ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18743/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"
до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Орбела",
про визнання недійсним договору.
У судовому засіданні взяв участь представники: позивача - Самойленко А.В. (адвокат), Уколов О. Л. (адвокат).
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" (далі - ТОВ "Боранд Трейд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційного банку (далі - АТ КБ "Приватбанк") про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016 № 4О13741Д/П, укладеного між ТОВ "Боранд Трейд" та АТ КБ "Приватбанк" (далі - спірний договір).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки укладено під впливом введення заявника в оману, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позивач зазначив, що його дії з отримання кредитних коштів за кредитним договором від 20.10.2016 № 4Б16091Г (далі - кредитний договір) були спрямовані на залучення коштів для погашення зобов`язань "старих боржників" банку в рамках реалізації плану "трансформації" кредитного портфеля АТ КБ "ПриватБанк", ініційованого Національним банком України (далі - НБУ).
Тобто укладення кредитного договору було обумовлено тим, що позивач, здійснюючи погашення заборгованості "старих" позичальників (боржників) за рахунок отриманих кредитних коштів (за вказаним кредитним договором), у тому числі позичальника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Орбела" (далі - ТОВ "Орбела") за кредитними договорами від 21.01.2013 № 4О13741Д, від 21.11.2013 № 4О13748И, від 21.01.2014 № 4О14029И (на підставі договору поруки), мав на меті отримати прибуток від реалізації активів або набуття права власності на них (переданих позичальниками в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами), так як, за твердженням банку, сукупна вартість активів, що передані в забезпечення, у декілька разів перевищує заборгованість "старих" позичальників перед банком.
Позивач вказав, що сума отриманого від банку кредиту за кредитним договором дорівнює сумі сплачених ним грошових коштів в рахунок погашення заборгованості "старих" позичальників (боржників) за кредитними договорами, в тому числі заборгованості ТОВ "Орбела" за відповідними кредитними договорами.
Однак рішенням НБУ від 18.12.2016 № 498-р АТ КБ "ПриватБанк" визнано неплатоспроможним та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961 акції Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") перейшли у власність держави.
ТОВ "Боранд Трейд" зазначило, що позивачем були виконанні зобов`язання ТОВ "Орбела" за кредитними договорами від 21.01.2013 № 4О13741Д, від 21.11.2013 № 4О13748И, від 21.01.2014 № 4О14029И на підставі спірного договору поруки, проте зобов`язання відповідачем щодо передачі позивачеві документів, що посвідчували права заставодержателя (АТ КБ "ПриватБанк") на активи боржників, якими були забезпечені зобов`язання за кредитними договорами, виконані не були.
Протягом 2017- 2018 років ТОВ "Боранд Трейд" намагався у судовому порядку отримати зазначені документи від АТ КБ "ПриватБанк". Однак, як встановлено у рішеннях судів, АТ КБ "ПриватБанк" не було зобов`язано передавати такі документи ТОВ "Боранд Трейд".
Таким чином, ані в порядку спірного договору поруки, ані в судовому порядку відповідач не передав позивачеві документи, які б давали змогу ТОВ "Боранд Трейд" звернути стягнення на активи, що забезпечували виконання зобов`язань "старих" боржників за кредитними договорами, зокрема документи, які забезпечували виконання зобов`язань ТОВ "Орбела" за відповідними кредитними договорами.
На думку позивача, така поведінка відповідача свідчить про відсутність намірів у банку виконувати свої зобов`язання за договором поруки як в момент його укладення, так і протягом значного періоду після його укладення, що свідчить про введення в оману позивача відповідачем.
Усі наведені обставини, за твердженням позивача, свідчать про те, що банк як недобросовісна сторона правочину навмисно, з метою виконання плану "трансформації" кредитного портфелю АТ КБ "ПриватБанк", ввів в оману ТОВ "Боранд Трейд" щодо існування у банку договорів, укладених для забезпечення виконання зобов`язань "старих" боржників за кредитними договорами у розмірах, що суттєво перевищують розміри заборгованості за кредитними договорами.
1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 залучено до участі у справі ТОВ "Орбела" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у справі № 910/18743/19 (Гулевець О. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 (Руденко М. А. - головуючий, судді Дідиченко М. А., Пономаренко Є.Ю.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
2.2. Суди дійшли висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими положення статті 230 ЦК України пов`язують визнання недійсним договору.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 910/18743/19, ТОВ "Боранд Трейд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, справу № 910/18743/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Підставою касаційного оскарження є пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання про застосування положень частини 1 статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах, стосовно визнання договору недійсним у випадку, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору.
Посилаючись на наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про порушення судами пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України, та вважає, що судами необґрунтовано відхилено клопотання позивача про витребування доказів.
3.3. АТ КБ "ПриватБанк" подано суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених позивачем у касаційній скарзі, та водночас, вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 20.10.2016 року між ТОВ "Боранд Трейд" (позичальник) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) було укладено кредитний договір № 4Б16091Г та додаткову угоду до нього, за умовами яких позичальнику надано кредитні кошти у сумі 4 800 000 000, 00 грн для фінансування поточної діяльності підприємства.
Крім того, між ТОВ "Боранд Трейд" (поручитель) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (кредитор) було укладено договір поруки від 20.10.2016 №4О13741Д/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Орбела" своїх зобов`язань за кредитними договорами від 20.11.2013 № 4О13741Д, від 21.11.2013 № 4О13748И, від 21.01.2014 № 4О14029И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до умов вказаних кредитних договорів.
Згідно пункту 2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Відповідно до пункту 4 договору у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.
У випадку невиконання боржником обов`язку пункту 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору. У випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (пункти 5, 6, 7 договору).
За умовами пункту 8 договору до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.
Пунктом 10 договору передбачено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором.
Цей договір набуває чинності з дати укладання, підписання та скріплення печатками сторін і діє три роки від дати його укладання (пункт 11 договору).
Згідно пункту 17 договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.03.2016, укладеної сторонами.
Як зазначає позивач, відповідач, володіючи повною фінансовою інформацією щодо ТОВ "Боранд Трейд", усвідомлюючи високі економічні показники діяльності, висунув пропозицію щодо можливості участі позивача у процедурі "трансформації" кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк". Така процедура, зі слів співробітників банку, була ініційована НБУ. Так, відповідно до рішення Правління НБУ від 18.12.2016 № 498-р, АТ КБ "Приватбанк" було зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля, що передбачав переведення існуючого корпоративного кредитного портфеля на операційні компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження доходів.
Позивач зазначаючи, що дії ТОВ "Боранд Трейд" із отримання кредитних коштів по кредитному договору були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників банку в рамках реалізації зазначеного плану "трансформації" кредитного портфеля банку, ініційованого НБУ.
При цьому, як стверджує позивач, обов`язковою умовою на якій наполягало ТОВ "Боранд Трейд" було набуття ним права власності на активи, якими забезпечувалися зобов`язання попередніх боржників перед банком.
На виконання вказаних домовленостей згідно плану "трансформації" 20.10.2016 між сторонами було укладено, зокрема, спірний договір поруки від 20.10.2016 № 4О13741Д/П, на підставі якого, за твердженнями позивача, ТОВ "Боранд Трейд", як поручитель, виконав зобов`язання ТОВ "Орбела" з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 546 817 811, 28 грн.
Позивач, посилаючись на невиконання банком умов пунктів 8 та 10 спірного договору поруки, вважає, що відповідач не мав на меті передати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для позивача активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та оспорюваний договір поруки, з метою реалізації плану "трансформації", чим ввів позивача в оману, щодо істотних умов договору.
За вказаних обставин, позивач вважає спірний договір поруки від 20.10.2016 № 4О13741Д/П вчиненим під впливом обману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 230 ЦК України, у зв`язку з чим, ТОВ "Боранд Трейд" звернулося до суду з позовом у цій справі.
4.3. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційне провадження у справі відкрито, згідно з пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, які визначають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно зазначити таке.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судові рішення у цій справі прийнято з порушенням положень статті 230 ЦК України, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній.
Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
Здійснюючи касаційне провадження у цій справі колегією суддів Касаційного господарського суду встановлено, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалася справа № 910/60/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенак", про визнання недійсним договору поруки № 4Т13585И/П, укладеного 08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" і Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк".
Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору поруки від 08.11.2016 №4Т13585И/П у справі № 910/60/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" стверджувало, що спірний договір укладений позивачем під впливом обману, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним, на підставі статті 230 ЦК України. В обґрунтування позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" посилалось на те, що відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфелю Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, увів в оману Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" про існування у відповідача договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями попередніх боржників (зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенак") у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукав позивача до укладення з відповідачем кредитного договору та договору поруки. Позивач, окрім того, зазначав, що відповідач не виконує умови пунктів 8, 10 договору поруки, що свідчить про те, що останній не мав на меті передавати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань попередніх боржників у вигляді цінних для позивача активів. Вважає, що відповідач використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договір поруки з метою реалізації плану "трансформації" та ввів позивача в оману щодо істотних умов договору.
У ході розгляду справи № 910/60/20 судами було установлено, що: рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті", оформленим протоколом № 30/10/2016-1 від 30.10.2016, вирішено укласти з Акціонерним товариством "КБ "Приватбанк" кредитний договір; з техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 24.10.2016, заявки на отримання кредиту від 24.10.2016 вбачається, що метою кредитування та цільовим призначенням позики є фінансування поточної діяльності підприємства. При цьому, заявка на отримання кредиту від 24.10.2016 не містить посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами, на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку (в тому числі за оспорюваним договором); жоден пункт кредитного договору № 4Л16028Г від 31.10.2016 не містить умов про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки № 4Т13585И/П від 08.11.2016; позивачем не доведено, що представниками Акціонерного товариства "Комерційного банку "Приватбанк" повідомлялись позивачу відомості, які не відповідають дійсності або що представники банку замовчували обставини, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальника за відповідними кредитними договорами); недоведення позивачем вчинення відповідачем винних, навмисних дій, які свідчили про намагання останнього запевнити позивача про такі наслідки договору поруки № 4Т13585И/П від 08.11.2016, які насправді наступити не можуть.
Ураховуючи встановлені обставини та застосовуючи положення статті 230 ЦК України, суди у справі № 910/60/20 відмовили у задоволенні позовних вимог. Судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 02.12.2020.
Крім того, за подібних правовідносин Верховним Судом, було розглянуто справи № 910/18703/19 (постанова від 16.02.2021), № 910/18741/19 (постанова від 16.02.2021) № 910/18286/19 (постанова від 23.02.2021) та № 910/18713/19 (постанова від 17.03.2021).
З викладеного вище вбачається, що правовідносини у справах № 910/60/20, 910/18703/19, № 910/18741/19, № 910/18286/19 № 910/18713/19 та справі № 910/18743/19, що наразі розглядається Верховним Судом, є подібними, у розумінні критеріїв подібності.
Отже, переглядаючи судові рішення у справі № 910/60/20 у касаційному порядку, зокрема, в частині дотримання судами попередніх інстанцій положень статті 230 ЦК України Верховний Суд вказав, що: "У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману. Під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Водночас, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.".
Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах і здійснене судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі правозастосування повністю відповідає такому висновку, отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а тому колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на приписи пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 910/18743/19, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, слід закрити, зважаючи на положення пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.
Стосовно іншої зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно, у розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є, зокрема, визначене пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає в необґрунтованому відхиленні судом клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування зазначеної підстави скаржник посилається на те, що ТОВ "Боранд Трейд" у порядку, передбаченому положеннями статті 81 ГПК України, зверталося із клопотанням про витребування доказів, проте суд першої інстанції необґрунтовано відмовив Товариству в задоволенні клопотання про витребування від Банку доказів (відповідних документів та інформації), які охороняються банківською таємницею, мають значення для правильного вирішення спору та об`єктивно не могли бути подані позивачем.
Колегія суддів вважає зазначені доводи скаржника бездоказовими нічим не підкріпленими припущеннями, оскільки насправді матеріали справи, у тому числі наявні у ній ухвали суду першої інстанції, оскаржуване рішення, протоколи судових засідань від 25.02.2020, від 28.04.2020, від 26.05.2020, від 23.06.2020 та від 22.07.2020 не містять жодних відомостей щодо подання позивачем до Господарського суду міста Києва клопотання про витребування від Банку доказів (відповідних документів та інформації), які охороняються банківською таємницею.
Крім того, матеріали справи не містять доказів подання ТОВ "Боранд Трейд" відповідного клопотання до суду апеляційної інстанції.
Наведеним повністю спростовується недоречне твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом положень статті 81 ГПК України.
Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови саме з цієї підстави.