ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/201/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Річковий термінал"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 (колегія суддів: Головей В.М. - головуючий, судді Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) та рішення Господарського суду Херсонської області від 15.08.2019 (суддя Пригуза П.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АК "Олімп"
до 1). Антонівської селищної ради міста Херсону
2). Товариства з обмеженою відповідальністю "Річковий термінал"
про визнання недійсним рішень та договорів оренди земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АК "Олімп" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Антонівської селищної ради міста Херсону (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Річковий термінал" (далі - відповідач- 2), в якому просило визнати недійсними:
- пункт 1.27 рішення відповідача-1 від 04.08.2017 № 208 "Про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації та припинення дії договору оренди";
- рішення відповідача-1 від 04.08.2017 № 213 "Про розподіл земельної ділянки";
- рішення відповідача-1 від 28.09.2017 № 225 "Про затвердження землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки в оренду, та передачу у власність земельних ділянок";
- договір оренди земельної ділянки від 28.09.2017, який укладений між відповідачами щодо оренди земельної ділянки площею 2,6762 га, кадастровий номер 6510165300:02:001:1154 для розміщення та експлуатації будівель та споруд річкового транспорту за адресою: м. Херсон, с. Антонівка, пров. Янтарний, 34 терміном на 49 років.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення та договір укладені з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, у зв`язку з чим порушують права позивача, тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Суди розглядали справу неодноразово.
2.2. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.08.2019, яке залишено без змін останньою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020, позов задоволено повністю.
2.3. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач-1 здійснив незаконне вилучення земельної ділянки, яка знаходилася у користуванні позивача, без його відома та згоди, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування або судового рішення про вилучення земельної ділянки, тому спірні рішення та оспорюваний договір є недійсними.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/660/17, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, а також у постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16. Крім того, відповідач-2 посилався на те, що суд апеляційної інстанції не залучив в якості відповідача Херсонську міську раду, яка є правонаступником відповідача-1 та безпідставно відхилив клопотання про відкладення розгляду справи.
3.3. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив закрити касаційне провадження на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.4. Відповідач-2 у відповіді на відзив позивач заперечує проти закриття провадження у справі, з огляду на безпідставність таких вимог.
4. Мотивувальна частина
4.1. Як встановлено судами попередніх інстанцій 01.04.1994 між Херсонським міськвиконкомом та АТ "Олімп" було укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, відповідно до умов якого Херсонський міськвиконком на підставі рішення від 17.02.1994 №94 надав, а АК "Олімп" прийняла в тимчасове користування строком на 20 років земельну ділянку загальною площею 2,69 га із земель запасу для обладнання портового майданчика по переробці та перевалці вантажів. Договір зареєстровано у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 22.04.1994 за №5.
4.2. Відповідно до Витягу з реєстру про державну реєстрацію прав від 24.12.2010 за позивачем зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва - причал по переробці та перевезенню вантажів готовністю 58%, що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Склотарний ківш, будинок б\н, на земельній ділянці з кадастровим номером 6510165300:10:001:0003.
4.3. Відповідачем-1 прийнято рішення від 04.08.2017 № 213 "Про розподіл земельної ділянки", рішення від 04.08.2017 № 208 "Про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації та припинення дії договору оренди", пунктом 1.27 якого надано дозвіл відповідачу- 2 на розробку технічної документації про відведення земельної ділянки в оренду площею 2.6762 га для розміщення та експлуатації будівель та споруд річкового транспорту за адресою: м. Херсон, с. Антонівка, пров. Янтарний, 34, а також рішення від 28.09.2017 № 225 "Про затвердження землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки в оренду, та передачу у власність земельних ділянок", яким затверджено землевпорядну документацію щодо відведення в оренду земельної ділянки відповідачу- 2 площею 2.6762 га кадастровий номер 6510165300:02:001:1154 для розміщення та експлуатації будівель та споруд річкового транспорту за адресою: м. Херсон, с. Антонівка, пров. Янтарний, 34, та про надання в оренду відповідачу- 2 зазначеної земельної ділянки терміном на 49 років строком до 28.09.2066.
4.4. На підставі вказаних вище рішень між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки від 28.09.2017 щодо оренди земельної ділянки площею 2.6762 га кадастровий номер 6510165300:02:001:1154 для розміщення та експлуатації будівель та споруд річкового транспорту за адресою: м. Херсон, с. Антонівка, пров. Янтарний, 34 терміном на 49 років.
4.5. Суд першої інстанції задовольняючи повністю позовні вимоги, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.
Позивач є власником об`єкта нерухомості незавершеного будівництва причалу по переробці та перевезенню вантажів (готовність 58%), що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6510165300:10:001:0003, площа земельної ділянки 26912,0 кв.м, адреса - м. Херсон, вул. Склотарний ківш, б/н; обставини фактичного користування позивачем земельною ділянкою підтверджуються рішенням Господарського суду Херсонської області у справі №923/392/18; обставини набуття позивачем права власності на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва - недобудований причал по переробці та перевезенню вантажів (готовністю 58%), який розташовано за адресою: м. Херсон, вул. Склотарний ківш, установлено у рішенні Господарського суду від 16.11.2017 у справі №923/884/16; факт поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6510165300:10:001:0003 та формування з неї двох нових земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки, на якій знаходиться майно, набуте у власність відповідачем-2, установлено у рішенні Господарського суду Херсонської області від 17.08.2018 у справі №923/392/18.
Вилучення земельної ділянки, що знаходилася в користуванні позивача на підставі договору, а на момент прийняття відповідачем -1 оспорених рішень - у фактичному користуванні позивача, здійснено відповідачем-1 без відома землекористувача, без його згоди та без прийняття щодо цього питання відповідного рішення ради або судового рішення про вилучення земельної ділянки кадастровий номер 6510165300:10:001:0003, та без вирішення питання про відшкодування вартості об`єктів права власності позивача.
З урахуванням наведеного, суди послалися на те, що рішення відповідача-1 від 28.09.2017 № 225 "Про затвердження землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки в оренду, та передачу у власність земельних ділянок" є незаконним. Відповідно є незаконним і укладання договору оренди щодо незаконно поділеної та вилученої у позивача земельної ділянки з кадастровим номером 6510165300:02:001:1154, яка як частина земельної ділянки кадастровий номер 6510165300:10:001:0003, є об`єктом прав позивача.
Суди також виходили з того, що станом на час прийняття відповідачем-1 рішень від 04.08.2017 № 213 "Про розподіл земельної ділянки" та № 208 "Про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації та припинення дії договору оренди", фактичним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 6510165300:10:001:0003, право оренди якої не поновлено відповідачем-1, у зв`язку із припиненням з 22.04.2014 договору оренди від 01.04.1994 через закінчення строку, на який його було укладено, а також власником нерухомості, що на ній розташована, був позивач.
За цих обставин суди дійшли висновків про те, що відповідачем-1 без надання згоди та без відома позивача як фактичного землекористувача та власника нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, вилучено із його володіння земельну ділянку кадастровий номер 6510165300:10:001:0003, лише за своїм особистим волевиявленням здійснено поділ земельної ділянки та надано дозвіл іншій особі на розроблення технічної документації із землеустрою для надання виділеної частини земельної ділянки в оренду іншій особі - відповідачеві-2. При цьому, підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку для позивача на час прийняття відповідачем 1 спірних рішень, обумовлених положеннями статей 141, 143 Земельного кодексу України, не було.
4.6. Із наведеними висновками судів не можна погодитися виходячи із наступного.
4.7. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував його наступним.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.08.2014 у справі № 923/895/14 задоволено позовну вимогу ТОВ "ОК "Олімп", визнано за ТОВ АК "Олімп" право оренди земельної ділянки загальною площею 2,69 га. (кадастровий №6510165300:10:001:0003. Обставини фактичного користування земельною ділянкою підтверджуються рішенням Господарського суду Херсонської області по справі № 923/392/18 за позовом прокурора в особі Антонівської селищної ради з ТОВ "Олімп", яким з АК "Олімп" як землекористувача стягнуто на користь Антонівської селищної ради збитки у формі упущеної вигоди в розмірі орендної плати за не оформлення договору оренди земельної ділянки 6510165300:10:001:0003 загальною площею 2,69 га, яка була надана згідно договору оренди від 01.04.1994. Рішення набрало законної сили відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018. Відповідно до цього рішення також встановлено факти, що мають юридичне значення при вирішенні цього спору, що: за відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "АК "Олімп" зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, недобудований причал по переробці та перевезенню вантажів (готовністю 58%). Вказаний об`єкт належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АК "Олімп" на підставі договору купівлі-продажу № 3610 від 17.12.2010 та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6510165300:10:001:0003, загальною площею 2,69 га; договір оренди від 01.04.1994 припинив свою дію 22.04.2014, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено; з цього моменту у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під об`єктом незавершеного будівництва - недобудований причал по переробці та перевезенню вантажів, тобто укласти новий договір оренди земельної ділянки.
4.8. Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 зі справи № 927/660/17, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, застосовуючи положення статті 35 ГПК України Верховний Суд дійшов висновку, що її положення слід розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Разом з тим, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Таким чином, суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати спірні правовідносини та дійти власних висновків щодо спору із застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
4.9. Оскаржені судові рішення у даній справи, що переглядається у касаційному порядку, хоч і прийняті пізніше наведеної постанови Верховного Суду, однак при їх прийнятті не були враховані зазначені висновки Верховного Суду.
4.10. Виходячи з аксіоми цивільного судочинства jura novit curia - "суд знає закон", при розгляді справи суд повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін.
Суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи судове рішення вказав, що відповідачем-1 без надання згоди та без відома позивача як фактичного землекористувача та власника нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, вилучено із його володіння земельну ділянку.
Таким чином суди обох інстанцій вважали, що було порушено права позивача як фактичного землекористувача.
Разом з тим, відповідно до положень статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
При цьому слід зазначити, що положення вказаного кодексу не надають права користування земельною ділянкою фактичному землекористувачу.
Крім того дійшовши до висновку про те, що позивач, як власник нерухомого майна, має право на оформлення у користування спірної земельної ділянки, судами не було встановлено, що спірна земельна ділянка, з урахуванням тієї, яка залишилася не переданою позивачу у користування, не перевищує площу нерухомості позивача, та площу, необхідну для її обслуговування.
Відповідно ж до положень статей 124, 134 Земельного кодексу України, у разі ж якщо межі спірної земельної ділянки значно перевищують такі площі, права оренди частини земельної ділянки, яка не зайнята нерухомістю, підлягає продажу на конкурентних засадах. Аналогічну правову позицію щодо застосування вказаних норм права викладено в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 зі справи №910/10436/18 і суд касаційної інстанції у даній справі не вбачає підстав відступати від неї.
Отже у цій частині висновки судів про порушення прав позивача є передчасними, та зроблені без урахування усіх обставин справи та вказаних норм права.
4.11. Крім того встановивши, що договір оренди від 01.04.1994 припинив свою дію 22.04.2014 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, з урахуванням вищенаведеного суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що відповідач- 1 оспорюваними позивачем рішеннями відповідача- 1 та договором незаконно припинив право позивача користування земельною ділянкою.
4.12. Щодо доводів скаржника, що стосуються оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 вказаного Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не залучив в якості відповідача Херсонську міську раду, яка є правонаступником відповідача-1, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляду згідно з приписами пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України, однак такі доводи спростовуються наступним.
Разом з тим положення пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України передбачають скасування судового рішення у випадку, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Разом з тим за доводами самого скаржника, викладеними у касаційній скарзі, у спірному питанні має місце вирішення питання про правонаступництво, оскільки, як вбачається із доводів, наведених у касаційній скарзі, відповідач-1 знаходиться в стадії припинення, запис про його припинення до Єдиного державного реєстру відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ще не внесений, а Херсонська міська рада є його правонаступником оскільки територія Антонівської селищної ради, в тому числі і спірна земельна ділянка, вже включені до складу земель територіальної громади м. Херсона, і ці відомості внесені до Державного земельного кадастру.
За вказаних обставин виходячи із того, що у спірних правовідносинах має місце не прийняття судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а про правонаступництво, виходячи із того, що відповідач-1 не був припинений, а знаходиться в стадії припинення, правові підстави для скасування судових рішень з наведених мотивів відсутні.
Доводи відповідача-2 про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання про відкладення розгляду справи, як визначена скаржником підстава для скасування оскаржуваної постанови, не можуть бути підставою для скасування судових рішень виходячи із наступного.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції відхилив заяву представника про відкладення розгляду справи, зазначивши, що в наданій копії лікарняного зазначено дата звільнення від роботи до 08.12.2020, в той час як судове засідання було призначено на 09.12.2020, тобто суд відкинув можливість продовження лікарняного листа.
Відповідно до положень статті 270 частини 11 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Із наведеного клопотання скаржника не вбачається, що наявні поважні причини неявки його представника у судове засідання, оскільки відомостей про неможливість його явки у судове засідання у призначений час суду надано не було.
4.13. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5).
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
4.14. Таким чином за наявності допущених судами порушень вказаних вимог законодавства, виходячи із того, що згідно вимог статті 300 частини 2 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду та додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.15. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об`єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
4.16. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення розподіл судових витрат відповідно до положень частини 14 статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України,