ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 280/601/19
адміністративне провадження № К/9901/29995/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (прийняте судом у складі судді Прасова О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Баранник Н.П., суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.) у справі за позовом Комунального дошкільного навчального закладу № 2 "Оленка" комбінованого типу Дніпрорудненьської міської ради Василівського району Запорізької області (далі - КДНЗ №2 "Оленка") до ГУ Держпраці про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року КДНЗ № 2 "Оленка" звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю № ЗП2423/581/АВ/ТД-8С, прийняту 10 січня 2019 року першим заступником начальника ГУ Держпраці Дановським Володимиром Віталійовичем (далі - Спірна постанова).
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано Спірну постанову про накладення штрафу.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 12 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження доводів про фактичні трудові відносини позивача з особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, його доводи ґрунтуються лише на припущеннях. Жодних пояснень інших працівників закладу, які б підтвердили перебування кожного дня в робочий час ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 та виконання ними трудових функцій у навчальному закладі "Оленка" у перевіряємий період, до акта інспекційного відвідування не додано.
Таким чином, позивачем спростовано висновки відповідача про допущені ним порушення вимог трудового законодавства, а саме частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), а отже штраф нараховано позивачу безпідставно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31 жовтня 2019 року ГУ Держпраці звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
У скарзі зазначає, що судами неправильно встановлено обставини справи.
Зокрема, зазначає, що цивільно-правові договори не містять ознак, що характеризують такі роботи саме як договори про надання послуг, оскільки роботи, які виконувались ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично спрямовані на виконання трудових функцій, а не виконання разової роботи.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Стрелець Т.Г. здійснено за допомогою автоматизованої системи її заміну та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03 грудня 2019 року визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г.
Верховний Суд ухвалою від 04 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13 грудня 2018 року ГУ Держпраці видано наказ №2128 про проведення інспекційного відвідування КДНЗ № 2 "Оленка" на підставі інформації отриманої із Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
На виконання наказу було оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування №1165 від 13 грудня 2018 року.
За результатами інспекційного відвідування 22 грудня 2018 року складено акт № ЗП2423/581/АВ, в якому зафіксовано виявлені порушення, а саме: протягом 2017 - 2018 року дві особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були допущені до роботи без укладання трудового договору, що є порушенням вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП.
Такі висновки ґрунтуються на тому, що під час аналізу цивільно-правових угод та актів виконаних робіт виявлено, що предметом договорів є надання послуг, що полягали у технічному обслуговуванні мереж електропостачання та електрообладнання систем. Зазначені види робіт збігаються з колом обов`язків за посадою - електромонтер з обслуговування електроустановок. В завданнях замовника не вказується конкретний вид послуги (роботи) та її кінцевий результат, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним. Оплата здійснюється періодично, один раз за місяць, що підтверджується актами здавання-приймання виконаної роботи, що зазвичай буває під час роботи по трудовому договору.
За результатами розгляду ГУ Держпраці матеріалів інспекційного відвідування, першим заступником начальника ГУ Держпраці Дановським В.В. 10 січня 2019 року винесено постанову про накладення на КДНЗ № 2 "Оленка" штрафу у розмірі 223 380,00 грн.
Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).
Частиною першою статті 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 23 КЗпП трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 902 ЦК виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
За змістом статті 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною четвертою статті 265 КЗпП передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
Як встановили суди, позивача притягнуто до відповідальності з накладенням штрафу за те, що протягом 2017-2018 років дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були допущені до роботи без укладання трудового договору в порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП.
Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності ознак трудових правовідносин КДНЗ № 2 "Оленка" з фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Як встановлено судами, між КДНЗ № 2 "Оленка" та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір № 1 від 03 січня 2017 року (дія договору до 31 грудня 2017 року), а з ОСОБА_2 було укладено цивільно-правовий договір від 02 січня 2018 року (дія договору до 31 грудня 2018 року).
За умовами договорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як виконавці надавали послуги з технічного обслуговування мереж електропостачання та електрообладнання систем, при цьому, пунктом 1.2 передбачено, що виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт, не підпадає під правила внутрішнього трудового розпорядку.
З актів виконаних робіт, долучених до матеріалів справи, вбачається, що робота, обумовлена цивільно-правовим договором, виконувалася виконавцями фактично один раз на місяць, тобто не мала регулярного характеру постійно виконуваних робіт, як це, зазвичай відбувається під час виконання трудового договору, і полягала в знятті показників електролічильника, подання звіту до РЕС, ревізії розподільчих щитків, планового огляду електрокотла та інших електричних приборів, огляду світильників. Оплата за виконану роботу здійснювалася одноразово, в сумі, обумовленій договором.
Ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не мали визначеного робочого місця та не підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку дитячого закладу, про що самі зазначили у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.
Крім того, в матеріалах справи наявні довідки, з яких вбачається, що ОСОБА_1 працює на підприємстві з іноземними інвестиціями АТ "Запорізький залізорудний комбінат" з січня 1992 року по теперішній час на посаді електрослюсар (слюсар), а ОСОБА_3 працював головним електриком на КП "Комфорт" ДМР з 15 листопада 2017 року по 07 вересня 2018 року. Тобто, в охоплений інспекційною перевіркою період - 2017-2018 роки, вказані особи були працевлаштовані на постійній основі на інших підприємствах, що підтверджено документально, і не могли підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку дошкільного закладу та графіку роботи з 06-30 до 18-30.
При цьому, як зазначили суди, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження доводів про фактичні трудові відносини позивача з вказаними вище особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, його доводи ґрунтуються лише на припущеннях. Жодних пояснень інших працівників закладу, які б підтвердили перебування кожного дня в робочий час ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 та виконання ними трудових функцій у навчальному закладі "Оленка" у перевіряємий період, до акта інспекційного відвідування не додано.
Отже, позивачем спростовано висновки відповідача про допущені ним порушення вимог трудового законодавства, а саме частин першої та третьої статті 24 КЗпП, а отже штраф нараховано позивачу безпідставно.
Крім того, як зазначили суди, повідомлення про розгляд справи, який призначено на 10 січня 2019 року, позивач отримав лише 10 січня 2019 року, таким чином його було позбавлено можливості направити свого представника з доказами на спростування факту правопорушення.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином проаналізували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ретельно дослідили докази у справі, надали їм належну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про те, оскаржувана позивачем постанова про накладення штрафу за порушення вимог трудового законодавства підлягає скасуванню.
В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність оскаржуваних судових рішень.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -