Постанова
Іменем України
01 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 263/9331/18
Провадження № 51 - 5786 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Матієк Т.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого ОСОБА_1 в режимі
відеоконференції,
його захисника адвоката Черкаса В.М. в режимі
відеоконференції
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018050770001676 від 01 липня 2018 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 липня 2017 року за ст. 185 ч. 2 КК України до 6 місяців арешту, звільненого 31 жовтня 2017 року по відбуттю строку покарання,
за ст. 186 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Черкаса В.М. на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 квітня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 31 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 квітня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання вказано обчислювати з 23 січня 2020 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, за наступних обставин.
Так, 26 червня 2018 року приблизно о 15.33 год. ОСОБА_1 умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, знаходячись в приміщені магазину "Єва" по бул. Шевченко, 315 в Центральному районі м. Маріуполя, відкрито шляхом ривка, викрав з руки адміністратора вказаного магазину ОСОБА_2, майно, що належить ТОВ "РУШ", а саме: парфуми торгівельної марки Андре Ляром "Coquette" об`ємом 50 мл, вартістю 175 грн. Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ТОВ "РУШ" матеріальну шкоду на загальну суму 175 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 31 серпня 2020 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Черкаса В.М. залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 - залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник Черкас В.Н. просить переглянути вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 в касаційному порядку та застосувати до нього ст.ст. 75, 76 КК України. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є занадто суворим та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі. Вказує на те, що ОСОБА_1 дійсно раніше був неодноразово судимий, мав залежність від наркотичних речовин, але зміг перебороти цю негативну залежність за допомогою реабілітаційного центру ГО "Новое Поколение Мариуполя", після чого залишився в центрі, де працює та допомагає наркозалежним особам, заслужив повагу і довіру керівництва центру. Зазначає, що щире каяття ОСОБА_1 підтверджується і тим фактом, що за 2 роки з моменту скоєння ним правопорушення він не скоїв нових правопорушень, а тому висновок суду про те, що до нього необхідно застосувати покарання у виді реального ув`язнення є помилковим. Вважає, що апеляційний суд також не дав належної відповіді на доводи апеляційної скарги щодо явної несправедливості призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання, що відповідно до ст. 438 КПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
В запереченнях на касаційну скаргу прокурор у кримінальному провадженні Кім О.Г. вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення, а вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Заперечень від інших учасників судового провадження на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 186 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Доводи касаційної скарги про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання та його невідповідність тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду щодо призначеного йому покарання.
При призначенні засудженому покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу засудженого ОСОБА_1, який вину у скоєнні злочину визнав повністю та щиро розкаявся, на обліку в наркодиспансері та психіатричній лікарні не перебуває, не працює, з листопада 2019 року по січень 2020 року перебував у реабілітаційному центрі ГО "Новое Поколение Мариуполя", де зарекомендував себе позитивно, але раніше неодноразово судимий та з вересня 2018 року перебував у розшуку.
Врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції зробив правильний висновок про можливе виправлення і перевиховання ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства, обґрунтовано призначивши йому покарання в мінімальній межі санкції ст. 186 ч. 2 КК України.
Отже, покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
При розгляді апеляційної скарги захисника Черкаса В.М. суд апеляційної інстанції її доводи щодо призначеного покарання, які аналогічні доводам його касаційної скарги, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України або пом`якшення призначеного йому судом першої інстанції покарання за ст. 186 ч. 2 КК України. Погоджуючись із розміром призначеного судом першої інстанції покарання апеляційний суд зокрема вказав на те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має чотири незнятих та непогашених судимостей, у тому числі за вчинення аналогічних злочинів.
За таких обставин апеляційний суд зробив висновок про те, що ОСОБА_1 на шлях виправлення не став та після звільнення від попереднього покарання, продовжив злочинну діяльність, вчинивши тяжке кримінальне правопорушення.
Приймаючи рішення про залишення апеляційної скарги захисника без задоволення, апеляційний суд взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 з вересня 2018 року перебував у розшуку, порушивши умови обраного йому під час досудового слідства запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, ухиляючись від правосуддя та тривалий час переховуючись в реабілітаційному центрі ГО "Новое поколение Мариуполя", де і був виявлений та затриманий співробітниками правоохоронних органів.
Небажання ОСОБА_1 стати на шлях виправлення, постійне продовження ним злочинної діяльності, спроба уникнути від правосуддя розцінені апеляційним судом як такі, що вказують на його підвищену суспільну небезпечність, схильність до кримінального способу життя та унеможливлює застосування до нього звільнення від відбуття покарання з випробуванням.
Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, судом апеляційної інстанції були належним чином досліджені і враховані при прийнятті рішення. Апеляційний суд зазначив в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, скасування або зміни судових рішень та призначення засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд