Постанова
Іменем України
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 336/3989/19
провадження № 61-13978св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя
від 26 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Жупанової І. Б., та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С.,
Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
АТ БК "ПриватБанк") про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору.
Позовна заява мотивована тим, що 12 вересня 2014 року між ним та
АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір
№ SAMDNWFC00009120837, на підставі якого отримано картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі 3 000 гривень, зі сплатою процентів у розмірі 3,5 % річних. 20 липня 2018 року шляхом шахрайських дій з цієї картки було знято кредитні кошти у розмірі 66 715,00 грн. Про шахрайські дії він повідомив банк за телефоном гарячої лінії "3700" та звернувся до найближчого відділення АТ КБ "ПриватБанк". З отриманої виписки з карт/рахунку НОМЕР_1 йому стало відомо, що 20 липня 2018 року з його картрахунку викрадені кошти. Одночасно зі зняттям коштів без його відома та відповідного розпорядження, невідомими особами було збільшено кредитний ліміт до 23 000,00 грн та на рахунок позивача
№ НОМЕР_1 підключено послугу "Миттєва розстрочка" на загальну суму 51 000 грн (договір № 18072016278871, договір № 18072016278872 та договір № 18072016278873 на суму 17 000 грн кожен).
22 липня 2018 року Шевченківським відділенням поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - Шевченківський ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області) за його заявою від 21 липня 2018 року порушено кримінальне провадження № 12018080080002533, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі -
Стверджував, що він не вчиняв будь-яких розпоряджень на списання грошових коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до АТ "КБ "ПриватБанк" ні в письмовому, ні в електронному виді
з використанням електронної системи "Приват24", або у будь-який інший спосіб. Крім того, не здійснював будь-яких дій, що могли б призвести до списання грошових коштів третіми особами. Послугу "Миттєва розстрочка" не оформлював.
Стверджував, що банк здійснював нараховування процентів на залишок на картковому рахунку та щомісячний платіж за послугою "Миттєва розстрочка", яку він не оформляв. Всього за період з 20 липня 2018 року по 10 травня 2019 року з його рахунку для сплати щомісячних платежів за послугою "Миттєва розстрочка" списано 45 438,96 грн, що підтверджено випискою з картрахунку НОМЕР_2 .
16 жовтня 2018 року банк письмово відмовив йому у припиненні нарахування процентів за кредитом та здійсненні списання заборгованості.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- розірвати кредитний договір від 12 вересня 2014 року
№ SAMDNWFC00009120837, укладений між ним та АТ КБ "ПриватБанк";
- припинити нарахування по картці/рахунку № НОМЕР_2, відкритої
в АТ КБ "ПриватБанк" щомісячних платежів за послугою "Миттєва розстрочка" № 18072016278871, № 18072016278872, 18072016278873 на загальну суму 51 000,00 грн та заборгованості за ними, які були оформлені на нього 20 липня 2018 року, скасувати раніше нараховані платежі та заборгованість за ними;
- зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок сплачених ним коштів за період з 20 липня 2018 року по 21 грудня 2019 року на картку/рахунок № НОМЕР_2 у розмірі 23 617,87 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 вересня
2014 року № SAMDNWFC00009120837.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого
2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано кредитний договір від 12 вересня 2014 року
№ SAMDNWFC00009120837, укладений між ОСОБА_1 та
АТ КБ "ПриватБанк".
Припинено нарахування по картці/рахунку позивача № НОМЕР_2 в АТ КБ "ПриватБанк" щомісячних платежів за послугою "Миттєва розстрочка" № 18072016278871, № 18072016278872 та 18072016278873 на загальну суму 51 000,00 грн та заборгованості за ними, які були оформлені на позивача 20 липня 2018 року, скасовано раніше нараховані платежі та заборгованість за ними.
Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1 коштів за період з 20 липня 2018 року по 21 грудня
2019 року на картку/рахунок № НОМЕР_2 у розмірі 23 617,87 грн,
у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором
від 12 вересня 2014 року №SAMDNWFC00009120837.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що позивач як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням; виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, ОСОБА_1 повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів, враховуючи наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимов у повному обсязі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року апеляційну АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого
2020 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками та вказав, що істотним порушенням з боку банку є факт здійснення операцій за кредитним рахунком позивача, які ним не замовлялися та не оформлялися, що завдало йому істотної шкоди
у вигляді нарахування додаткової заборгованості, яку він має погашати, та нарахування плати у великому розмірі за послугу "Миттєва розстрочка" за кредитні кошти, які ним не отримувались, а сама послуга не замовлялась. Тому наявні підстави для розірвання кредитного договору, оскільки банком було допущено вказане порушення, яке за своєю суттю є істотним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя
від 26 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 20 серпня 2020 року, ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
28 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що до спірних правовідносин не застосовуються норми Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки його дія застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Банк посилався на те, що підставою визнання договору недійсним є недодержання у момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), проте судами попередніх інстанцій не були встановлені зазначені обставини та не застосовано норми статей 203, 215 ЦК України.
Також АТ КБ "ПриватБанк" посилалось на те, що ОСОБА_1 не виконав вимоги кредитного договору щодо вжиття заходів щодо запобігання втрати персональних даних, чи інформації нанесеної на картку. Суди не звернули увагу на те, що позивач не звернувся до банку з вимогою заблокувати карту, як того вимагають умови кредитного договору, тому держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією до моменту звернення власника карти до банку та блокування карти.
Крім того, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу у встановлений касаційним судом строк не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № SAMDNWFC00009120837, на підставі якого отримано картку зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 3 000 грн, процентна ставка 3,5 % річних.
20 липня 2018 року внаслідок дій третіх осіб з картки ОСОБА_1 знято кредитні кошти у розмірі 66 715,00 грн, що підтверджено випискою по рахунку № НОМЕР_1 (угода № SAMDNWFC00009120837).
20 липня 2018 року ОСОБА_1 повідомив про вказані обставини відповідача за телефоном гарячої лінії "3700" та звернувся до найближчого відділення АТ КБ "ПриватБанк", в якому отримав виписку за картою/рахунком НОМЕР_1 за 20 липня 2018 року, та встановив викрадення коштів.
20 липня 2018 року одночасно зі зняттям коштів без відома позивача збільшено кредитний ліміт за картою до 23 000,00 грн та на рахунок
№ НОМЕР_1 підключено послугу "Миттєва розстрочка" на загальну суму 51 000 грн (договір № 18072016278871, № 18072016278872 та
№ 18072016278873 на 17 000 грн кожен).
20 липня 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" встановив, що 20 липня 2018 року здійснено операції за кредиткою, виданою ОСОБА_1 щодо підвищення кредитного ліміту з 18 000 грн до 23 000 грн. Відразу вчинено
26 переказів підряд по 2 550 грн кожний та 1 переказ на суму 408 грн, а також одночасно виконано 3 службові операції з надання коштів за послугою "Миттєва розстрочка" з укладенням договорів № 18072016278871, № 18072016278872 та № 18072016278873 на суму кредиту по 17 000 грн кожен.
20 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до органів поліції.
22 липня 2018 року до ЄРДР внесені відомості про порушення кримінального провадження № 12018080080002533, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України про те, що невстановлена особа шляхом обману заволоділа грошовими коштами у розмірі 66 715, 00 грн з банківської карти "ПриватБанк" № НОМЕР_1, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1, чим останньому спричинено матеріальну шкоду на вказану суму.
12 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з листом, яким зауважив на незаконне списання з його рахунку грошових коштів та підключення послуг "Миттєва Розстрочка", просив АТ КБ "ПриватБанк" призупинити нарахування процентів за кредитом та списати заборгованість.
Листом від 16 жовтня 2018 року № 20.1.0.0.0.7/180912/3640
АТ КБ "ПриватБанк" відмовив ОСОБА_1 у припиненні нараховувати проценти та у списанні заборгованості.
Згідно з випискою з карти/рахунку НОМЕР_2 за період з 01 червня 2018 року по 10 травня 2019 року ОСОБА_1 щомісячно нараховувались проценти на залишок на картковому рахунку як щомісячний платіж за послугою "Миттєва розстрочка".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -
в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.