Ухвала суду № 752/4995/17 від 30.03.2021 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна

У х в а л а

30 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 752/4995/17

Провадження № 14-41цс21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом Акціонерного товариства (далі - АТ) "CGM Czech a. s." (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна

за заявою позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року (далі - заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) і

в с т а н о в и л а:

у березні 2017 року позивач через арбітражного керуючого Еміля Фішера (далі - арбітражний керуючий) звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 серпня 2014 року, укладений від імені позивача ОСОБА_2 (далі - представник) з відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Тетяною Павлівною та зареєстрований у реєстрі за № 635 (далі - договір купівлі-продажу);

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира);

- повернути у власність позивача квартиру.

Позов мотивувало так:

- у 2009 році чеське підприємство "Stavby a. s.", яке надалі було перейменоване на "CGM Czech a. s.", інвестувало у будівництво квартири, право власності на яку зареєструвало 20 березня 2013 року;

- на підставі рішення Крайового суду м. Градец-Кралове (Чеська Республіка) для розпорядження майном позивача у зв`язку з розпочатою у 2014 році процедурою його банкрутства був призначений арбітражний керуючий. Він, встановлюючи наявність у власності позивача квартири, отримав інформаційні довідки про реєстрацію права власності на неї та виявив, що вона вибула із власності позивача та належить відповідачеві;

- згідно з отриманими від нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручини Т. П. копіями документів, які були надані від імені позивача під час укладення договору купівлі-продажу, від імені позивача діяв представник на підставі довіреності від 1 липня 2014 року, посвідченої написами легалізації № 14200-050-0517 і № 14200-050-0515 відповідно до книги посвідчень поштового відділення Прага-411 від 1 липня 2014 року (далі - довіреність);

- позивач не уповноважував жодну особу для продажу квартири. Посадові особи позивача, зазначені у довіреності як її підписанти, - заступник голови правління Карел Словак і голова правління Ондржей Піцек - заявляли, що ніколи не підписували довіреності на ім`я представника. Тому він не мав повноважень на укладення договору купівлі-продажу, а довіреність є підробленою;

- підроблення довіреності підтверджує те, що підпис уповноваженої особи пошти - Едіти Навратілової - також несправжній, і штамп пошти не відповідає дійсному, що підтверджує відповідь Чеської пошти на запит арбітражного керуючого;

- оскільки квартира вибула з права власності позивача поза його волею внаслідок підроблення довіреності квартиру слід повернути власникові.

7 грудня 2017 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Це рішення залишив без змін Апеляційний суд міста Києва у постанові від 17 квітня 2018 року, в якій виправлена описка згідно з ухвалою цього суду від 11 червня 2018 року. Суди мотивували рішення тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами відсутність необхідного обсягу дієздатності у представника, а також факт підроблення довіреності, на підставі якої ця особа діяла, підписуючи договір купівлі-продажу. Так, позивач не довів відсутність його вільного волевиявлення як сторони на вчинення оскарженого правочину, зокрема не надав судове рішення, у якому був би встановлений факт підроблення довіреності, або згідно з яким вона була би визнана недійсною.

16 грудня 2019 року Верховний Суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року. Мотивував так:

- оскільки позивач не довів наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, то суди правильно відмовили у задоволенні позову;

- довід касаційної скарги про те, що районний суд міста Кутна Гора (Чеська Республіка) у рішенні від 20 квітня 2018 року встановив факт фіктивності довіреності, на підставі якої був укладений договір купівлі-продажу квартири, є безпідставним. Зазначене судове рішення не може бути підставою для скасування оскаржених рішень судів першої й апеляційної інстанцій, оскільки на час ухвалення цих рішень (7 грудня 2017 року та 17 квітня 2018 року) його не існувало (аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18)).

16 листопада 2018 року позивач через арбітражного керуючого звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року, просив це рішення скасувати й ухвалити нове - про задоволення позовних вимог. Мотивував заяву так:

- суд першої інстанції виснував, що немає підстав вважати, що у позивача не було вільного волевиявлення на укладення договору-купівлі продажу за відсутності судового рішення, у якому був би встановлений факт підроблення довіреності, або згідно з яким вона була би визнана недійсною;

- після набрання рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року законної сили позивачеві стало відомо про обставини, які є істотними для справи № 752/4995/17, однак не були встановлені судом і не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи. Так, районний суд міста Кутна Гора (Чеська Республіка) у рішенні від 20 квітня 2018 року встановив факт фіктивності довіреності через те, що вона була підроблена. Тобто суд встановив відсутність повноважень у представника на укладення договору купівлі-продажу;

- рішення районного суду міста Кутна Гора (Чеська Республіка), що набрало законної сили 11 вересня 2018 року, арбітражний керуючий отримав 18 жовтня 2018 року.

10 вересня 2020 року Голосіївський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Мотивував так:

- обставина, яку позивач вважає нововиявленою, а саме недійсність довіреності, була відома йому ще на дату подання позовної заяви, і аргумент щодо такої недійсності оцінювали суди трьох інстанцій (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц);

- рішення районного суду міста Кутна Гора (Чеська Республіка) від 20 квітня 2018 року не є нововиявленою обставиною, а є новим доказом; тому перегляд рішення суду першої інстанції на підставі нового доказу, який раніше суд не оцінював, суперечитиме пункту 2 частини четвертої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

23 листопада 2020 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року. Мотивував так:

- суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з додержанням норм процесуального права.

У грудні 2020 року позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й ухвалити нове рішення -про задоволення позову. Мотивував касаційну скаргу так:

- суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та не застосував викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18 висновок, який суд має враховувати при виборі та застосуванні норми права, а саме те, що нововиявленою обставиною (юридичним фактом, який має істотне значення для розгляду справи, але не був і не міг бути відомий заявнику на час ухвалення оскарженого судового рішення) є саме обставина недійсності, що існувала на час розгляду справи й ухвалення судом рішення, котре позивач просить переглянути, а не документи, у яких встановлена така обставина;

- суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що обставини підроблення довіреності існували на час вирішення судами справи, однак "стали відомими позивачеві" й отримали документальне підтвердження у рішенні районного суду м. Кутна Гора від 20 квітня 2018 року лише після закінчення відповідного судового розгляду, а тому є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є, зокрема, порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження, оскільки підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив застосування норм права без урахування викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18 висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У лютому 2021 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Мотивував тим, що подане позивачем рішення іноземного суду не може бути підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами з огляду на те, що це рішення є новим доказом.

У тому ж місяці відповідач звернувся до Верховного Суду із заявою про закриття касаційного провадження у справі, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц вже виклав висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до цього висновку.

4 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував так:

1) необхідно відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного у постановах від 2 липня 2018 року у справі № 922/3388/15, від 12 листопада 2020 року у справі № 910/23892/16, та висновку Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 3 серпня 2018 року у справі № 19/5009/1481/11, про те, що "нововиявлену обставину визначає не саме судове рішення, тобто подія у вигляді рішення, яке ухвалено після рішення у справі, яка переглядається, а обставини, які у цьому рішенні встановлені";

2) існує неоднакове тлумачення норм процесуального права, що визначають обставини, які є нововиявленими, а саме: частин другої та четвертої статті 423 ЦПК України, частин другої та четвертої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, частин другої та четвертої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України:

- за юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 6 лютого 2018 року у справі № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року у справі № 815/756/14);

- до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подана заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (їхнє врахування мало би наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке суд ухвалив).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин (які виникли або змінилися після розгляду справи), нових доказів, зміни судом висновку щодо застосування норми права в інших подібних справах, а також від обставин, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які вказував учасник судового процесу у поясненнях, касаційній скарзі, або які суд міг встановити, виконавши вимоги процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 6 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270, від 3 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15);

- необхідно розрізняти нові докази та докази, які підтверджують нововиявлені обставини: нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення її обставин) не є нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц);

3) суд касаційної інстанції по-різному оцінює судове рішення, ухвалене після рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами:

- Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15 вказав, що рішення суду, яке набуло законної сили та яке згадує заявник у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не існувало під час розгляду та вирішення справи. Вказана обставина є новою, але не ново виявленою. Тому відповідно до статті 361 КАС України підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами нема;

- Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц виснував, що обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, а тому не могли бути враховані судом, є новими і можуть бути підставою для заявлення нової позовної вимоги чи "інших вимог на стадії виконання судового рішення";

- Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 3 серпня 2018 року у справі № 19/5009/1481/11 виснував, що нововиявленою обставиною може бути встановлений рішенням суду факт недійсності договору, оскільки за змістом статті 236 Цивільного кодексу України ця обставина існувала на момент ухвалення рішення суду, яке є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, однак стала відомою після ухвалення судом рішення про недійсність правочину в іншій справі. Тобто, хоча останнє суд ухвалив після рішення, що переглядається, факт недійсності правочину існував до цього, але відомо про недійсність стало лише після набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Таким чином, встановлений рішенням суду факт недійсності договору в силу закону - це нововиявлена обставина, а не новий доказ (аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 12 листопада 2020 року у справі № 910/23892/16 і від 2 липня 2018 року у справі № 922/3388/15);

4) на розгляді у Верховному Суді у складі Касаційного цивільного суду перебуває справа № 752/5012/17 із подібними правовідносинами про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з тих самих підстав, що й у справі № 752/4995/17.

5) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, переглядаючи у касаційному порядку справи за зверненнями того самого позивача про визнання недійсними інших договорів купівлі-продажу, зауважив, що районний суд м. Кутна Гора Чеської Республіки у рішенні від 20 квітня 2018 року встановив факт відсутності у представника повноважень на укладення від імені позивача оскаржених договорів і факт фіктивності довіреності. Тому суд касаційної інстанції вважав, що такі договори є недійсними, оскільки були укладені від імені позивача представником без відповідних повноважень (див. постанови від 6 листопада 2019 року у справах № 752/22080/16-ц, і № 752/4256/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 752/4254/17, від 29 січня 2020 року у справі № 752/4254/17).

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).

За частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходи, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2008 року у справі "C. G. та інші проти Болгарії" (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), від та від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежать від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32) та від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від вищевказаного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (який Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судузастосував у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, згаданій у касаційній скарзі позивача), і з огляду на те, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності у застосуванні процесуальних норм щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).

Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частинами третьою та четвертою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

................

Перейти до повного тексту