ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа №400/350/19
адміністративне провадження №К/9901/34052/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 400/350/19
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2
до Відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Запорожана Д. В., суддів: Осіпова Ю. В., Танасогло Т. М.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили суд:
- визнати протиправною бездіяльність начальника відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо ненадання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями стосовно земельної ділянки 17,1 умовних кадастрових га ріллі, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Прибузької сільської ради Вітовського району Миколаївської області;
- зобов`язати відділ у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_1 довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями стосовно земельної ділянки 8,55 умовних кадастрових га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Прибузької сільської ради Вітовського району Миколаївської області, зазначеної в розпорядженні Жовтневої (Вітовської) районної державної адміністрації Миколаївської області від 03 листопада 2006 року № 501-р "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою головам і членам фермерських господарств";
- зобов`язати відділ у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_2 довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями стосовно земельної ділянки 8,55 умовних кадастрових га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Прибузької сільської ради Вітовського району Миколаївської області, зазначеної в Розпорядженні Жовтневої (Вітовської) районної державної адміністрації Миколаївської області від 03 листопада 2006 року № 501-р "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою головам і членам фермерських господарств".
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначили про те, що в процесі розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки їм у власність необхідно було на вимогу Державного підприємства "Миколаївський науково-дослідний інститут та проектний інститут землеустрою" отримати довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями. Позивачі звертались двічі до відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з заявою про надання такої довідки. Проте, відділ у Вітовському районі протиправно та необґрунтовано відмовив в наданні такої довідки, про що виклав в листах від 13 листопада 2018 року та від 18 грудня 2018 року, хоча документи, які вимагав відповідач позивачі надали до відділу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року позов задоволено повністю.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі діяли згідно вимог чинного законодавства, дотримувались процедури розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки їм у власність. Поряд з цим, відповідач відмовляючи в наданні такої довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, діяв всупереч вимогам діючого законодавства, посилаючись на норми, що спростовують дії суб`єкта владних повноважень.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що видати довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями буде можливо за умови надання заявником розпорядчого документу, який підтверджував факт надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Між тим, розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 03 листопада 2006 року за № 501-р яким рекомендовано громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надати дозвіл на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства по 8,55 умовних кадастрових гектарів кожному - втратило свою чинність. За таких обставин, Відділом у Вітовському районі правомірно прийняті рішення про відмову у надані довідки з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Судами першої та апеляційної інстанції у цій справі застосовані різні права із різним їх тлумаченням. Так, судом апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що у позивачів не має підстав звертатися за отриманням довідки з державної статистичної звітності, у зв`язку з тим, що розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 03 листопада 2006 року за № 501-р втратило чинність на підставі закону. Так, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" стосується оформлення, отримання та використання земельних ділянок для здійснення будівництва, а не сільськогосподарських земель (рілля). За таких обставин, посилання та застосування судом апеляційної інстанції п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" є помилковим та необґрунтованим.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценко С. Г., суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
10. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і призначено такий в порядку письмового провадження з 30 березня 2021 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Жовтневої (Вітовської) районної державної адміністрації Миколаївської області від 03 листопада 2006 року № 501-р "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою головам і членам фермерських господарств" громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі їм у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства по 8,55 умовних кадастрових га кожному (додаток № 2 розпорядження від 03 листопада 2006 року № 501-р).
13. 29 серпня 2018 року позивачі звернулися до Державного підприємства "Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та уклали договори № 21270, 21271 на розробку земельно- кадастрових робіт та надання послуг, відповідно до яких інститут зобов`язується виконати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачам для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 8,55 умовних кадастрових га із земель сільськогосподарського призначення державної власності.
14. Державне підприємство "Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" прийняло до виконання вказане розпорядження, але до наданих документів запросило надати довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про землеустрій", де зазначено, що довідка є обов`язковою складовою проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
15. З метою отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, позивачі звернулись до відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області через Центр надання адміністративних послуг при Вітовський рай держадміністрації Миколаївської області.
16. Листами відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 13 листопада 2018 року № 607/169-18 та від 18 грудня 2018 року № 748/169-18 позивачам відмовлено у видачі такої довідки, у зв`язку з тим, що відсутній розпорядчий документ, який би підтверджував факт надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
17. Позивачі повторно звернулись із заявою до відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за отриманням довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, до якої додали розпорядження Жовтневої (Вітовської) районної державної адміністрації Миколаївської області від 03 листопада 2006 року № 501-р. Проте у наданні такої довідки позивачам листом від 28 січня 2019 року № 72/169-19 черговий раз відмовлено.
18. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із цим позовом за захистом порушених, на їх думку, прав та інтересів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
20. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
22. За приписами ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
23. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
24. Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
25. Довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (далі - Довідка) є документом, що включається до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) під час розробки останнього землевпорядною організацією. Довідка - це певна частина вихідних даних для розробки проекту відведення земельної ділянки.
26. Інформацією, що міститься у довідці визначається до складу яких угідь має відноситись певна земельна ділянка. Вказаний в довідці склад угідь повинен співпадати зі змістом дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. Місцеве управління Держгеокадастру контролює це питання в ході погодження проекту відведення земельної ділянки.
27. Для отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями до місцевого управління Держгеокадастру подаються: заява встановленої форми; копія паспорту та коду, якщо заяву подає фізична особа; картографічні матеріали в масштабі 1:5000 чи 1:10000; копія рішення (наказу, розпорядження) про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.
28. Місцеве управління Держгеокадастру зобов`язане протягом десяти днів, після отримання повного пакету документів, видати замовнику довідку у формі 6-зем, строк дії якої обмежується спливом поточного року.
29. Відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23 жовтня 2017 року № 216 "Про затвердження типових Інформаційних та Технологічних карток адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держгеокадастру" було змінено наказ від 22 квітня 2015 року № 47, яким передбачалось надання довідки у формі 6-зем.
30. У новому наказі така форма адміністративної послуги не передбачена.
31. Статтею 50 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об`єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
32. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, для отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями позивачі звернулися до відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області через Центр надання адміністративних послуг при Вітовський райдержадміністрації Миколаївської області.
33. Листами Відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 13 листопада 2018 року № 607/169-18, від 18 грудня 2018 року № 748/169-18 та від 28 січня 2019 року № 72/169-19, позивачам відмовлено у видачі довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями в зв`язку з відсутністю розпорядчого документу, який підтверджує факт надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
34. Колегія суддів звертає увагу, що у 2008 році земельне законодавство в частині передачі земельних ділянок комунальної власності зазнало деяких змін. Так, підпунктом 17 пункту 2 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань будівництва" від 16 вересня 2008 року № 509-VI (набрав чинності 14 жовтня 2008 року) було внесено зміни до пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України.
35. Разом з тим, пунктом 3 Прикінцевих положень цього ж Закону від 16 вересня 2008 року № 509-VI, встановлено, що прийняті і не виконанні до набрання чинності цим Законом (тобто, до 14 жовтня 2008 року) рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим законом (тобто, до 14 жовтня 2010 року), розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку. Передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
36. Отже, при виникненні питання щодо передачі земельних ділянок в оренду за рішеннями про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, прийнятим до 14 жовтня 2008 року, слід застосовувати пункт 3 Перехідних положень Закону від 16 вересня 2008 року № 509-VI . До рішень із зазначених питань, прийнятих після 14 жовтня 2008 року, цей пункт не застосовується.
37. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2020 року у справі № 663/2315/15-а.
38. Поряд з цим, як зазначалось раніше, розпорядженням Жовтневої (Вітовської) районної державної адміністрації Миколаївської області від 03 листопада 2006 року № 501-р "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою головам і членам фермерських господарств" громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі їм у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства по 8,55 умовних кадастрових га кожному (додаток № 2 розпорядження від 03 листопада 2006 року № 501-р).
39. Вказане розпорядження Жовтневої (Вітовської) районної державної адміністрації Миколаївської області було прийнято 03 листопада 2006 року, отже до 14 жовтня 2008 року і, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень цього ж Закону від 16 вересня 2008 року № 509-VI, було чинним до 14 жовтня 2010 року. Станом на 14 жовтня 2010 року це рішення не було реалізовано, оскільки проект не розроблено та не подано на затвердження, а тому втратило чинність.
40. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльності начальника відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо ненадання ОСОБА_1, ОСОБА_2 довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та зобов`язання вчинити певні дії, оскільки таку довідку можливо видати за умови надання заявником розпорядчого документу, який підтверджував факт надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, проте видане Жовтневою (Вітовською) районною державною адміністрацією Миколаївської області розпорядження втратило свою чинність.
41. Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
42. Посилання скаржника на Закон України "Про доступ до публічної інформації" є недоречним, оскільки надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями є адміністративною послугою, отримання якою врегульовано Законом України "Про адміністративні послуги" та Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг".
43. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
44. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
45. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
46. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
47. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
48. У справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
49. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
50. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
51. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваному судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -