ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 805/13/16-а
адміністративне провадження № К/9901/26726/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 08.06.2016 (колегія суддів: Васильєва І.А., Жаботинська С.В., Казначеєв Е.Г.) у справі №805/13/16 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В січні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до суду із адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни (далі - відповідач, уповноважена особа фонду), у якому позивачі просили суд:
- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіну Марину Анатоліївну включити позивачів: ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) за Договором банківського вкладу "НВУ" № 778940/2014 від 22 квітня 2014 року, ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2 ) за Договором банківського вкладу "НВУ" № 778956/2014 в доларах США від 22 квітня 2014 року, ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_3 ) за Договором банківського вкладу "НВУ" № 778964/2014 в доларах США від 22 квітня 2014 року до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивачів, як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок гарантування вкладів фізичних осіб.;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіну Марину Анатоліївну та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подати суду звіт про виконання даної постанови в термін не пізніше 5-ти робочих днів з дня набрання постановою законної сили.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.02.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.02.2016 по справі № 805/13/16 скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачам, право звернення до господарського суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивачем ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки відповідач у цих правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, а спір між вкладником банку, що ліквідується, та уповноваженою особою Фонду щодо включення фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, за своїм характером є публічно-правовим. Решта доводів касаційної скарги зводиться до права позивачів на включення до переліку вкладників ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".
Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2020 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 22 квітня 2014 року ОСОБА_4 уклав з Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" ( далі - ПАТ "ВиЕйБі банк") депозитні договори банківського вкладу на користь третіх осіб, а саме: "НВУ" № 778964/2014 на користь ОСОБА_2 (сума початкового вкладу 15 276 доларів США); "НВУ" № 778940/2014 на користь ОСОБА_1 (сума початкового вкладу 15 892 доларів США); "НВУ" № 778956/2014 на користь ОСОБА_3 (сума початкового вкладу 16 508 доларів США).
16 червня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до відділення Банку № 101 ПАТ "ВиЕйБі банк" із заявами у яких вказували про своє бажання переоформити відповідні вклади за вказаними договорами на свої імена. Для ідентифікації до наведених заяв ними додані копії паспортів та ідентифікаційних кодів.
Як вбачається з копій даних заяв, останні отримані відділенням Банку за № 328, 329, 330 від 16 червня 2014 року, про що свідчать відбитки печатки відділення Банку на копіях цих заяв.
11 листопада 2014 року розпочато процедуру виведення Банку з ринку та введено тимчасову адміністрацію.
На підставі постанови Правління Національного Банку України від 19 березня 2015 року № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк", виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладників фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" - Славкіну Марину Анатоліївну строком на один рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно.
Уповноваженою особою сформовано перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. До переліку включено ОСОБА_5, проте не включено позивачів.
Згідно з довідкою уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" вбачається, що 10 лютого 2015 року Фонд виплатив ОСОБА_5 гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000 грн. Станом на 11 лютого 2016 року рахунки клієнта ОСОБА_4 ІПН НОМЕР_4 закриті.
26 березня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до уповноваженої особи із заявою про задоволення вимог кредиторів, в якій йдеться про розгляд його грошових вимог по сумам вкладів, а також про включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів (при цьому не вказував суму заборгованості Банку, а також конкретні договори, за якими виникла заборгованість).
З довідки уповноваженої особи від 22 лютого 2016 року вбачається, що вказана заява ОСОБА_5 задоволена, а до акцептованого реєстру кредиторів включена сума заборгованості банку перед останнім в розмірі 887 700,92 грн, з яких:
- 43 572,57 грн. за договором № 778940/2014;
- 387 112,39 грн. за договором № 778956/2014;
- 359 881,26 грн. за договором № 778964/2014;
- 97 134,70 грн. за депозитним договором, який не є предметом дослідження у цій справі.
Також судом встановлено, що рішеннями Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання за ним права власності на грошові кошти, розміщені у Банку за договором "НВУ" № 778940/2014, залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не набули статусу вкладника, оскільки не пройшли ідентифікацію щодо вкладів, які розміщені ОСОБА_5 на їх ім`я, відтак не мають права на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір виник на стадії ліквідації банку, то, з урахуванням статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК, в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення), він предметно підсудний суду господарської, а не адміністративної юрисдикції. Крім того суд вказав, що вимоги позивачів включено до акцептованих вимог кредиторів. Мотивуючи таку правову позицію, суд апеляційної інстанції послався на висновок Верховного Суду України, наведений у постанові від 16.02.2016 в справі № 21-4846а15.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини зазначає таке.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Нормами статті 27 цього Закону установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до частини першої статті 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
За приписами частини першої статті 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах (постанова від 18 квітня 2018 року в справі №813/921/16, від 23 травня 2018 року в справі № 820/3770/16, від 20 червня 2018 року у справах № 805/2090/17-а, № 820/3664/16, від 27 червня 2018 року у справі №813/2943/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 815/2229/16 та інші).
У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, зокрема і відносини щодо формування переліку осіб, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника.
Саме тому в частині восьмій статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що дія Закону України від 14 травня 1992 року №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.
Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування вкладникам.
Тому спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), відповідно його не можна вважати спором у зв`язку з процесом ліквідації банку.
Ураховуючи викладене, на ці правовідносини не розповсюджуються норми статті 12 ГПК у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, а тому юрисдикція господарських судів на такі спори не поширюється.
Перевірка законності дій (бездіяльності) та рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави не регулюється нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідно до прямого припису частини восьмої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо таких правовідносин, а тому підстав для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства немає.
Отже, спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів зазначає, що суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС).
За змістом частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
У касаційній скарзі позивач ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, однак з урахуванням наведених норм процесуального права, скасування судового рішення, яке перешкоджає провадженню у справі, має наслідком направлення справи до цього ж суду для продовження її розгляду.
Отже, ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,