний суд уваги теж не звернув.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 01 лютого 2021 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2021 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
10. Ухвалою Верховного суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 30 березня 2021 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
13. Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Частиною другою статті 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
15. Вказане право є не безмежним, і надається у випадку, коли особа вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
16. Статтею 42 КАС України визначено склад учасників справи, якими є є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
17. За приписами ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
18. Відповідно до ст. 44, 47 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
19. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
20. Положеннями ст. 189 КАС України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
21. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
22. Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача відмовитися від позову. Такі дії позивача не повинні суперечити закону та не повинні порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.
23. Пунктом 2 частини 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12 серпня 2016 року ОСОБА_1 обіймав посаду директора Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи № 1, яку рішенням Коломийської міської ради від 13 липня 2016 року, було реорганізовано в Комплексну дитячо-юнацьку спортивну школу м. Коломиї.
25. Наказом начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради за № 40-К від 29 серпня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи № 1, з 30 серпня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
26. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 звертався до Коломийського міськрайонного суду із позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вимоги якої рішенням суду від 12 серпня 2019 року було задоволено, вищевказаний наказ скасовано та поновлено ОСОБА_1 на посаді.
27. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у справі №346/4667/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постанова набрала законної сили.
28. Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що з 22 листопада 2016 року керівником Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи м. Коломия став ОСОБА_2, у зв`язку з цим ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 06 жовтня 2017 року у цій справі було замінено позивача - Коломийську дитячо-юнацьку спортивну школу № 1 Коломийської міської ради на Комплексну дитячо-юнацьку спортивну школу м. Коломиї, внаслідок проведеної реорганізації.
29. Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2, як директор діючої на даний час спортивної школи, представник позивача, 05 лютого 2019 року звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі в зв`язку з відмовою від позову, яке оскаржуваною ухвалою задоволено.
30. Приймаючи відмову від позову директора Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи м. Коломия став ОСОБА_2 та закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що така відмова від позову як виключне процесуальне право особи позивача не суперечить закону, а також те, що на даний час ОСОБА_1 не є керівником юридичної особи та не може діяти в її інтересах, його правовий статус змінено із представника позивача на третю особу на стороні позивача, підстави його звільнення визнано законними.
31. Колегія суддів вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, оскільки предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 13 липня 2016 року № 579-10/2016, яким було створено Коломийську дитячо-юнацьку спортивну школу Коломийської міської ради Івано-Франківської області № 3 та затверджено Статути дитячо-юнацьких шкіл № 1 та № 2.
32. Так, повноваження органів місцевого самоврядування у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Конституцією України та Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР).
33. Відповідно до статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні -це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
34. Згідно з положеннями статті 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
35. Таким чином, оскаржуване у цій справі рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області стосується прав та інтересів не лише діючого та колишнього керівників Комплексної дитячо - юнацької спортивної школи №1 м. Коломиї, а і вихованців цієї школи та територіальної громади міста Коломиї в цілому, оскільки належить до комунальної власності територіальної громади.
36. Поряд з цим, приймаючи відмову від позову та закриваючи провадження у справі судами попередній інстанцій не перевірено чи такі дії позивача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
37. Викладене дає підстави стверджувати прo непoвнoту встанoвлення судами першої та апеляційної інстанцій всіх oбставин справи, щo мають значення для правильнoгo вирішення справи, щo такoж вказує на непідтвердження відпoвідних oбставин та фактів належними засoбами та у передбачений чинним закoнoдавствoм спoсіб.
38. Вказані oбставини та фактичні дані залишилися пoза межами дoслідження судами попереднії інстанцій, щo, з урахуванням пoвнoважень касаційнoгo суду (які не дають касаційній інстанції права дoсліджувати дoкази, встанoвлювати та визнавати дoведеними oбставини, щo не були встанoвлені в судoвoму рішенні), виключає мoжливість перевірки Верхoвним Судoм правильності виснoвків суду.
39. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 826/14042/16.
40. За приписами ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
41. Під час рoзгляду справи судам попередніх інстанцій слід взяти дo уваги викладене в цій пoстанoві, встанoвити наведені у ній oбставини, щo вхoдять дo предмета з`ясування у даній справі, дати правильну юридичну oцінку встанoвленим oбставинам та пoстанoвити рішення відпoвіднo дo вимoг статті 242 КАС України.
42. Враховуючи вищенаведене, ухвалені у цій справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду дo суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кoдексу адміністративнoгo судoчинства України,