Постанова суду № 337/5054/19 від 24.03.2021 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про...

Постанова

Іменем України

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 337/5054/19

провадження № 61-10153св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков Сергій Олександрович, Акціонерне товариство "Альфа-Банк",

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О., Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що 02 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк" (далі по тексту - АТ "Альфа-Банк"; банк) було укладено кредитний договір

№ 800003537 і в його забезпечення іпотечний договір № 800003537-И.

Відповідно до іпотечного договору позивач передав в іпотеку банку квартиру

АДРЕСА_1 . В ході судового розгляду цивільної справи за позовом банку до ОСОБА_1 про його виселення із зазначеної квартири, позивачу стало відомо, що право власності на неї було перереєстровано державним реєстратором виконкому Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С. О. за АТ "Альфа-Банк" на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Позивач вважав дії державного реєстратора щодо перереєстрації права власності та внесення відповідного запису до державного реєстру незаконними, оскільки банк не повідомляв його про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, вимоги про виконання порушеного зобов`язання він не отримував, що є порушення пункту 6.1 іпотечного договору. Державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності за банком, не перевіривши наявність письмової вимоги про усунення ним порушень умов кредитного договору, її отримання та закінчення відповідного строку. Крім того, державний реєстратор не мав прав вчиняти оспорювані дії в силу вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Під дію цього Закону підпадає і спірна квартира, оскільки вона є єдиним місцем проживання його сім`ї - дружини, двох неповнолітніх дітей, придбана за кредитні кошти в іноземній валюті, її площа не перевищує 140 кв. м.

ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О. від 30 листопада 2018 року

№ 44337909 про реєстрацію права власності АТ "Альфа-Банк" на квартиру АДРЕСА_1, а також запису про право власності № 29190027, внесеного державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; зобов`язати державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О. внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності АТ "Альфа-Банк" на квартиру

АДРЕСА_1 та відновити реєстрацію права власності за попереднім власником.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 21 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О., АТ "Альфа-Банк" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано запис про право власності АТ "Альфа-Банк" на квартиру АДРЕСА_1, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С. О. за № 29190027.

У задоволені іншої частини заявлених позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок про те, що іпотечне майно (спірна квартира) підпадає під ознаки, визначені підпунктом 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а тому на нього не може бути звернуто стягнення, у тому числі в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено.

Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 21 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О.,

АТ "Альфа-Банк" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" судовий збір в розмірі

1 152,60 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд зробив висновок про те, що звернення стягнення на спірну квартиру, як предмету іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем, здійснено не у примусовому порядку, оскільки

ОСОБА_1, укладаючи договір іпотеки, надав іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя у випадку порушення умов кредитного договору. Тому застосування підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", яке передбачає заборону на примусове відчуження предмета іпотеки, не вимагається.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

09 липня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року та залишити в силі рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 21 лютого 2020 року.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норм права, а саме: пунктів 1, 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", статей 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а та від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (пункт 1 частина друга стаття 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

03 вересня 2020 року АТ "Альфа-Банк", в особі представника Ременюк Т. О., засобами поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 липня 2020 року касаційну скаргу передано судді.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Хортицького районного суду міста Запоріжжя.

11 серпня 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням від 14 грудня 2020 року № 3127/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-10153св20 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 02 квітня 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та

ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 800003537, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 44 700,00 доларів США із сплатою процентів у розмірі 13,30 % на рік строком до 02 квітня 2023 року. Кредит наданий на оплату вартості квартири

АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, що укладається позичальником (т. 1, а. с. 10-12).

В забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором між банком та позивачем ОСОБА_1 02 квітня 2008 року було укладено іпотечний договір № 800003537-И, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Китаєвою О. О. реєстровий № 921 (т. 1, а. с. 13-18).

Відповідно до іпотечного договору ОСОБА_1 як іпотекодавець передав в іпотеку АТ "Альфа-Банк" як іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1, що складається з однієї кімнати, загальною площею 35,27 кв. м та житловою площею 17,2 кв. м, заставна вартість предмету іпотеки - 265 696,00 грн, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Китаєвою О. О. 02 квітня 2008 року, реєстровий № 916.

Розділ 6 іпотечного договору передбачає право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем забезпеченого цим договором основного зобов`язання та визнає відповідний порядок.

Так, відповідно до пункту 6.2 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким вважатиметься застереження, що міститься в пункті 6.3 цього договору.

Пункт 6.3 є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і визнається сторонами та діючим законодавством як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що надає право іпотекодержателю в порядку позасудового регулювання звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі даного договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку позасудового регулювання на підставі даного договору може здійснюватися, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання. У цьому випадку право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя з наступного за останнім днем строку, визначеного для виконання порушеного основного зобов`язання у вимозі про усунення порушень, яка буде надіслана іпотекодержателем згідно із статтею 35 Закону України "Про іпотеку" та пункту 6.2 договору. При цьому, дане застереження, яке визнається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки (пункт 6.3.1 іпотечного договору).

Згідно з пунктом 6.4 іпотечного договору право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки з числа передбачених в цьому договорі та законодавстві України належить іпотекодержателю.

24 квітня 2018 року АТ "Альфа-Банк" направив на адресу ОСОБА_1 -

АДРЕСА_1 письмове повідомлення вих. № Б18.04/18, в якому просив сплатити борг за кредитним договором

№ 800003537 від 02 квітня 2008 року, яка станом на 02 березня

2018 року становить 2 165 542,53 доларів США, що еквівалентно 57 753 927,84 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 43 861,74 доларів США або

1 169 770,50 грн, заборгованість за відсотками - 62 743,03 доларів США або

1 673 324,99 грн, пеня - 2 058 937,76 доларів США або 54 910 832,35 грн

(т. 1, а. с. .43-44).

Вказане повідомлення також було направлена ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. .43-44).

Також банк повідомив, що в разі невиконання цієї вимоги протягом 30-денного строку він має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримав письмове повідомлення банку про усунення порушень основного зобов`язання особисто 05 травня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. .45).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 грудня 2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С. О. 28 листопада 2018 року здійснена державна реєстрація права власності АТ "Альфа-Банк" на квартиру

АДРЕСА_1, запис про право власності № 29190027 (т. 1, а. с. 8-9)

Підставою внесення запису стало рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний

№ 44337909 від 30 листопада 2018 року, підставою виникнення права

власності - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу б/н, видане 26 квітня 2018 року ПАТ "Укрпошта"; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки вих. № Б18.04/18, видане 24 квітня 2018 року АТ "Альфа-Банк"; іпотечний договір № 800003537-И, реєстровий № 921, виданий 02 квітня 2008 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Китаєвою О. О.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Підставою звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказує те, що банк не повідомляв його про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, вимоги про виконання порушеного зобов`язання він не отримував, державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності за банком, не перевіривши наявність письмової вимоги про усунення ним порушень умов кредитного договору, її отримання та закінчення відповідного строку. Державний реєстратор не мав прав вчиняти оспорювані дії в силу вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

При цьому, апеляційний суд зробив висновок про безпідставність аргументів позивача про неповідомлення його про намір іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки та не отримання вимоги про виконання порушеного зобов`язання, оскільки такі спростовуються матеріалами справи.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Верховний Суд приймає аргументи, наведені у касаційній скарзі з таких підстав.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

Підпунктом 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку").

Отже, Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" ввів тимчасовий мораторій (заборону) на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Такі висновки щодо застосування положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду:

від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження

№ 11-474апп19; від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року

№ 524/10011/17 та від 02 грудня 2020 року у справі № 127/31897/18.

З кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем АТ "Альфа-Банк", який було забезпечено договором іпотеки від 02 квітня 2008 року, вбачається, що він наданий на споживчі цілі.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа спірної квартири складає 35,27 кв. м.

За таких обставин, з урахуванням Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у нотаріуса були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за відповідачем.

З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поширення дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на спірні правовідносини.

Суд першої інстанції встановивши, що іпотечне майно (спірна квартира) підпадає під ознаки, визначені підпунктом 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", зробив правильний висновок про наявність пдстав для скасування запису про право власнсоті АТ "Альфа-Банк" на квартиру АДРЕСА_1, оскільки вказану квартиру не може бути звернуто стягнення, у тому числі в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Доводи банка про те, що у цій справі відсутні будь-які підстави для застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті",і відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 718/2468/18 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) не знайшла підстав для відступу від правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі

№ 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), про те, що квартира, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Разом з цим Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 співвідповідачем у справі визначив, зокрема державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі

№ 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок, що "позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі

№ 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі

№ 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що "належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

Проте, помилкове зазначення позивачем співвідповідачем у справі державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О., не призвело до неправильного вирішення спору по суті в суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд констатує, що під час касаційного перегляду цивільної справи № 337/5054/19, аргументи ОСОБА_1, наведені у касаційній скарзі знайшли своє підтвердження, а від так, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

................

Перейти до повного тексту