Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 205/3009/16-ц
провадження № 61-10501св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Ткачука О. С.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2018 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 05 грудня 2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір
№ DNUGGK70470136, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 400,00 доларів США терміном до 05 грудня 2026 року.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань 05 грудня 2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Відповідачі свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконали, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на
25 березня 2016 року становить 24 551,46 доларів США та складається з:
21 382,33 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 075,40 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 840,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 253,73 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
З огляду на зазначене, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути солідарно з
ОСОБА_1, ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 551,46 доларів США, що за курсом НБУ станом на
25 березня 2016 року становить 644 475,83 грн, та судові витрати.
01 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним.
З урахуванням уточненої зустрічної позовної заяви (а. с. 108-121, т. 1) ОСОБА_1 просив визнати порушеним його право як споживача фінансових послуг та визнати недійсним кредитний договір від 05 грудня 2006 року № DNUGGK70470136, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, посилаючись на те, що спірний договір укладено з суттєвими порушеннями законодавства, з використанням нечесної підприємницької практики, що порушує права та інтереси споживача.
Зокрема, банком порушено положення Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки не було повідомлено позичальника про сукупну вартість кредиту. Крім того, банк ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник, виконуючи умови договору. Боржник був позбавлений фактичної можливості вносити зміни до кредитного договору і при його підписанні мав можливість лише погодитися на запропоновані банком умови.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада
2018 рокув задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" мотивовано тим, що банк не є належним позивачем у справі.
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна 19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, реєстрові номера № 351, 352, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, до "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі" перейшло право вимоги як первісному кредитору за кредитними та забезпечувальними договорами щодо повного, належного та реального виконання зобов`язань.
На думку суду першої інстанції, хоча 14 квітня 2016 року між АТ КБ "ПриватБанк" та "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" був укладений договір викупу, проте на момент звернення до суду із позовом (12 квітня 2016 року) банк не отримав процесуального статусу позивача у справі.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність правових підстав для визнання спірного кредитного договору недійсним відповідно до положень статей 203, 215, 230 ЦК України, як такого, що укладений унаслідок введення в оману позичальника банком, та положень статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо несправедливих умов договорів, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договору недійсним, а ОСОБА_1 не довів введення його в оману під час укладення договору, оскільки перед його підписанням він мав можливість ознайомитися з текстом і умовами договору та власноручно його підписав.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада
2018 року було предметом перегляду в апеляційному порядку лише в частині відмови в задоволенні первісного позову АТ КБ "ПриватБанк".
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада
2018 року в частині відмови в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості залишено без змін.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, апеляційний суд вважав, що АТ КБ "ПриватБанк" на момент пред`явлення позову не є належним позивачем у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15 липня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 15 квітня 2020 року, у якій банк просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, в іншій частині судові рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська.
У серпні 2020 року справа № 205/3009/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження АТ КБ "ПриватБанк" посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, АТ КБ "ПриватБанк" посилається на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України та вважає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів, а саме: довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.
Зазначені докази є недопустимими, оскільки не відображають актуальної інформації щодо належного кредитора за кредитним договором від 05 грудня
2006 року № DNUGGK70470136 станом на теперішній час.
Судами не звернуто належної уваги на те, що 14 квітня 2016 року між АТ КБ "ПриватБанк" та "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за договором про іпотечні кредити, за яким АТ КБ "ПриватБанк" набуло права вимоги за кредитним договором, що є предметом розгляду цієї справи. Крім того, 10 березня 2010 року "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" видало на ім`я АТ КБ "ПриватБанк" довіреність на представництво його інтересів у судах. Вказане підтверджує те, що суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову банку без достатніх правових підстав.
Судами не досліджено надані банком належні і допустимі докази на підтвердження факту наявності заборгованості за кредитним договором.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги банку, оскільки, як правильно встановили суди першої та апеляційної інстанцій, АТ КБ "ПриватБанк" не є належним позивачем у справі, а з позовними вимогами про стягнення заборгованості повинна була звертатися інша юридична особа - "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі".
Крім того, АТ КБ "ПриватБанк" втратило право на звернення до суду з позовними вимогами до поручителя у зв`язку з пропуском визначеного законом строку, що свідчить про те, що порука є припиненою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 05 грудня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNUGGK70470136, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 42 000,00 доларів США на купівлю квартири та
8 400,00 доларів США на сплату страхових платежів, строком до 05 грудня
2026 року, а позичальник зобов`язався кошти прийняти, належним чином їх використовувати та повернути у строк та на умовах, передбачених договором та графіком платежів (а. с. 16-20, т. 1).
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань 05 грудня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № DNUGGK70470136, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник (а. с. 21, т. 1).
Також 05 грудня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки
№ DNUGGK70470136, за умовами якого останній передав банку в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 66-70, т. 3).
21 лютого 2007 року між "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" та
ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", було укладено договір про обслуговування іпотечних активів, відповідно до умов якого емітент погодився придбати, а оригінатор погодився продати іпотечні активи за винагороду та на умовах, викладених у договорі продажу (а. с. 194-212, т. 3).
Відповідно до довіреності від 10 березня 2010 року "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" уповноважило АТ КБ "ПриватБанк" від імені довірителя або іншим чином замість нього, зокрема, представляти його інтереси в будь-яких і в усіх судах (а. с. 174-177, т. 3).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на
25 березня 2016 року ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі
24 551,46 доларів США, яка складається з: 21 382,33 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 075,40 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 840,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 253,73 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а. с. 5-11, т. 1).
З відомостей із Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна судами встановлено, що іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, є "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі". Підставою обтяження зазначено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, реєстр № 351, 352, від 19 лютого 2007 року (а. с. 147, т. 1).
14 квітня 2016 року між "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір викупу (відступлення) прав вимоги, відповідно до якого сторони домовилися, що продавець "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" бажає продати (відступити), а покупець АТ КБ "ПриватБанк" бажає придбати відповідні основні іпотечні активи за оплату ціни викупу на умовах, викладених у цьому договорі (а. с. 156-186, т. 1).
Відповідно до додатку 1 ("Перелік активів") відступлення прав вимоги перейшло до АТ КБ "ПриватБанк", зокрема, щодо кредитного договору від 05 грудня
2006 року № DNUGGK70470136, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та
ОСОБА_1 (а. с. 164, т. 1).