Постанова
Іменем України
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 760/8781/17-ц
провадження № 61-18807св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Бабенко Сергій Сергійович,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Білошапка Оксана Василівна,
третя особа - державний нотаріус Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Давидова Тетяна Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Давидова Тетяна Миколаївна, про встановлення юридичного факту належності на праві власності майна, факту ухилення від виконання обов`язку та усунення від права на спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Сергія Сергійовича, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2019 року у складі судді Усатової І. А. та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Давидова Т. М., про встановлення юридичного факту належності на праві власності майна, факту ухилення від виконання обов`язку та усунення від права на спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3, після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, загальною площею 45,30 кв. м; дачний будинок АДРЕСА_2 ; гаражний бокс № НОМЕР_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, обслуговуючий автогаражний кооператив "Жуляни"; автомобіль 3A3-DAEWOO LANOS Т13110 1299, (2004), номерний знак НОМЕР_2 .
Зазначала, що до своєї смерті ОСОБА_3 заповіту не склав, після його смерті є два спадкоємці: вона та його дружина - ОСОБА_2, з якою було укладено шлюб у 1991 році.
ОСОБА_1 вважала, що майно, яке залишилося після смерті її батька, на момент смерті належало останньому на праві особистої приватної власності, оскільки одна його частина була набута ним до укладення шлюбу з відповідачем, а інша - придбана за особисті кошти померлого, які він отримав від реалізації майна, що було набуто ним до укладення шлюбу з відповідачем.
Крім того, ОСОБА_1 вважала, що ОСОБА_2 має бути усунуто від права на спадкування з підстав ухилення від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця та надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу та інвалідність був у безпорадному стані.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити юридичний факт належності на праві приватної власності ОСОБА_3 у момент його смерті майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, загальною площею 45,30 кв. м; дачного будинку АДРЕСА_2 ; гаражного боксу № НОМЕР_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, обслуговуючий автогаражний кооператив "Жуляни"; автомобіля 3A3-DAEWOO LANOS Т13110 1299, (2004), номерний знак НОМЕР_2 .
Також просила суд: встановити факт ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язку щодо утримання та догляду померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_3, до складу якої входить вищезазначене майно, що належало спадкодавцеві на момент його смерті.
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1, знаючи про стан здоров`я свого батька, розуміла, що останні роки життя він дуже важко хворів, знаходився у безпорадному стані, а вона розуміла про необхідність надання йому допомоги, однак, свідомо від цього ухилялася, не цікавилася його самопочуттям, не надавала йому допомоги, що позбавляє її права на спадщину.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд усунути ОСОБА_1 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом.
Об`єднано зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус дев`ятої Київської Державної нотаріальної контори Давидова Т.М. про визнання спадкового майна особистою приватною власністю та усунення від права на спадкування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада
2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції вказав, що у разі виникнення спору між сторонами щодо порядку спадкування, визначення часток, спір повинен вирішуватися в судовому порядку шляхом подачі позову про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно. Крім того, можливість усунення від права на спадкування законодавство України пов`язує з наявністю і доведеністю певних обставин, встановлення їх судом, які під час розгляду первісного позову не були підтверджені належними та допустимими доказами, а встановлені судом обставини не свідчать про ухилення ОСОБА_2 від надання померлому ОСОБА_3 допомоги.
Зустрічний позов ОСОБА_2 не доведено, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спадкодавець потребував сторонньої допомоги та був у безпорадному стані, а ОСОБА_1 ухилялася від обов`язку надання допомоги спадкодавцю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Бабенком С. С., залишено без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада
2019 рокузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у разі виникнення спору між сторонами щодо порядку спадкування, визначення часток, він повинен вирішуватися в судовому порядку шляхом подачі позову про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно. При цьому встановлення факту належності на праві приватної власності ОСОБА_3 у момент його смерті майна не впливатиме на вирішення спору щодо порядку спадкування та визначення часток спадщини.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вимог ОСОБА_1, факту ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги померлому ОСОБА_3, який через похилий вік та тяжку хворобу перебував у безпорадному стані. Сам по собі факт наявності хвороби у спадкодавця, перебування його у лікарні не є належними доказами, які свідчать про необхідність надання допомоги та ненадання такої допомоги відповідачем. Доказів, які б підтверджували факт звернення спадкодавця до ОСОБА_2 з проханням про таку допомогу та, відповідно, відмову останньої від надання такої допомоги в матеріалах справи відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко С. С., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко С. С., посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду.
Крім того, зазначив, що судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, а також необґрунтовано відхилено клопотання про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення в частині зустрічного позову ОСОБА_2 не оскаржуються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року визнано наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Бабенком С. С., підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка С. С., на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року залишено без руху та надано строк для виконання вимог цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року клопотанняпредставника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка С. С., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Бабенку С. С., строк на касаційне оскарження рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року.
Відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 760/8781/17-ц із Солом`янського районного суду м. Києва.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка С. С.,мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не підлягають встановленню в судовому порядку факти належності майна померлій особі. Проте суд не врахував, що ОСОБА_1 не просила встановити факт належності майна саме померлій особі, суть позовної вимоги зводиться до того, що спірне майно належало на праві власності ОСОБА_3 за час життя, а відтак повністю перейшло до спадкової маси померлого, а не у розмірі 50 %, оскільки майно не було спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що сторони, звертаючись до суду з аналогічними позовами, вказують, що спадкодавець потребував сторонньої допомоги та був у безпорадному стані, однак будь-яких доказів на підтвердження перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані не зазначають, як і не надають доказів, що він потребував сторонньої допомоги. Наведені факти про ухилення сторін від обов`язку надання допомоги спадкодавцю не підтверджені доказами та не свідчать про ухилення сторін від надання спадкодавцю допомоги.
Однак такий висновок не відповідає дійсним обставинам справи, доказам, які містяться в матеріалах справи та показанням свідків, зокрема, свідка ОСОБА_4 - лікаря, який здійснював лікування ОСОБА_3 перед смертю, а також свідка ОСОБА_5 - особи, яка є близькою родичкою і допомагала ОСОБА_3 перед смертю, підтримувала його та постійно відвідувала в лікарні, що також додатково підтверджується показаннями лікаря.
У матеріалах справи наявні, зокрема, документи з лікувальних закладів (у тому числі отриманих на запит суду), які підтверджують, що перед своєю смертю ОСОБА_3 тривалий період знаходився у безпорадному стані у зв`язку зі значним погіршенням здоров`я. У матеріалах справи є документ, що підтверджує інвалідність спадкодавця. При цьому вік спадкодавця був досить похилий - 77 років.
Крім того, як було зазначено свідком ОСОБА_4, він жодного разу не бачив, щоб ОСОБА_2 відвідувала ОСОБА_3 у лікарні. Він також зазначив, що під час перебування спадкодавця в лікарні, його утримання та догляд за ним здійснювали інші люди: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Білошапка О. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Також зазначила, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до незгоди з ними, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка С. С.,задоволенню не підлягає.