ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 380/1009/20
адміністративне провадження № К/9901/20363/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О. Б., суддів: Качмара В. Я., Мікули О. І. від 27.07.2020
у справі №380/1009/20
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Львівський обласний військовий комісаріат,
про визнання протиправними дій, скасування протоколу, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_1 (далі також - позивачі) звернулися до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Львівський обласний військовий комісаріат, в якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі (смерті), пов`язаної із захистом Батьківщини, їх батька - сержанта ОСОБА_2, головного сержанта взводу матеріального забезпечення 8 окремої автомобільної санітарної роти 66 військового мобільного госпіталю, викладену в абзаці 2, 3 пункту 2 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №103 від 09.08.2019; зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити дітям померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок проходження військової служби сержанта ОСОБА_2, головного сержанта взводу матеріального забезпечення 8 окремої автомобільної санітарної роти 66 військового мобільного госпіталю ОСОБА_1 та ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті ОСОБА_2 в сумі 960500,00 грн у рівних долях.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі (смерті), пов`язаної із захистом Батьківщини, їх батька - сержанта ОСОБА_2, головного сержанта взводу матеріального забезпечення 8 окремої автомобільної санітарної роти 66 військового мобільного госпіталю, викладену в абзацах 2, 3 пункту 2 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №103 від 09.08.2019; зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити дітям померлого одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті ОСОБА_2, в сумі 960500,00 грн у рівних долях; вирішено питання судових витрат.
3. Відповідач з цим рішенням не погодився, тому звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 у цій справі повернуто апелянту.
5. 13.08.2020 до Верховного Суду від відповідача надійшла касаційна скарга на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020, в якій просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
6. Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2020 відкрито касаційне провадження у цій справі.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Шостий апеляційний адміністративний суд, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги, виходив з того, що на підтвердження повноважень підписанта скарги Поповича Ю.І. до скарги долучено копію довіреності, яка не є належним документом, що посвідчує його право на підписання цієї скарги, оскільки копія зазначеної довіреності не засвідчена належним чином, а саме: напис про засвідчення копії довіреності, наданої суду, не містить назви посади особи, яка засвідчує копію, відмітки "Копія" та не скріплений відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій". З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, оскільки вона підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо її підписання.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції протиправно повернув апеляційну скаргу, оскільки довіреність на представництво прав та інтересів Міністерства оборони України у судах, яка подавалась разом із зазначеною апеляційною скаргою, повністю відповідає вимогам законодавства, а отже особа, яка підписала апеляційну скарга, мала на це відповідні повноваження. До апеляційної скарги додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким Попович Ю. І. має право посвідчувати копії документів, що підтверджують його повноваження.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
10. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
11. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
12. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
13. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
14. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
15. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
16. Згідно з частиною другою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу.
17. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
18. Положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
19. Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення апеляційної скарги.
20. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
21. Специфіка представництва в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.
22. Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
23. Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
24. Згідно з частиною першою та третьою статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
25. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
26. Відповідно до частин п`ятої, шостої та восьмої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
27. Відповідно до положень статті 238 Цивільного кодексу України представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
28. Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
29. Зважаючи на вищевикладене, у разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
30. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №826/5500/18 зазначила, що трактування положень статті 59 КАС у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
31. На думку Великої Палати Верховного Суду, слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.
32. Під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.
33. Згідно із Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 (далі також - Положення № 671), Міністерство оброни України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
34. За змістом підпунктів 1, 23, 24, 29 пункту 10 Положення № 671 міністр очолює Міноборони, здійснює керівництво його діяльністю; підписує накази Міноборони; дає обов`язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення; представляє Міноборони у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами.
35. Довіреністю від 14.12.2019 №220/662/д Міністр оборони України уповноважив старшого офіцера Західного територіального юридичного відділу підполковника юстиції Поповича Ю.І. представляти інтереси Міністерства оборони України в судових установах. Додана до матеріалів апеляційної скарги копія довіреності посвідчена Поповичем Ю. І.
36. Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань представник Попович Ю. І. наділений повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення документів щодо повноважень; без права відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладення мирової угоди).
37. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за № 736/27181, право на створення, підписання, погодження, затвердження документів визначається актами законодавства, положеннями (статутами) установ, положеннями про структурні підрозділи і посадовими інструкціями.
38. Пунктом 10 Розділу ІІ названих Правил передбачено, що порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи. Установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку. Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій". У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".
39. Колегія суддів зауважує, що повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив саме з того, що в разі підписання апеляційної скарги представником скаржника, до матеріалів скарги має бути долучений або оригінал документа, що посвідчує право представника на вчинення такої дії, або належним чином завірена копія зазначеного документа. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до апеляційної скарги долучено копію довіреності, яка не є належним документом, що посвідчує право представника скаржника на підписання цієї скарги, оскільки копія зазначеної довіреності не засвідчена належним чином, а саме: напис про засвідчення копії довіреності, наданої суду, не містить назви посади особи, яка засвідчує копію, відмітки "Копія" та не скріплений відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій".
40. Однак, зважаючи на наведені вище норми, колегія суддів вважає, що відсутність напису з зазначенням назви посади особи, яка засвідчує копію, відмітки "Копія" та відбитку печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій" за встановлених обставин справи (наявності у представника відповідача Поповича Ю. І. повноважень підписувати апеляційну скаргу) не зумовлює правовий наслідок у вигляді повернення апеляційної скарги з підстав недотримання окремих формальних вимог засвідчення копії довіреності.
41. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.05.2020 у справі №810/2791/17.
42. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) у суді першої або апеляційної інстанцій ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
43. Такий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 826/5500/18.
44. Проте суд апеляційної інстанції цього не врахував і дійшов помилкового висновку про підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі.
45. Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
46. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
47. За таких обставин, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим це рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
48. Враховуючи зазначене, касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд