Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 462/7776/19
провадження № 61-19302св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію банку, Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший інвестиційний клуб" про визнання недійсними електронних торгів, за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Приватного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" з ринку на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня 2019 року, постановлену суддею Галайко Н. М., та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію банку, Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший інвестиційний клуб" (далі - ТОВ "Перший інвестиційний клуб") про визнання недійсними електронних торгів, а саме просила визнати недійсними результати електронного аукціону щодо продажу майнових прав на нежитлову будівлю літ. "Б-3" загальною площею 698, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, лот № GL53N0140822; визнати недійсним та скасувати протокол електронного аукціону від 11 грудня 2019 року № UA-EU-2019-11-20-000002-a.
Одночасно з позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила суд заборонити вчиняти будь-які дії щодо подальшого оформлення результатів проведення аукціону щодо продажу майнових прав на нежитлову будівлю літ. "Б-3", загальною площею 698, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, лот № GL53N0140822 (підписання договору купівлі-продажу майнових прав, його реєстрації, опублікування, перерахування коштів та інше).
Позов мотивований тим, що 11 грудня 2019 року було проведено електронний аукціон, на якому було реалізовано майнові права на нежитлову будівлю літ. "Б-3" загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, лот № GL53N0140822, про що був складений протокол електронного аукціону від 11 грудня 2019 року № UA-EU-2019-11-20-000002-a. Продавцями вказаного майна є ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Фонду гарантування вкладів на ліквідацію банку, а покупцем - ТОВ "Перший інвестиційний клуб". Станом на 12 грудня 2019 року договір купівлі-продажу не опублікований, очікується підписання договору.
ОСОБА_1 вважала, що проведений електронний аукціон з продажу майнових прав на нерухоме майно є незаконним і його результати мають бути визнані недійсними, виходячи із того, що майно (майнові права), яке було продано на аукціоні, належить їй та ОСОБА_2 на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу по 1/2 ідеальної частки у праві власності на нежитлову будівлю літ. "Б-3" загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладених 20 березня 2015 року з ПАТ "Банк "Київська Русь" (продавцем). Право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вищезазначене майно підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 березня 2015 року №№ 35208426, 35212685.
Позивач зазначала, що станом на час подачі цього позову до суду у Львівському апеляційному суді знаходиться на розгляді справа № 462/4045/15-ц за позовом ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (позивач) до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (відповідачі) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Отже, немає рішення суду, яке б набрало законної сили щодо зазначеного майна. Відповідно до інформації, що міститься у публічному паспорті активу лота № GL53N0140822, це майно належить до другої групи активу - майнові права. Згідно з приміткою майно виставляється на продаж як "майнові права" у випадку, якщо щодо нього існують рішення судів, які набрали законної сили та виконання яких не зупинено. Таким чином, ПАТ "Банк "Київська Русь" не мав правових підстав виставляти на продаж майнові права на нежитлову будівлю літ. "Б-3", загальною площею 698, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки на момент проведення аукціону не було рішень суду, які набрали законної сили відповідно до ЦПК України та які б підтверджували наявність майнових прав, які були продані.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено вчиняти будь-які дії щодо подальшого оформлення результатів проведеного аукціону щодо продажу майнових прав на нежитлову будівлю літ. "Б-3", загальною площею 698, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, лот № GL53N0140822 (підписання договору купівлі-продажу майнових прав, його реєстрації, опублікування, перерахування коштів та інше).
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами та змістом викладених обставин, заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії щодо подальшого оформлення результатів проведеного аукціону щодо продажу майнових прав на нежитлову будівлю літ. "Б-3", загальною площею 698, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є достатніми та необхідними, оскільки невжиття такого заходу може дійсно істотно ускладнити чи взагалі унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "Банк "Київська Русь" з ринку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суди неправильно застосували норми частини четвертої статті 150 ЦПК України та пункту 7 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
28 січня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
11 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Питання забезпечення позову врегульовані у главі 10 "Забезпечення позову" розділу І "Загальні положення" ЦПК України.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга, третя статті 150 ЦПК України).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Згідно з частиною першою статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що одночасно з позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила суд заборонити вчиняти будь-які дії щодо подальшого оформлення результатів проведення аукціону щодо продажу майнових прав на нежитлову будівлю літ. "Б-3", загальною площею 698, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, лот № GL53N0140822 (підписання договору купівлі-продажу майнових прав, його реєстрації, опублікування, перерахування коштів та інше).
Метою подання цієї заяви є убезпечення ОСОБА_1 своїх прав, як співвласника цієї нежитлової будівлі від незаконної, на її думку, реалізації цього майна.
Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про її обґрунтованість та, виходячи із цього, постановив ухвалу, якою заборонив вчиняти будь-які дії щодо подальшого оформлення результатів проведеного аукціону щодо продажу майнових прав на нежитлову будівлю літ. "Б-3", загальною площею 698, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, лот № GL53N0140822 (підписання договору купівлі-продажу майнових прав, його реєстрації, опублікування, перерахування коштів та інше).
Однак з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки стаття 150 ЦПК України містить вичерпний перелік видів забезпечення позову, які суд має право застосувати.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суди не звернули уваги на її невідповідність вимогам частини першої статті 151 ЦПК України в частині зазначення конкретного заходу забезпечення позову, який належить застосувати суду, з обґрунтуванням його необхідності, та не конкретизували дії, які має застосувати суд на забезпечення пред`явленого ОСОБА_1 позову.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що на час розгляду цієї справи судом касаційної інстанції прийнята постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 462/4045/15 (провадження № 61-2380св20) за позовом ПАТ "Банк "Київська Русь" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, з якої вбачається, що майно, яке є предметом забезпечення - нежитлова будівля літ. "Б-3", загальною площею 698, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вибуло з володіння ПАТ "Банк "Київська Русь" на підставі нікчемних угод, укладених 20 березня 2015 року з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Виходячи із цього, Верховний Суд ухвалив рішення про витребування вказаного вище майна з володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Київська Русь".
Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.