Постанова
Іменем України
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 149/1010/20-ц
провадження № 61-16898св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон",
відповідачі: ОСОБА_1, фермерське господарство "Степовецьке",
третя особа - державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Шевців Олена Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" до ОСОБА_1, фермерського господарства "Степовецьке", третя особа - державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Шевців Олена Василівна, про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди землі, визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2020 року у складі судді Войнаревича М. Г. та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ СП "Нібулон") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, фермерського господарства "Степовецьке" (далі - ФГ "Степовецьке"), третя особа - державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Шевців О. В., про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди землі, визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позовна заява мотивована тим, що 18 серпня 2009 року між ТОВ СП "Нібулон" таОСОБА_1 укладено договір оренди землі, який зареєстровано 15 лютого 2010 року, за умовами якого остання передала в оренду товариству належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 4,23 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, строком на 10 років.
Товариство з 2010 року використовує вказану земельну ділянку за цільовим призначенням та належним чином виконує всі покладені на нього обов`язки орендаря.
05 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до товариства із заявою щодо не обробітку земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі.
11 грудня 2019 року товариство направило ОСОБА_1 лист щодо поновлення договору оренди землі від 18 серпня 2009 року з проєктом договору про внесення змін до договору оренди землі.
У березні 2020 року товариству стало відомо, що 16 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ФГ "Степовецьке" укладено договір оренди землі щодо вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано 27 березня 2020 року державним реєстром сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Шевців О. В.
Позивач вважав, що вказаний договір оренди землі є незаконним та підлягає визнанню недійсним, оскільки ОСОБА_1 не направляла товариству лист-повідомлення (заперечення) щодо поновлення договору оренди землі, не повідомляла про намір укласти з іншою особою договір оренди землі та не надала можливості ТОВ СП "Нібулон" конкурувати з потенційним орендарем, чим порушено його переважне право на поновлення договору оренди землі.
Крім того, відмова орендодавця від поновлення договору оренди землі є прийнятною та такою, що відповідає вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі" у випадку, якщо вона надана ниму місячний строк до закінчення строку його дії, а не поза часовими межами застосування цієї правової конструкції та за результатами розгляду листа-повідомлення та проєкту додаткової угоди, надісланих позивачем.
Ураховуючи викладене, ТОВ СП "Нібулон" просило суд: визнати за ним переважне права на поновлення договору оренди землі; визнати укладеним договір про внесення змін до договору оренди землі від 18 серпня 2009 року в редакції товариства; визнати договір оренди землі, укладений 16 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ФГ "Степовецьке", недійсним; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку за ФГ "Степовецьке" з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області
від 02 липня 2020 року справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження та у задоволенні позову ТОВ СП "Нібулон" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 у серпні 2019 року повідомила ТОВ СП "Нібулон" про небажання продовжувати договір оренди землі та після закінчення строку дії договору оренди землі від 18 серпня 2009 року відповідачі уклали договір оренди землі на законних підставах. Дії відповідачів є правомірними та відповідають положенню статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Позовні вимоги про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди землі в редакції позивача є безпідставними, не відповідають вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не підлягають задоволенню, оскільки позивач намагався укласти договір про внесення змін до договору оренди землі від 18 серпня 2009 рокубез відома та волевиявлення орендодавця, що є недопустимим та суперечить нормам закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ СП "Нібулон" залишено без задоволення.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області
від 02 липня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено: якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, тільки за відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендодавця про намір укласти новий договір оренди з новим орендарем, переважне право діючого орендаря, передбачене статтею 33 Закону України "Про оренду землі", буде порушеним, а така поведінка орендодавця стосовно попереднього орендаря має підстави вважатися недобросовісною.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Наявність обґрунтованих заперечень зі сторони ОСОБА_1 стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право ТОВ СП "Нібулон", яке передбачено положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" і може підлягати захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.
Суд послався навідповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ТОВ СП "Нібулон" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень
ТОВ СП "Нібулон" посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 149/1010/20-ц з Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ СП "Нібулон" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили обставини, які мають значення для справи, надали неналежну правову оцінку наданим позивачем доказам.
З урахуванням позовних вимог та характеру спірних правовідносин, справа помилково була віднесена судом першої інстанції до категорії малозначних та не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, про що судом апеляційної інстанції не були зроблені будь-які правові висновки.
Суди не врахували, що ОСОБА_1 у своїй заяві від 05 серпня 2019 року повідомила позивача про те, що підставою для повернення спірної земельної ділянки є необхідність її подальшого використання для власних потреб, тобто підтвердила факт того, що вона не бажає в майбутньому укладати договори оренди цієї земельної ділянки з іншими потенційними орендарями, а бажає особисто здійснювати господарську діяльність на спірній земельній ділянці. Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.
Відмова орендодавця від поновлення договору оренди землі є прийнятною та такою, що відповідає вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі" у випадку, якщо вона надана ним у місячний строк до закінчення строку його дії, а не поза часовими межами застосування цієї правової конструкції та за результатами розгляду листа-повідомлення та проєкту додаткової угоди, надісланих позивачем.
Суди не взяли до уваги те, що переважне право позивача як орендаря було порушеним у розумінні положень частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а не в розумінні частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки ТОВ СП "Нібулон" не продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору за відсутності письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди землі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року ФГ "Степовецьке" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Також зазначив, що позивач був обізнаний про те, що орендодавець не мав наміру продовжувати дію договору оренди належної йому на праві власності земельної ділянки.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ СП "Нібулон" задоволенню не підлягає.