Постанова
іменем України
1 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 640/2663/18
провадження № 51-4248км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 5 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220490003147,за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу ст. 89 КК не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 1 ст. 185 КК - на строк 2 роки;
- ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період з липня 2017 року по січень 2018 року вчинив 19 епізодів крадіжок чужого майна, а саме:
- 9 липня 2017 року близько 17:30, перебуваючи на виході з ТЦ "Дафі", що розташований за адресою: м. Харків, вул. Г. Праці, 9, умисно таємно викрав майно ОСОБА_2 вартістю 21 850 грн;
- 10 липня 2017 року близько 20:30, перебуваючи на виході із станції метро "Майдан Конституції" у напрямку вул. Пушкінській у м. Харкові, - майно ОСОБА_3 вартістю 4770 грн;
- 30 вересня 2017 року близько 18 години, перебуваючи в переході Харківського метрополітену на станції метро "Героїв Праці", - майно ОСОБА_4 вартістю 1900 грн;
- 17 листопада 2017 року близько 20:30, перебуваючи в аптеці за адресою: АДРЕСА_2, - майно ОСОБА_5 вартістю 3890 грн;
- 27 листопада 2017 року близько 08:50, перебуваючи на зупинці маршрутного таксі навпроти ТЦ "Караван", що розташований за адресою: м. Харків, вул. Г. Праці, 9, - майно ОСОБА_6 вартістю 4400 грн;
- 3 грудня 2017 року близько 10:45, перебуваючи на території ТЦ "Барабашово" у м. Харкові, з торгового місця № 10-08-372 - майно ОСОБА_7 вартістю 550 грн;
- 3 грудня 2017 року, приблизно о 13 годині 20 хвилин, перебуваючи на території ТЦ "Барабашово" у м. Харкові, з торгового місця № НОМЕР_1 - майно ОСОБА_8 вартістю 500 грн;
- 3 грудня 2017 року близько 12:45, перебуваючи біля входу до станції метро "Героїв Праці" у м. Харкові в напрямку радіо ринку "Аракс", що розташований на вул. Академіка Павлова, 323-А, - майно ОСОБА_9 вартістю 4879 грн;
- 5 грудня 2017 року близько 09:40, перебуваючи на території ТЦ "Барабашово" у м. Харкові, з торгового місця № 10-34-162 - ОСОБА_10 вартістю 530 грн;
- 11 грудня 2017 року близько 10:30, перебуваючи в тролейбусі № 24 на зупинці ТЦ "Барабашово" у м. Харкові, - майно ОСОБА_11 вартістю 6727 грн;
- 13 грудня 2017 року близько 22 години, перебуваючи у приміщенні домоволодіння АДРЕСА_3, - майно ОСОБА_12, завдавши матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 2360 грн;
- 17 грудня 2017 року близько 12:30, перебуваючи поблизу дому АДРЕСА_5, - майно ОСОБА_13 вартістю 9170 грн;
- 21 грудня 2017 року близько 19:10, перебуваючи на зупинці громадського транспорту біля ТЦ "Караван" у м. Харкові, - майно ОСОБА_14 вартістю 4800 грн;
- 23 грудня 2017 року близько 20:20, перебуваючи біля виходу зі станції метро "Академіка Барабашова" в м. Харкові, - майно ОСОБА_15 вартістю 2800 грн;
- 23 грудня 2017 року близько 17:50, перебуваючи біля виходу зі станції метро "Героїв Праці" в м. Харкові, - майно ОСОБА_16 вартістю 2900 грн;
- 24 грудня 2017 року близько 23:30, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4, - майно ОСОБА_17 вартістю 2300 грн;
- 31 грудня 2017 року, приблизно о 15:30, перебуваючи в трамваї № 27 на зупинці станції метро "Студенська" в м. Харкові, - майно ОСОБА_18 вартістю 6100 грн;
- 4 січня 2018 року близько 11:40, перебуваючи на території ТЦ "Барабашово" у м. Харкові, з торгового місця № 21-04-408 - майно ОСОБА_19 вартістю 1500 грн;
- 4 січня 2018 року близько 11:40, перебуваючи на території ТЦ "Барабашово" у м. Харкові, з торгового місця № 10-04-100 - майно ОСОБА_20 вартістю 650 грн.
Апеляційний суд вироком від 5 червня 2020 року частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 1 ст. 185 КК - на строк 2 роки;
- ч. 2 ст. 185 КК - на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Цим же вироком було змінено вирок місцевого суду та виключено зі вступної та мотивувальної його частин посилання на наявність у ОСОБА_1 судимостей. У решті вирок місцевого суду було залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд провів розгляд апеляційної скарги прокурора з порушенням його права на захист, яке виразилося у не направленні йому копії апеляційної скарги прокурора та позбавленні його можливості подати на цю скаргу заперечення, а також у безпідставному незадоволенні його клопотання про призначення захисника та проведенні судового розгляду, в якому ставилося питання про погіршення його становища, без участі захисника.
Також зазначає про те, що апеляційний суд дійшов до помилкових висновків про невідшкодування ним шкоди потерпілим, які ще в місцевому суді подавали заяви про розгляд справи без їх участі та про відсутність претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого. Вказані обставини, на переконання засудженого, призвели до призначення йому апеляційним судом занадто суворого та несправедливого покарання.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважала вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим і просила залишити його без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Твердження засудженого про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про призначення захисника з центру безоплатної вторинної допомоги та провів розгляд апеляційної скарги прокурора без участі захисника з порушенням права ОСОБА_1 на захист є необґрунтованими.
Так, у ході прослуховування звукозапису судового засідання апеляційного суду від 4 червня 2020 року було встановлено, що апеляційний розгляд скарги прокурора на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 відбувся за участі останнього, котрого було доставлено в судове засідання із установи, в якій він утримувався. При цьому ОСОБА_1 судом було роз`яснено його права, у тому числі право на захист (що додатково підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою). Разом з тим, будь-яких клопотань, зокрема, щодо необхідності призначення захисника, ОСОБА_1 до апеляційного суду не заявляв, а лише заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Таким чином, порушення права на захист, яке виразилося у не призначенні апеляційним судом ОСОБА_1 захисника, як про це зазначає у касаційній скарзі засуджений, суд апеляційної інстанції не допустив.
Разом з тим, що стосується доводів в касаційній скарзі засудженого про порушення апеляційним судом вимог ст. 401 КПК, яке виразилося у не направленні йому цим судом копії апеляційної скарги прокурора, у зв`язку з чим обвинувачений був позбавлений можливості подати на цю скаргу заперечення, то вони є слушними.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Так, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 42 КПК обвинувачений має право оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється відповідно до правил судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 розділу V цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 401 КПК передбачено, що суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасникам судового провадження разом із копіями апеляційних скарг, інформацією про їхні права та обов`язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу.
В ході перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що відповідно до супровідного листа № 11-кп/790/2126/18 апеляційний суд надіслав усім учасникам судового провадження, у тому числі й обвинуваченому ОСОБА_1, копію ухвали апеляційного суду про відкриття провадження за апеляційною скаргою прокурора, разом із копією апеляційної скарги та пам`яткою про права й обов`язки особи (т. 2, а.к.п. 85).
При цьому лист із вказаним змістом, який був надісланий на адресу за місцем реєстрації та проживання обвинуваченого ( АДРЕСА_1 ), повернувся до апеляційного суду з інформаційним листом від особи, яка мешкає за вказаною адресою - ОСОБА_21, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не зареєстрований, і не був зареєстрований протягом останніх 10 років за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.к.п. 94).
На підставі вищенаведеного ухвалами апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року та 5 лютого 2019 року прокурору було доручено з`ясувати місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_1, а в подальшому ухвалою суду від 12 грудня 2019 року, у зв`язку з неодноразовою неявкою обвинуваченого до суду апеляційної інстанції та неможливістю встановлення його місцезнаходження, останній був оголошений у розшук.
Відповідно до наявних в матеріалах кримінального провадження листів начальника Київського ВП ГУ НП у Харківській області Назаренка І.В. від 30 січня 2020 року № 704/119/61-20 та від 10 лютого 2020 року № 971/119/61-20 ОСОБА_1 13 жовтня 2019 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, 14 жовтня 2019 року щодо нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і наразі ОСОБА_1 утримується в ДУ "Харківська установа відбування покарань (№27)" (т. 3, а.к.п. 7, 8).
Надалі апеляційним судом були вжиті заходи щодо забезпечення доставки ОСОБА_1 до зали судових засідань суду апеляційної інстанції для його участі у розгляді апеляційної скарги прокурора на вирок місцевого суду щодо нього.
При цьому, за наявності інформації про місце перебування ОСОБА_1, апеляційний суд на виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 401 КПК не направив йому копію апеляційної скарги прокурора, в якій ставилося питання про погіршення становища обвинуваченого, чим позбавив останнього права, передбаченого п. 6 ч. 4 ст. 47 КПК, знати про подану прокурором на вирок місцевого суду щодо нього апеляційну скаргу та подати на цю скаргу заперечення.
Крім того, в ході прослуховування звукозапису судового засідання апеляційного суду від 4 червня 2020 року було встановлено, що суд не усунув вищевказане порушення процесуального права ОСОБА_1 та не з`ясував у останнього щодо необхідності вручення йому копії апеляційної скарги прокурора для ознайомлення та підготування обвинуваченим заперечень на доводи, викладені у цій скарзі.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що незабезпечення апеляційним судом у повній мірі процесуальних прав обвинуваченого, гарантованих ст. 47 КПК, призвело до порушення його права на захист, яке у розумінні ч. 1 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог КПК, та тягне за собою скасування вироку цього суду на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.
Враховуючи наведене, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема процесуальних прав обвинуваченого, вирок суду апеляційної інстанції не можна вважати законим та обґрунтованим, у зв`язку з чим він підлягає скасуванню, а кримінальне провадження призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно усунути вказані недоліки, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників судового провадження та постановити судове рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
За встановлених Верховним Судом істотних порушень вимог КПК, допущених апеляційним судом, колегію суддів касаційного суду позбавлена можливості зробити висновок про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначеного ОСОБА_1 покарання.
Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема, рішення "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та в контексті цього кримінального провадження, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбаченого главою 32 КПК, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду й вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд