Постанова
Іменем України
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 362/1141/16-ц
провадження № 61-22338св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київської області та Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі судді Писаної Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2016 року прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень ради та державного акта про право власності на земельну ділянку, в якому просив: визнати недійсними рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області (далі - Іванковичівська сільська рада) від 04 липня 2008 року № 207-18-25 в частині надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та від 25 березня 2008 року № 348-21-25 - про його затвердження через їх невидання органом місцевого самоврядування та засудження голови сільської ради за їх підробку; визнати недійсним державний акт на спірну земельну ділянку від 03 квітня 2009 року серії ЯЖ № 667974-85694, у зв`язку з його виданням на підставі підроблених документів.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року, з врахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 26 грудня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано недійсними: рішення Іванковичівської сільської ради від 04 липня 2008 року № 207-18-25 в частині надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та від 25 березня 2009 року № 348-21-25 - про його затвердження; державний акт про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 від 03 квітня 2009 року серії ЯЖ № 667974-85694 площею 0,2499 га, розташовану по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 3221483301:02:006:0091, та скасовано його державну реєстрацію. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 25 липня 2019 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було зазначити поважну причину пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року у зв`язку з тим, що заявником у встановлений судом строк не було усунено недоліків апеляційної скарги.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року заявником отримано 10 вересня 2019 року, проте станом на 30 жовтня 2019 року вимоги, зазначені в ній, заявник не виконала, не надіслала до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції вона вважає незаконною, оскільки під час її винесення судом не були з`ясовані всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ухвала апеляційного суду від 22 серпня 2019 року про надання їй строку для усунення недоліків апеляційної скарги направлялася за неправильною адресою, замість міста Києва було вказано смт Велика Димерка. Ця ухвала і досі не внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень. В підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження нею було подано до суду висновок спеціаліста від 22 серпня 2019 року, в якому встановлено, що підпис від її імені в угоді про надання правової допомоги від 16 березня 2016 року виконаний не нею, а іншою особою. Тобто судом першої інстанції було допущено адвоката Хахулу М. О. представляти її інтереси на підставі підробленої угоди та за відсутності в матеріалах справи адвокатського ордера. Крім того, зазначеним адвокатом від її імені, без її відома та підпису подавалися відповідні заяви та апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. В оскаржуваній ухвалі апеляційного суду не згадано про наявність вказаного висновку експерта та не надано йому оцінки як доказу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Інші доводи касаційної скарги містять доводи щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року витребувано матеріали цієї справи з Васильківського міськрайонного суду Київської області.
29 січня 2020 року справа № 362/1141/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року, з врахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 26 грудня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано недійсними: рішення Іванковичівської сільської ради від 04 липня 2008 року № 207-18-25 в частині надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та від 25 березня 2009 року № 348-21-25 - про його затвердження; державний акт про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 від 03 квітня 2009 року серії ЯЖ № 667974-85694 площею 0,2499 га, розташовану по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 3221483301:02:006:0091, та скасовано його державну реєстрацію. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 25 липня 2019 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було зазначити поважну причину пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, заявник отримала вказану ухвалу 10 вересня 2019 року.
Станом на 30 жовтня 2019 року ОСОБА_2 не виконала вимог, зазначених в ухвалі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року у зв`язку з тим, що заявник у встановлений судом строк не усунула недоліків апеляційної скарги та не надіслала до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").
Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
Вказані правові висновки містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Разом з тим вони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.