ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа №826/8476/16
адміністративне провадження №К/9901/27653/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-технічне об`єднання "Охорона" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-технічне об`єднання "Охорона" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді: Беспалов О.О., Губська Л.В.) у справі №826/8476/16.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-технічне об`єднання "Охорона" (далі - ТОВ "СВТО "Охорона") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 19.05.2016 №0006771404.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2017 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанцій, ТОВ "СВТО "Охорона" оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, ТОВ "СВТО "Охорона" зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СВТО "Охорона" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Торент" за період з 01.05.2015 по 31.10.2015.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.04.2016 №81/26-15-14-04-02, в якому відображено висновки про порушення позивачем норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 697 325 грн.
Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:
відповідно до ІС "Податковий блок" встановлено, що ТОВ "Торент" є імпортером, кількість працюючих - 10, проте товариство реалізувало позивачу послуги відмінні від тих, що були придбані ним по ланцюгу від контрагентів-постачальників;
у контрагента відсутні у достатній кількості майно, основні фонди, трудові ресурси, кваліфікований персонал, необхідні для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами.
На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві 07.08.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 №0006771404, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 121 656 грн (за основним платежем 1 697 325 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 424 331 грн.).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Верховний Суд наголошує, що згідно положень податкового законодавства підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Разом з тим, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Судами також встановлено, між ТОВ "СВТО "Охорона" та ТОВ "Торент" укладено договір про надання послуг від 04.05.2015 №72/5, предметом якого є надання послуг з контролю за несенням служби підрозділами охорони Замовника, а саме в момент прибуття до місця несення служби та в момент несення служби на території Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей. Контроль здійснюється в період та час, згідно заявок, які подаються окремо в електронному вигляді не пізніше 24 годин до чергового рейсу або заступання на службу. Контроль за несенням служби стаціонарними постами здійснюється на підставі узгодженого сторонами графіку перевірок, який складається на кожен місяць окремо.
30.04.2015 між позивачем та ТОВ "Торент" укладено договір на технічне обслуговування обладнання №15/2015, предметом якого є виконання робіт з технічного обслуговування обладнання, приладів, яке змонтовано на об`єктах вказаних у додатку до Договору.
29.05.2015 між позивачем та ТОВ "Торент" укладено договір про надання послуг №16/2015, предметом якого є супровід замовлень (вантажів) Замовника, а саме: розроблення маршруту перевезення, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; навантаження, доставка та супроводження замовлень; інші операції пов`язані з перевезенням.
Крім того, між позивачем та ТОВ "Торент" укладено договір на монтаж систем охоронної сигналізації та пусконалагоджувальні роботи від 04.05.2015, предметом якого є монтаж систем охоронної сигналізації, роботи по установці засобів захисту охоронної сигналізації та інші монтажні роботи.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду копії: додатків до договорів (дислокація об`єктів, що передаються для перевірок несення служби), актів надання послуг, графіків перевірок, доповідних записок про стан режиму охорони об`єктів, звітів про виконану роботу по технічному обслуговуванню об`єктів, податкових накладних, платіжних доручень про оплату отриманих позивачем послуг, видаткових накладних, прибуткових ордерів, журналу обліку вантажів, карток складського обліку матеріалів, товарно-транспортних накладних, копії штатного розпису ТОВ "Торент", копії наказів про відкомандирування контролерів ТОВ "Торент" для виконання умов вказаних договорів, які долучено до матеріалів справи.
Надаючи оцінку дотримання позивачем законодавчих вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання послуг відповідно до умов зазначених договорів у спірного контрагента суд першої інстанції виходив з того, що надані первинні документи відображають реальність господарських операцій, чим спростовано висновок податкового органу про неможливість виконання ТОВ "Торент" умов спірних договорів.
Дослідивши подані позивачем документи на підтвердження доводів про правомірність формування ним податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ "Торент", колегією суддів апеляційної інстанції зазначено, що наявність лише зазначених вище документів не є достатніми доказами товарності господарських операцій, за відсутності інших документів, які відображають реальність таких операцій, з врахуванням технічних та трудових ресурсів, наявності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, тощо.
Так, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження змісту отриманих послуг, їх матеріального вираження чи використання результатів цих послуг.
Наявні у позивача акти здачі-прийняття виконаних робіт та акти надання послуг не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій, а саме: не зазначено конкретних видів послуг, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг, їх об`єм, вартість та зв`язок з господарської діяльністю товариства.
З наданих доказів неможливо встановити, які критерії використовувались для визначення вартості послуг, та відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача та правомірність формування ним податкового кредиту. Позивачем не доведено економічної доцільності витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв`язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, колегією суддів звернуто увагу на те, що виконання вищевказаного виду послуг у задекларованих обсягах вимагало наявності у постачальника спеціалістів необхідно кваліфікації.
Однак, доказів існування у ТОВ "Торент" відповідних працівників, у тому числі залучених на умовах цивільно-правових договорів, матеріали справи не містять.
Згідно виписаних ТОВ "Торент" на адресу ТОВ "СВТО "Охорона" та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з наступною номенклатурою: експедиційні послуги, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, технічне обслуговування обладнання, організація та контроль за несенням служби, встановлено, що ТОВ "Торент" реалізував ТОВ "СВТО "Охорона" послуги відмінні від тих, що були придбані ним по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників, а саме: вживаний одяг, ошийок свинний, вирізка свинна, корейка та інше, а також імпортований товар: тканини в асортименті, велосипеди, насоси для рідини, запчастини двигунів, фториди, йодиди та інше.
Податкові розрахунки, що свідчать про наявність транспортних чи виробничих ресурсів, земельних ділянок, складських приміщень тощо до податкового органу за місцем реєстрації ТОВ "Торент" не подавались.
Таким чином, номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого обсягу господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, надання послуг по контролю та несення служби на об`єктах тощо без сторонніх організацій.
Отже, враховуючи наведені вище обставин справи та встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про відмову в позові про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість цілком обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та його контрагентом та факт їх використання в господарській діяльності позивача.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -