ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 640/25005/19
адміністративне провадження № К/9901/14469/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Києва Фесик Марії Олександрівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", про визнання протиправним та скасування постанов, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Ганечко О.М., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.)
I. СУТЬ СПОРУ
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни (далі - відповідач, приватний виконавець), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - третя особа, Банк, ПАТ "Альфа-Банк"), в якому просив скасувати постанови приватного виконавця від 04 жовтня 2019 року у ВП №60235559 та у ВП №60233425.
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на порушення приватним виконавцем при відкритті спірних виконавчих проваджень пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII), внаслідок чого відповідач та третя особа здійснили незаконне стягнення коштів з позивача.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Постановою приватного виконавця від 04 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60233559 за виконавчим листом № 751/6038/14, виданим 17 вересня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором № 490081827 від 11 липня 2008 року у сумі 3745315 грн 92 коп., судові витрати - витрати по сплаті третейського збору в сумі 400 грн. та судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
3. В межах вказаного провадження відповідачем зроблено запит приватного виконавця від 12 листопада 2019 року № 479 до Київського міського бюро технічної інвентаризації, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держпродспоживслужби України, Регіонального сервісного центру МВС в Київській області.
4. Постановою приватного виконавця від 04 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60233425 за виконавчим написом нотаріуса №13744, виданим 04 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості по кредитному договору № 700005862 від 18 квітня 2008 року у розмірі 34 512,04 доларів США.
5. Не погоджуючись із зазначеними постановами приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
6.1. Визнано протиправною і скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. від 04 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №60233425.
6.2. В іншій частині позову - відмовлено.
7. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна постанова про відкриття ВП №60235559 не підлягає скасуванню, оскільки це виконавче провадження здійснювалось не щодо позивача, а тому не порушує його прав та інтересів.
7.1. У свою чергу, постанова про відкриття ВП №60233425 підлягає скасуванню, оскільки приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва прийнято до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в неї достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі - в Київській області.
7.2. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем прийнято до виконання виконавчий документ в межах строку пред`явлення його до виконання, оскільки спірний виконавчий напис може бути повторно пред`явлений в строк до 09 липня 2022 року.
8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. мала законні підстави приймати до виконання виконавчий напис за місцезнаходженням майна боржника, а саме - грошових коштів боржника на рахунку у банківській установі міста Києва, а тому нею не було порушено вимог щодо територіальної діяльності з відкриття виконавчого провадження.
9.1. В частині доводів щодо строку пред`явлення виконавчого документу, колегія суддів апеляційного суду погодилась із судом першої інстанції, зазначивши про його дотримання.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
10. Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року.
11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
12. У касаційній скарзі зазначено, що дана справа містить виключно правову проблему щодо правильного застосування підходів стосовно обчислення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання в разі переривання такого строку. Всупереч прямій вказівці пункту 2 частини четвертої статі 4 Закону N 1404-VIII, відповідачем прийнято до виконання документ з пропуском строку пред`явлення його до виконання, оскільки строк пред`явлення зазначеного виконавчого напису до виконання сплив, на думку позивача, 03 липня 2017 року. Окрім того, суд апеляційної інстанції не правильно застосував положення статті 12 Закону N 1404-VIII в частині обліку строку в разі його переривання, оскільки судом застосовано підхід, за якого в разі переривання строку - він починається заново, а не продовжується.
13. Окрім того, як зазначив ОСОБА_1 у скарзі, справа, що розглядається, містить проблему щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо місця вчинення виконавчих дій, місця виконання судового рішення та місця прийняття виконавчого документа до виконання. Судом апеляційної інстанції, на думку позивача, помилково ототожнені поняття "місце вчинення виконавчих дій", "місце виконання судового рішення" та "місце прийняття судового документа до виконання".
14. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції- без змін.
15. На думку представника відповідача, у приватного виконавця Фесик М.О. були наявні законні підстави приймати до виконання виконавчий напис за місцезнаходженням майна боржника, а саме - грошових коштів на рахунку у банківській установі міста Києва, а тому нею не порушені вимоги щодо територіальної діяльності з відкриття виконавчого провадження.
16. Представник відповідача пояснив, що у виконавчому провадженні №60235559 були допущені технічні помилки (описки), а саме виконавче провадження №60235559 не здійснюється щодо позивача, а провадиться щодо іншої фізичної особи. Отже, позовна вимога про скасування постанови від 04 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження не підлягає задоволенню, оскільки не порушує права позивача та не несе жодних наслідків для позивача.
17. У відзиві зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про наявність права у відповідача прийняти до виконання спірний виконавчий напис та відкрити виконавче провадження, оскільки місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність. В підтвердження вказаної позиції, представником приватного виконавця наведена постанови Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №905/3542/15, від 01 серпня 2019 року у справі №910/13508/15.
18. Відповідач наголосив, що строки пред`явлення виконавчих документів до виконання визначено в статті 12 Закону України "Про виконавче провадження". Враховуючи, що спірне виконавче провадження відкрито 04 жовтня 2019 року, то стягувач подав виконавчий напис до виконання в межах трирічного строку, а отже необґрунтованими є посилання позивача на ту обставину, що строк пред`явлення був порушений. Правовий висновок щодо строку пред`явлення виконавчого документу до виконання сформований Верховним Судом в постанові від 10 квітня 2019 року у справі №2-219/10 (провадження №61-6931ск19).
19. Третьою особою подані пояснення на касаційну скаргу позивача, в яких вказано, що виконавчий напис нотаріуса вчинений приватним нотаріусом був пред`явлений до повторного виконання в межах строку, визначеного законодавством України.
20. Також третьою особою зазначено, що АТ "Альфа -банк" (стягувач) був повідомлений про наявність грошових коштів на рахунках у позивача у місті Києві та використав цю інформацію для подальшого стягнення. Окрім того, третя особа вказала про надання відповідних матеріалів приватному виконавцю.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
21. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
23. Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону N 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
24. Частиною першою статті 5 Закону N 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
25. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02 червня 2016 року N 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон N 1403-VIII).
26. Відповідно до частини першої статті 27 Закону N 1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
27. Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону N 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
28. Cтаттею 24 Закону N 1404-VIII визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
29. Відповідно до частини п`ятої, третьої, сьомої статті 26 Закону N 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
30. Відповідно до вимог статті 89 Закону України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон N 3425-XII) у виконавчому написі повинні зазначатися, зокрема, строк пред`явлення виконавчого напису до виконання
31. Відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, розроблено Інструкцію затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за N1302/29432; далі - Інструкція).
32. Відповідно до пунктів 6, 7 Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом, зокрема, винесення постанов.
Постанова як окремий документ містить, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.
33. Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:
назва і дата видачі виконавчого документа;
прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача;
дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;
номер телефону стягувача;
спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);
реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
34. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.