Постанова
Іменем України
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 545/3210/18
провадження № 61-14733св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області
від 06 серпня 2019 року у складі судді Гальченко О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Кузнєцової О. Ю., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позовна заява мотивована тим, що 13 липня 2014 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїв наїзд на неї та її дочку ОСОБА_3, заподіявши обом тілесні ушкодження, внаслідок чого її дочка померла на наступний день, а вона отримала інвалідність другої групи.
Зазначала, що внаслідок заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень, вона тривалий час перебувала на лікуванні та визнана особою з другою групою інвалідності, а її дочка померла. Причина смерті - відкрита черепно-мозкова травма з переломом кісток склеплення основи черепа та крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку.
Все це, призвело до сильного психологічного, морального страждання, пригніченого стану, психологічного дискомфорту, страждань.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд стягнути
з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 250 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 250 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розмір душевних страждань позивача, що складає 250 000 грн, є співмірним із завданими моральними стражданнями, пов`язаними з ДТП та смертю дитини, тому суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю дочки внаслідок ДТП,
у розмірі 150 000,00 грн та моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я ОСОБА_1 під час ДТП, у розмірі 48 295,48 грн.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року в частині стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги змінено, зменшивши розмір такої з 10 000,00 грн до 4 000,00 грн.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи вимоги частини другої статті 1193 ЦК України та ступінь моральних страждань позивача від ушкодження її здоров`я внаслідок ДТП, яка була визнана особою з інвалідністю другої групи, а з листопада 2019 року - особою
з інвалідністю третьої групи та продовжує лікуватись, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 в цій частині
у розмірі 50 000,00 грн. Однак, враховуючи різницю відшкодування, неотриманого на підставі норм Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі
48 295,48 грн.
Встановивши, що АТ "СК "АХА Страхування" виплатило ОСОБА_1 14 616,00 грн відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки, апеляційний суд вважав, що зазначений розмір виплати страховика не може відшкодувати тяжкість змін у житті позивача внаслідок втрати дочки, тому вважав, що з відповідача підлягає стягненню 150 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч підпункту "в" пункту 2 частини першої статті 382 ЦПК України, апеляційний суд в оскаржуваній постанові не зазначив аргументи заявника про те, що ні у позовній заяві, ні
у оскаржуваному рішенні не зазначено про те, що позивачу завдано моральну шкоду і що моральну шкоду було завдано саме ним, що
є порушенням норм процесуального права.
У позовній заяві фактично не було зазначено ні речових, ні електронних доказів, ні висновків експертів, ні показань свідків, ні письмових доказів заподіяння позивачу моральної шкоди взагалі, і, зокрема, заподіяння вказаної шкоди позивачу саме ним.
Станом на 22 лютого 2018 року йому не вручено копію позовної заяви та ухвали про відкриття провадження. В матеріалах справи відсутні докази їх вручення, а є докази повернення суду. Але, незважаючи на це, суд справу розглянув, чим порушив його право на захист, адже через це він був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 24 вересня 2020 року у справі № 809/1686/17 (провадження № К/9901/51761/18), від 26 березня 2020 року у справі № 617/1674/13-ц (провадження № 61-32002св18), від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц (провадження № 61-4668св18),
від 01 квітня 2020 року у справі № 0818/9696/2012 (провадження
№ 61-16706св19), від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17 (провадження № 61-22164св18).
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 липня 2014 року приблизно о 00:10 год ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись
у середній смузі руху по вул. Європейській у напрямку центру м. Полтави, на перехресті з вул. Кагамлика, у порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, діючи з необережності, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішоходів, а саме ОСОБА_1 та її малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, які в нічний час та
у невстановленому місці переходили проїзну частину зліва на право, відволікся та не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого скоїв наїзд на
ОСОБА_1 та її малолітню дочку ОСОБА_3, заподіявши обом тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років
з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк три роки. Але на підставі пункту "в" статей 1, 10, 15 Закону України "Про амністію
у 2016 році" звільнено ОСОБА_2 від призначених основного та додаткового покарань.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Причина смерті - відкрита черепно-мозкова травма з переломом кісток склеплення основи черепа та крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку.
У зв`язку із отриманими травмами під час ДТП ОСОБА_1 визнано інвалідом другої групи.
Відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04 грудня 2013 року № АС/6495277 транспортний засіб "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, забезпечений страховою сумою за шкоду заподіяну життю і здоров`ю, визначена у розмірі 100 000,00 грн.
АТ "СК "АХА Страхування" виплатило ОСОБА_1 14 616,00 грн відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки (а.с. 29).
Згідно з наданими довідками АТ "СК "АХА Страхування" виплатила
ОСОБА_1 відшкодування за ушкодження здоров`я та моральну шкоду на зальну суму 3 295,48 грн.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 недотримались вимог пунктів 4.7 та 4.14 Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і наземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
Пішоходам забороняється:
а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;
г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо
є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно зі статтею 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають
з нею однією сім`єю.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього
в заподіянні шкоди.
Отже, суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер
і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (частина друга статті 1193 ЦК України).
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"
у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Згідно з пунктами 27.3 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Апеляційний суд, встановивши, що АТ "СК "АХА Страхування" виплатило ОСОБА_1 14 616,00 грн відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки, оскільки зазначений розмір виплати страховика не може відшкодувати тяжкість змін у її житті внаслідок втрати дочки, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь
ОСОБА_1 моральної шкоди, заподіяної смертю дитини, у розмірі
150 000 грн.
Відповідно до статті 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ"пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Апеляційний суд, встановивши, що відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04 грудня 2013 року № АС/6495277 транспортний засіб "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, забезпечений страховою сумою за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, визначеною
у розмірі 100 000 грн, отже, 5 % складає 5 000,00 грн, та те, що АТ "СК "АХА Страхування" виплатило ОСОБА_1 відшкодування за ушкодження здоров`я та моральну шкоду на загальну суму 3 295,48 грн, а різниця
між законодавчо встановленою виплатою та фактично здійсненою
складає 1 704,52 грн, дійшов правильного висновку про стягнення
з ОСОБА_2 48 295,48 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я ОСОБА_1 під час ДТП.
Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя
і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Сам факт загибелі дочки під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, урахував глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких вона зазнала внаслідок смерті дочки у результаті ДТП, грубу необережність потерпілої, що сприяла виникненню шкоди, та із застосуванням принципів розумності
і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення
з ОСОБА_2 48 295,48 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я ОСОБА_1 під час ДТП, та 150 000,00 моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 смертю дочки внаслідок ДТП.
Посилання у касаційній скарзі на те, що судами не враховано висновку
у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду:
від 24 вересня 2020 року у справі № 809/1686/17 (провадження
№ К/9901/51761/18), від 26 березня 2020 року у справі № 617/1674/13-ц (провадження № 61-32002св18), від 20 червня 2018 року у справі
№ 127/2871/16-ц (провадження № 61-4668св18), від 01 квітня 2020 року
у справі № 0818/9696/2012 (провадження № 61-16706св19), від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17 (провадження № 61-22164св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені інші фактичні обставини.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції у незміненій під час апеляційного перегляду частині та суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають,
а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях,
з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду