Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 752/15606/19
провадження № 61-20759св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Просто",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" про визнання угоди недійсною та застосування реституції,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (далі - ТОВ "Авто Просто") про визнання угоди недійсною та застосування реституції.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 20 червня 2010 року між ним та ТОВ "Авто Просто"було укладено угоду № 0321222, предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля марки "Chevrolet Aveo" за ціною 92 960,00 грн. Відповідно до спірної угоди він уповноважував відповідача на організацію та адміністрування системи, яка полягала в створенні груп покупців, метою яких є придбання автомобілів у порядку та на умовах, передбачених угодою.
Позивач був зобов`язаний щомісячно сплачувати цілий чистий внесок або половинний чистий внесок, щомісячний внесок в оплату послуг відповідача, щомісячний внесок в оплату страхового платежу. Відповідач зобов`язувався у разі сплати повної вартості автомобіля та виконання усіх зобов`язань щодо сплати внесків в оплату послуг та страхових платежів надати позивачу право на отримання автомобіля на найближчому асигнаційному акті. Також надати право на отримання автомобіля через механізм накопичення внесків відповідно до статті
5 розділу 2 додатку 2 угоди № 0321222. Надати право на отримання автомобіля через механізм пропозиції авансових внесків відповідно до статті 6 розділу
2 додатку 2 до угоди № 0321222.
На виконання спірної угоди позивачем щомісячно сплачувалися грошові кошти у загальному розмірі 81 702,40 грн за період із 15 липня 2010 року до 15 квітня
2016 року, проте ні автомобіля, ні права на отримання автомобіля він не отримав.
На думку позивача, усі умови угоди порушують положення статті 18 Закону України "Про захист справ споживачів" та встановлюють жорсткі обов`язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене власним розсудом виконавця.
Крім того, на момент укладання угоди відповідач належав до фінансової установи, яка здійснювала діяльність, спрямовану на залучення фінансових активів від фізичних осіб та їх адміністрування для придбання товарів у групах, тобто надавала фінансові послуги, а тому потребувала відповідної ліцензії. Разом із тим, відповідач не мав ліцензії на надання фінансових послуг, а отримав її лише 15 січня 2013 року.
Крім того, на думку позивача, угода № 0321222 від 20 червня 2010 року укладена на несправедливих умовах для позивача та порушує положення Закону України "Про захист справ споживачів" у частині обмеження прав споживача.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати угоду від 20 червня 2010 року № 0321222, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто", недійсною;
- стягнути з ТОВ "Авто Просто" на його користь грошові кошти, сплачені на виконання умов спірної угоди, у розмірі 81 702,04 грн, а також судові витрати в розмірі 817,02 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції вважав, що спірну угоду було укладено з дотриманням положень цивільного законодавства, її зміст не суперечить Закону України "Про захист прав споживачів".
На думку суду першої інстанції, укладена між сторонами угода в рамках системи придбання товарів у групах не є утворенням та розвитком пірамідальних схем у розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки ТОВ "Авто Просто" надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі угод з учасниками групи є отримання автомобіля всіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.
Позивач погодився з умовами спірної угоди, підписавши її, та вчиняючи дії на виконання.
Крім того, суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи позовної заяви в частині невідповідності угоди Ліцензійним умовам, оскільки на момент підписання спірної угоди ТОВ "Авто Просто" із дотриманням вимог закону готувало необхідний пакет документів, що подається разом із заявою на видачу ліцензії, при цьому не порушуючи річний термін, та отримало відповідну ліцензію.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції вважав відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним пункту 13.3 додатку до угоди від 20 червня 2010 року № 0321222 та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким вказану позовну вимогу задоволено.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що зазначена в пункті 13.3. додатку 2 до угоди № 0321222 умова договору про повернення суми чистих внесків за вирахуванням відступного за відмову від угоди у розмірі 2 цілих чистих внесків є несправедливою, оскільки вказані положення надають можливість виконавцю послуг не повертати частину сплачених споживачем коштів у разі його відмови виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від виконавця послуг у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору, що порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків і завдає шкоди споживачеві.
У зв`язку із зазначеним, на думку апеляційного суду, пункт 13.3. додатку 2 до угоди № 0321222 відповідно частини п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ТОВ "Авто Просто" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, в якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
У травні 2020 року справа № 752/15606/19 передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що пункт 13.3. додатку 2 до угоди № 0321222 не відповідає вимогам статті
18 Закону України "Про захист прав споживачів", у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним, є помилковим, оскільки порушення норм вказаної статті можна констатувати лише за наявності трьох складових: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності, по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, по-третє, умови договору завдають шкоду споживачеві. Разом із тим, у цій справі апеляційний суд належним чином не мотивував та не обґрунтував, у чому саме полягає наявність шкоди та її розмір, що завдана споживачеві послуг.
Крім того, висновок суду апеляційної інстанції суперечить сталій та сформованій практиці Верховного Суду, який неодноразово робив висновок про те, що аналогічні угоди було укладено із дотриманням положень цивільного законодавства та їх зміст не суперечить Закону України "Про захист прав споживачів". Зокрема, такі висновки сформовано у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року (провадження № 61-20448св18), від 26 листопада
2018 року (провадження № 61-957св17), від 13 грудня 2018 року (провадження
№ 61-34860св18), від 06 грудня 2018 року (провадження № 61-20737св18),
від 20 грудня 2018 року (провадження № 61-31825св18), від 30 січня 2019 року (провадження № 61-47581св18), від 17 квітня 2019 року (провадження
№ 61-30637св18), від 13 березня 2019 року (провадження № 61-1776св18),
від 22 травня 2019 року (провадження № 61-39721св18), від 25 липня 2019 року (провадження № 61-10086св19) та інших.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ТОВ "Авто Просто" до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 20 червня 2010 року між ТОВ "Авто Просто" та
ОСОБА_1 було укладено угоду № 0321222.
Предметом угоди є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих відповідно до додатку № 1 до угоди на придбання автомобіля марки "Chevrolet Aveo" за ціною 92 960,00 грн. Угода укладена шляхом підписання сторонами угоди та додатків до неї, які є невід`ємними частинами угоди (а. с. 15-21).
Відповідно до статті 2 цієї угоди ТОВ "Авто Просто" є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему придбання в групах АвтоТак. ТОВ "Авто Просто" гарантує надання учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання учасником всіх зобов`язань, передбачених угодою.
ТОВ "Авто Просто" гарантує учаснику системи, що він одержить право на отримання автомобіля за умови, якщо учасник системи виконає всі зобов`язання, які випливають із цієї угоди. Ці гарантії ТОВ "Авто Просто" забезпечуються угодами, укладеними між ТОВ "Авто Просто" та виробником та/або імпортером та/або дистриб`ютором автомобілів.
У додатку № 2 до вказаної угоди в розділі 1 "Визначення термінів" зазначено, що поточна ціна автомобіля - ціна автомобіля, яка встановлюється виробником та/або імпортером та/або дистриб`ютором в останній робочий день кожного місяця та є основною для розрахунку розміру складових повних внесків та інших внесків, визначених угодою (а. с. 17).
Статтею 10 угоди передбачено, що підписання цієї угоди та додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами і змістом угоди та додатками до неї.
Після підписання угоди ОСОБА_1 було включено до групи № 1056, у зв`язку з чим позивачем було сплачено вступний внесок у розмірі 3 % + ПДВ від поточної ціни автомобіля, вказаної у додатку № 1.
Підпис учасника в угоді стоїть поряд із текстом, що є свідченням обізнаності позивача як відносно предмета угоди, так і щодо його прав та обов`язків за угодою.
Відповідно до пункту 13.8 додатку № 2 до угоди "Правил функціонування АвтоТак" якщо учасник виявить бажання розірвати угоду та відмовитися від подальшої участі в системі АвтоТак протягом 7 календарних днів від дати підписання угоди, такому учаснику повертаються вся сума коштів, внесена ним на рахунок ТОВ "Авто Просто".
Тобто, підписавши угоду її учасник має ще 7 днів на додаткове детальне ознайомлення з її умовами, а також прийняття остаточного рішення про участь чи відмову від участі в системі АвтоТак, причому у разі відмови йому будуть повернуті всі сплачені ним кошти. Про своє рішення учасник має повідомити ТОВ "Авто Просто" шляхом подання заяви до центрального офісу.
Неподання заяви про розірвання угоди за пунктом 13.8 додатку № 2 до угоди та підпис позивача на угоді та додатках до неї є підтвердженням того, що позивачу були повністю зрозумілі усі визначення, умови та зміст угоди і додатків до неї, сторони досягли домовленості з усіх істотних для них умов.
Таким чином, судами встановлено, що позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги відповідача та порядок їх надання.
Умовами вказаної угоди також передбачено право учасника, який ще не отримав автомобіль, на розірвання угоди за власним бажанням, про що останній має повідомити ТОВ "Авто Просто" у письмовій формі. Сума чистих внесків, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий учасник повідомив ТОВ "Авто Просто" про розірвання угоди, за вирахуванням відступного за відмову від угоди у розмірі 2 (двох) цілих чистих внесків (пункт 13.1, пункт 13.3 статті 13 додатку 2 до угоди № 0321222).
Також судами встановлено, що ТОВ "Авто Просто" відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19 січня 2012 року № 40 було зареєстровано у державному реєстрі фінансових установ згідно з вимогами закону та отримало ліцензію на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг.
ТОВ "Авто Просто" отримано ліцензію від 15 січня 2013 року серії АВ № 198421 на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах відповідно до пункту 11-1 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (який є спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг) є фінансовою послугою.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
За змістом частини п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Несправедливими згідно із частиною третьою вказаної норми права є, зокрема, умови договору про: визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки спірну угоду було укладено з дотриманням положень цивільного законодавства, а її зміст не суперечить Закону України "Про захист прав споживачів". Сторони погодили всі умови спірної угоди, позивач погодився з умовами спірної угоди, підписавши її, та вчиняючи дії на виконання, що ним не заперечується.
При цьому судом було проаналізовано та надано правову кваліфікацію договору в цілому та його окремим пунктам і умовам.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вважав, що зазначена в пункті 13.3 додатку 2 до угоди № 0321222 умова договору про повернення суми чистих внесків за вирахуванням відступного за відмову від угоди у розмірі 2 цілих чистих внесків є несправедливою, оскільки вказані положення надають можливість виконавцю послуг не повертати частину сплачених споживачем коштів у разі його відмови виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від виконавця послуг у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору, що порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків і завдає шкоди споживачеві.
Колегія суддів із зазначеним висновком апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, статтею 13 додатку № 2 до спірної угоди сторони визначили право на розірвання угоди та наслідки її розірвання.
Зокрема, згідно з пунктом 13.1 учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати угоду за власним бажанням, про що повинен повідомити ТОВ "Авто Просто" у письмовій формі.
Сума чистих внесків, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий учасник повідомив ТОВ "Авто Просто" про розірвання угоди, за вирахуванням відступного за відмову від угоди в розмірі двох цілих чистих внесків (пункт 13.3 додатку № 2 до угоди).
Згідно з пунктом 13.4 додатку № 2 до угоди повернення чистих внесків здійснюється із фонду для повернення коштів.
Фонд для повернення коштів складається з 5 % від загальної суми, яка надходить щомісяця до фонду групи (усі чисті внесків, які сплачуються учасниками групи у складі повних та авансових внесків, а також третіми особами (страхові компанії, поручителі, тощо)), та призначений для повернення коштів учасникам за угодами, що розірвані, у порядку, визначеному угодою (розділ 1 додатку № 2 до угоди).
Відповідно до підпункту 13.4.1 статті 13 додатку № 2 до угоди в першу чергу повертаються кошти учаснику, який розірвав угоду внаслідок настання таких непередбачених обставин, що виникли під час дії угоди: отримання ним інвалідності або смерті свого подружжя, або набуття учасником статусу безробітного. За вимогою ТОВ "Авто Просто" учасник зобов`язується надавати документи, які підтверджують виникнення вищезазначених обставин. За підтверджених обставин згідно з цим пунктом учаснику повертаються сплачені чисті внески без вирахування відступного.
Згідно з підпунктом 13.4.2 статті 13 додатку № 2 до угоди у наступну чергу повертаються чисті внески тим учасникам, які розірвали угоду, не посилаючись на обставини, викладені в попередньому підпункті. При цьому пріоритет у групі надається тому учаснику, який першим подав письмову заяву про розірвання угоди, а в разі, коли такі заяви було подано одночасно кількома учасниками, пріоритет надається учаснику, номер угоди якого є меншим.
Відповідно до підпункту 13.4.3 статті 13 додатку № 2 до угоди після повернення коштів у порядку підпунктів 13.4.1, 13.4.2 повертаються чисті внески тим учасникам, з якими ТОВ "Авто Просто" розірвало угоду.
У силу частини першої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Аналіз положень статті 13 додатку № 2 до угоди дає підстави стверджувати, що положення угоди про повернення грошових коштів (чистих внесків) можна кваліфікувати як умовний правочин, оскільки виникнення такого обов`язку пов`язане з настанням обставин, визначених зазначеною статтею.
Таким чином, обставиною, яка породжує обов`язок ТОВ "Авто Просто" повернути учаснику чисті внески, є розірвання договору, що передбачено пунктом 13.1 додатку № 2 до угоди.
Для осіб, які виявили бажання розірвати угоду протягом семи календарних днів від дати її підписання та після цього терміну, але до того, як угода буде включена до певної групи, розірвання угоди є єдиною відкладальною обставиною, з настанням якої у ТОВ "Авто Просто" виникає обов`язок щодо повернення коштів учаснику. Розмір та порядок повернення коштів визначено пунктами 13.8 та 13.9 додатку
№ 2 до угоди.
Для всіх інших осіб, окрім зазначених вище, у ТОВ "Авто Просто" виникає обов`язок щодо повернення суми чистих внесків, розрахованих відповідно до пункту 13.3 додатку № 2 до угоди за наявності двох обставин: розірвання угоди та настання черги учасника для повернення чистих внесків. Черга для повернення чистих внесків формується з урахуванням обставин, які стали підставою розірвання угоди, та особи ініціатора її розірвання (підпункти 13.4.1, 13.4.2, 13.4.3 додатку № 2 до угоди).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 380/63/16-ц, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 555/176/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 415/4045/16-ц, від 13 грудня 2018 року у справі 188/1470/16-ц.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 наполягав на поверненні грошових коштів не з підстав черговості, а відповідно до змісту статті 216 ЦК України, яка визначає правові наслідки недійсного правочину, тобто всупереч досягнутої з ТОВ "Авто Просто" домовленості.
За таких умов пред`явлений ОСОБА_1 позов не може бути задоволений із підстав, зазначених вище.
Судами беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 добровільно погодився на укладання відповідного правочину, був ознайомлений із його умовами, в тому числі, з пунктами 13.1, 13.3 додатку 2 до угоди № 0321222, виконував його умови шляхом сплати періодичних платежів, а тому, з урахуванням зазначеного, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки сторони під час укладення оспорюваного договору із додатками погодили всі істотні умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, процедури отримання автомобіля учасником, які викладені чітко і ясно, а також повернення коштів у випадку розірвання договору.
Суд першої інстанції дослідив та проаналізував умови договору, надав юридичну оцінку окремим пунктам договору на предмет їх несправедливості у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", зазначивши, що цю угоду було укладено з дотриманням положень цивільного законодавства, а її зміст не суперечить Закону України "Про захист прав споживачів".
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір у межах системи придбання товарів у групах не є утворенням та розвитком пірамідальних схем в розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки ТОВ "Авто Просто" надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі договору з учасниками групи є отримання автомобілів усіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається у процесі її виконання. Крім того, кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.
Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 380/63/16-ц (провадження
№ 14-230цс18).
Апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення, та доказів, наданих сторонами, і помилково частково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.