ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 360/187/20
адміністративне провадження № К/9901/34885/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Косогової Людмили Олексіївни на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду 17.08.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду 02.11.2020 у справі №360/187/20 за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора відділу у Бердянському районі Міжрайонного управління у Бердянському районі та м. Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Косогова Л.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного кадастрового реєстратора відділу у Бердянському районі Міжрайонного управління у Бердянському районі та м. Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 1 липня 2019 року №РВ-2300813372019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру;
- зобов`язати відповідача внести відомості щодо реєстрації земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована за адресою: Бердянський район. Азовська сільська рада (за межами населеного пункту) з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2020, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020, закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Роз`яснено позивачу, що розгляд таких позовних вимог має здійснюватися у порядку цивільного судочинства, із врахуванням правил територіальної підсудності відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представником позивача подано касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та справу направити до суду першої інстанції на продовження розгляду.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки предмет позову є виключно владні управлінські рішення державного кадастрового реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. Вказує, що в цій справі відсутній спір та інтерес інших осіб, а тому суди помилково послались на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №823/1498/17. Вказує, що суди не врахували правову позицію щодо належності цього спору до адміністративного, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 243/4405/17.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 19 квітня 2018 року № 8-594/15-18-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Азовської сільської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
12 листопада 2018 року підписаний висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №559/16809 з "підсумковою оцінкою проекту землеустрою: погоджується".
14 червня 2019 року позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки з документами до Державного кадастрового реєстратора.
1 липня 2019 року державним кадастровим реєстратором відділу у Бердянському районі Міжрайонного управління у Бердянському районі та м. Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області прийнято рішення №РВ-2300813372019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру, з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме, ХSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу; перетин ділянок з ділянкою 2320683000:02:003:0148, площа співпадає на 100% (накладка)".
Не погоджуючись з рішенням, представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що спір є цивільно-правовим, оскільки предметом є рішення відповідача про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо реєстрації права власності позивача на земельну ділянку, розташованої на території Азовської сільської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. При розгляді справи послались на послались на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 823/1498/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 809/973/14, від 13 листопада 2018 року у справі № 809/649/14, від 21 листопада 2018 року у справі № 804/3086/16.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини зазначає таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Водночас, у спірних правовідносинах державний кадастровий реєстратор відділу у Бердянському районі Міжрайонного управління у Бердянському районі та м. Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області здійснював публічно-владні управлінські функції відносно ОСОБА_1, через те, що саме позивач був заявником реєстраційних дій, і оскаржуване рішення прийняте за його заявою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 по справі № 820/4524/18.
Крім того, Суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV (тут і далі -у редакції, чинній на момент прийняття Державним реєстратором оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із приписами пункту 1 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав (частина перша статті 11 Закону № 1952-IV).
У силу приписів статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Якщо суб`єкт владних повноважень порушує права чи законні інтереси, зокрема, фізичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.
Беручи до уваги наведені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову ОСОБА_1 щодо оскарження рішення відповідача від 1 липня 2019 року № РВ-2300813372019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру, Верховний Суд дійшов висновку, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05.02.2020 у справі № 243/4405/17 та від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц та Верховний Суд у постановах від 14.07.2020 у справі № 640/26323/19, від 12.11.2020 у справі № 200/1307/20.
Колегія суддів не приймає посилання судів попередніх інстанцій на судову практику, Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справі № 823/1498/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 809/973/14, від 13 листопада 2018 року у справі № 809/649/14, від 21 листопада 2018 року у справі № 804/3086/16, у справі № 823/1498/17, оскільки у перелічених справах спір стосувався права власності або інших майнових прав третіх осіб, що унеможливлювало їх розгляд в порядку адміністративного судочинства. В цій же справі спір не встановлено наявність будь-якого майнового права на спірну земельну ділянку у інших осіб, третіх осіб не залучено.
Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Отже, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,