Постанова
Іменем України
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 127/2-425/10
провадження № 61-18267св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича щодо проведення оцінки майна та визнання протиправною оцінки нерухомого майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2020 року, постановлену суддею Іщук Т. П., та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Матківської М. В., Сопруна В. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В. (далі - приватний виконавець Турський О. В.) щодо проведення оцінки майна - 11/200 частин майнового комплексу, що розташований у АДРЕСА_1, визнати протиправною оцінку цього нерухомого майна згідно із звітом від 24 червня 2020 року № 32/20 про незалежну оцінку ринкової вартості (початкової ціни продажу при примусовій реалізації) 11/200 частин майнового комплексу на АДРЕСА_1, власником яких є він.
Скарга мотивована тим, що 12 травня 2010 року Староміським районним судом м. Вінниці виданий виконавчий лист № 2-425/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2006 року у розмірі 513 614,61 доларів США, що станом на день ухвалення рішення було еквівалентно 4 085 290,61 грн, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
05 березня 2019 року за цим виконавчим листом приватний виконавець Турський О. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 58548630.
02 червня 2020 року приватним виконавцем Турським О. В проведено опис та арешт майна, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і не виділене в натурі кожному із власників, а саме на: нежитлові приміщення - 11/200 частин майнового комплексу, що розташований у АДРЕСА_1, та складають 11/100 частин майнового комплексу літ. "Б" № 10-28, загальною площею 415,7 кв. м. З метою визначення ринкової вартості арештованого майна залучено незалежного оцінювача ОСОБА_3
08 липня 2020 року заявнику надійшло повідомлення від 01 липня 2020 року щодо направлення йому звіту від 24 червня 2020 року про незалежну оцінку належного боржнику майна. Вартість нерухомого майна згідно цього звіту склала 217 306,50 грн.
Заявник вважав, що оцінка належного йому нерухомого майна є значно заниженою, не відповідає його дійсній ринковій вартості та не може використовуватися як початкова ціна нерухомого майна для проведення примусової реалізації.
Крім того, приватний виконавець з метою примусової реалізації нерухомого майна, належного заявнику, будучи обізнаним, що це майно належить боржнику та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності і не виділене кожному із них в натурі, не здійснив дій, необхідних для визначення частки боржника у такому майні.
Крім того, звіт складений незалежним оцінювачем ОСОБА_3 з порушенням вимог чинного законодавства, адже оцінювачем, незважаючи на вимоги національного стандарту щодо доцільності застосування декількох методологічних підходів, надана перевага лише одному методичному підходу, а саме порівняльному, без здійснення обґрунтування недоцільності застосування інших методів. Також суб`єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об`єкту оцінки шляхом доступу до нього, що могло вплинути на визначення його вартості.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня
2020 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Турського О. В. щодо проведення оцінки майна, визнання протиправною оцінки нерухомого майна.
Судові рішення мотивовані тим, що у процесі розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не встановлено обставин, які свідчили про те, що приватний виконавець при проведенні оцінки майна не дотримався вимог, передбачених статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому заявник, який є боржником у виконавчому провадженні, не довів суду наявності порушень при оцінці принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур. З огляду на це відсутні підстави вважати, що проведена оцінка майна є недостовірною і такою, що не відповідає нормативно-правовим актам України з оцінки майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області
від 10 вересня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 11 листопада 2020 року, у якій він просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити його скаргу.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема судив оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 14-187цс19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 766/7365/17, від 10 травня 2018 року у справі № 759/8923/16-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 750/2447/18.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
23 лютого 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - станом на момент виниклих правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У справі, яка розглядається, встановлено, що 12 травня 2010 року Староміським районним судом м. Вінниці виданий виконавчий лист № 2-425/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2006 року у розмірі 513 614,61 доларів США, що станом на день ухвалення рішення було еквівалентно 4 085 290,61 грн, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
05 березня 2019 року приватним виконавцем Турським О. В. винесено постанову № 58548630 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого листа.
02 червня 2020 року приватним виконавцем Турським О. В. винесена постанова про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1, яким відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, виданого КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації", є нежитлові приміщення - 11/200 частин будинковолодіння, що розташовані у АДРЕСА_2, зареєстровані за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі рішення Третейського суду м. Вінниці від 16 вересня 2004 року (а. с. 9-10, 53, т. 1).
Частиною першою, четвертою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.
02 червня 2020 року постановою приватного виконавця Турського О. В. для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акт оцінки майна), що належить на праві власності ОСОБА_1, призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_3, остання була попереджена про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові (а. с. 139, т. 1).
Статтею 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.
24 червня 2020 року суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_3 надала звіт № 32/20 про незалежну оцінку ринкової вартості (початкову ціну продажу при примусовій реалізації) 11/200 частин майнового комплексу (будинковолодіння), розташованого у АДРЕСА_1 ), власником яких є ОСОБА_1 . У висновку вказано, що в результаті проведених аналітично-розрахункових досліджень, оцінювач вважає, що ринкова вартість вказаних нежитлових приміщень станом на дату оцінки 22 червня 2020 року, з врахуванням його фактичного технічного стану та без врахування податку на додану вартість (ПДВ), складає 217 306,50 грн (а. с. 140-154, т. 1).
01 липня 2020 року приватний виконавець Турський О. В. надіслав боржнику ОСОБА_1 і стягувачу ПАТ АБ "Укргазбанк" копію даного звіту про незалежну оцінку належного боржнику нерухомого майна, для відому (а. с. 155, т. 1).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Предметом скарги, яка розглядається, є оскарження боржником ОСОБА_1 у виконавчому провадженні дій приватного виконавця Турського О. В. з примусового виконання виконавчого листа № 2-425/10, виданого 12 травня 2010 року Староміським районним судом м. Вінниці про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2006 року на загальну суму 513 614,61 дол. США (еквівалентно 4 085 290,61 грн), при здійсненні процедури проведення оцінки майна боржника.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є ідентичними доводам, викладеним ним у скарзі на дії приватного виконавця та апеляційній скарзі, і зводяться загалом до непогодження з визначеною вартістю майна, а саме з тим, що звіт від 24 червня 2020 року № 32/20, складений незалежним оцінювачем ОСОБА_3 з порушенням вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", зокрема, що оцінщик безпідставно надав перевагу лише одному методичному підходу, а саме порівняльному та не здійснив обґрунтування у звіті недоцільності застосування дохідного та витратного методів, а також, що звіт про оцінку не є об`єктивним, оскільки визначена вартість майна є значно заниженою, без огляду (обстеження) цього майна шляхом доступу до нього, що, на думку заявника, могло вплинути на визначення його ринкової вартості. Крім того, приватний виконавець з метою примусової реалізації нерухомого майна, будучи обізнаним про те, що це майно належить боржнику на праві спільної сумісної власності і не виділено в натурі, не здійснив дій, необхідних для визначення частки боржника у такому майні.
Перевіряючи такі доводи касаційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що кожному із вище перелічених доводів заявника судами першої та апеляційної інстанцій була надана належна правова оцінка і суди дійшли обґрунтованого висновку про їх недоведеність. При цьому суди дійшли правильного висновку про те, що приватний виконавець при проведенні оцінки майна дотримався вимог, передбачених статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження". Проведена оцінка майна є достовірною й такою, що відповідає нормативно-правовим актам України з оцінки майна. Підстав вважати протилежне у колегії суддів не має.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду та постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду є необґрунтованими та спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, які з урахуванням встановлених у цій справі конкретних обставин, цим висновкам не суперечать.
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду