Постанова
Іменем України
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 611/996/19 (4-с/611/5/20)
провадження № 61-16335св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України
в Харківській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Котелевець А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Харків), заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Скарга мотивована тим, що у порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", повідомленням державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сімонова К. К. від 02 липня
2020 року, із посиланням на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.
Вважав, що такі дії державного виконавця порушують його конституційні права щодо обов`язковості виконання рішень суду.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправним і скасувати повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
Сімонова К. К. від 02 липня 2020 року, яким повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання;
- зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень
у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вжити заходів, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", щодо виконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року у справі
№ 611/996/19.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 04 серпня 2020 року у складі судді Коптєва Ю. А. скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірним та скасовано повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сімонова К. К. про повернення виконавчого листа № 611/996/19, виданого 25 червня
2020 року Барвінківським районним судом Харківської області, стягувачу ОСОБА_1 без прийняття до виконання, на підставі пункту 9 частини четвертої статті 4, частини другої статті 6 Закону України від 02 липня
2020 року "Про виконавче провадження".
Зобов`язано Управління забезпечення примусового виконання рішень
у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вжити заходи, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", щодо виконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року у справі
№ 611/996/19.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржуване рішення старшого державного виконавця не відповідає положенням
статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" та не узгоджується із Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. За таких обставин питання щодо відкриття виконавчого провадження має бути розглянуте державним виконавцем на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) задоволено.
Ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 04 серпня 2020 року скасовано.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України, а не виконавчої служби, як помилково вирішив суд першої інстанції, тому шкода, завдана органами Пенсійного фонду України, компенсується за рахунок державного бюджету, - відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що листом начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Єремейчук Р. А. від 27 жовтня 2020 року № 04-21/5099 із посиланням на підпункт 11 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, йому повернутий виконавчий лист, виданий 25 червня 2020 року, про примусове виконання рішення Барвінківського районного Харківської області
від 23 грудня 2019 року у справі № 611/996/19. Відповідно до вказаного листа боржник, зазначений у виконавчому листі, тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не знаходиться на казначейському обслуговуванні в Головному управлінні та його територіальних управліннях. Відповідно відсутні рахунки на ім`я боржника, що унеможливлює виконання зазначеного вище виконавчого документа.
Зазначає, що згідно із змістом пункту 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, можуть подати документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства, лише якщо в цьому органі Казначейства обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судом встановлено, що рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року стягнуто із Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії (державної та додаткової) на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів" у зв`язку
з порушенням строків їх виплати і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, за період з 2013 року до 2019 року,
на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду
від 01 липня 2019 року у справі № 520/3901/19, у розмірі 32 545,07 грн.
25 червня 2020 року Барвінківським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 611/996/19.
02 липня 2020 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень
у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сімоновим К. К. розглянута заява стягувача ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 611/996/19 та повернуто стягувачу, на підставі пункту 9 частини четвертої статті 4, частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", з посиланням на те, що він не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження
і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів
і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша
статті 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження",
у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій-третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня
2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку № 845 органи Казначейства забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;
Згідно з частинами першою, другою та третьої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності
у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6цього Порядку.
Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника).
Згідно із статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Відповідно до частини другої статті 72 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Статтею 73 цього Законувизначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"установлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", а також особливості їх виконання.
Відповідно до підпункту 2 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу Українивідшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У частині другій статті 2 ЦК Українивстановлено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
З огляду на Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року
№ 460/2011, Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики
у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження"(далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Статтею 2 вказаного Законувстановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 3 Закону Законом України "Про виконавче провадження"виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня
2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).
Пунктом 33 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень
з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно
з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.
Відповідно до пункту 48 Порядку, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку
в Казначействі відкривається у встановленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством
у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей. У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є держава, підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Апеляційний суд, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України, а не виконавчої служби, а отже, шкода, завдана органами Пенсійного фонду України, компенсується за рахунок державного бюджету, та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Лист начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Єремейчук Р. А. від 27 жовтня 2020 року
№ 04-21/5099, на який посилається заявник у касаційній скарзі, не досліджувався судами попередніх інстанцій, а тому не може бути прийнятим до уваги і судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду