ПОСТАНОВА
Іменем України
06 квітня 2021 року
Київ
справа №736/1260/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21229/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.01.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Корюківської міської ради Чернігівської області про скасування рішення міської ради,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Корюківської міської ради Чернігівської області (далі у тексті цієї постанови також Міська рада, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Корюківської міської ради 34 сесії 6-го скликання від 08.10.2015 "Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива (крім безалкогольного) на території м. Корюківка у нічний час" (далі у тексті цієї постанови також спірне, оскаржуване рішення).
2. Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 посилався на те, що спірне рішення порушує його право на вільний вибір товарів у зручний для нього час, яке передбачене частиною другою статті 17 Закону України від 12.05.1991 №1023-ХІІ "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
3. Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 14.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалюючи такі судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право на захист виникає за умови доведення позивачем факту застосування до нього норм оскаржуваного акта, або того, що він є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, а законність оскаржуваного нормативно-правового акта може бути перевірена лише після встановлення у позивача права на його оскарження.
5. Згідно з позицією судів, оскаржуване рішення Корюківської міської ради 34 сесії 6-го скликання від 08.10.2015 жодним чином не стосується прав позивача, який не є мешканцем міста Корюківка Чернігівської області, а мешкає у іншому населеному пункті Дніпропетровській області.
6. Одноразове відвідування позивачем магазину "Продукти-637" торгівельної мережі АТБ в нічний час, де йому було відмовлено у продажу алкогольних напоїв, суд не розцінив як порушення прав та інтересів позивача, оскільки, він міг вільно скористатись правом на придбання алкоголю в нічний час в закладах ресторанного господарства, що відповідає праву споживача на вільний вибір товарів та послуг.
7. Отже, суди попередніх інстанцій не встановили порушення прав позивача оскаржуваним рішенням, що, за їх висновками, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову без перевірки відповідності такого рішення вимогам закону.
8. Крім того, колегія суддів звертала увагу на те, що, встановлюючи обмеження щодо реалізації певного асортименту товару в окремих закладах в нічний час, відповідач діяв, перш за все, в інтересах територіальної громади з метою зниження рівня вживання алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива серед населення м. Корюківка Чернігівської області, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров`я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров`ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених споживанням зазначених напоїв.
9. Суди також відзначили, що у такий спосіб міською радою вжито адекватних та розумних заходів для захисту права людини на повагу до приватного і сімейного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з дотриманням при цьому справедливої рівноваги між конкуруючими інтересами представників приватного бізнесу і громади в цілому.
10. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.01.2017 відмовив у відкритті провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначені вище судові рішення на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.
11. Постановляючи таку ухвалу, колегія суддів погодилась із вищевикладеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки такі, на переконання касаційного суду, узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм. У зв`язку з наведеним касаційну скаргу визнано необґрунтованою, оскільки викладені у ній доводи не викликали необхідності перевірки матеріалів справи.
Короткий зміст вимог заяви та процесуальні дії у справі
12. У лютому 2017 року Позивачем подано до Верховного Суду України заяву про перегляд судових рішень, ухвалених у цій справі судами усіх інстанцій по суті спору, з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
13. Заявник просить скасувати ухвалені у цій справі судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення.
14. Ухвалою Верховного Суду України від 20.02.2017 відкрито провадження у справі за вказаною заявою.
15. Відповідно до розпорядження керівника апарату Верховного Суду України від 12.01.2018 №20/0/19-18, вказана заява передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, викладеній згідно із Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
16. Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду цієї заяви у складі судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
17. Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2021 справу прийнято до провадження і призначено її до розгляду в порядку письмового провадження з 30.03.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08.10.2015 Корюківською міською радою було прийнято рішення 34 сесії 6-го скликання "Про заборону торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) в нічний час на території м. Корюківка".
19. Пунктом 1 вищезазначеного рішення Міської ради передбачено: "Обмежити роздрібну торгівлю алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) вин столових, на території міста Корюківка на підприємствах торгівлі, крім закладів ресторанного господарства у період з 23.00 год. до 07.00 год. кожного дня враховуючи вихідні дні та свята".
20. Підставою для прийняття відповідачем спірного рішення слугували колективні звернення від мешканців та депутатів міста Корюківка щодо обмеження торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом в м. Корюківка в нічний час. Вказане питання було винесено на громадське обговорення та підготовлено регуляторний проект рішення міської ради щодо обмеження роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) вин столових, на території міста Корюківка на підприємствах торгівлі, крім закладів ресторанного господарства у період з 23.00 год. до 07.00 год. кожного дня враховуючи вихідні дні та свята. В засобах масової інформації, а саме в місцевій газеті "Маяк" від 11.07.2015 та на веб-сайті Корюківської міської ради було повідомлено громадянам та юридичним особам, що виконавчим апаратом міської ради підготовлений проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу проекту рішення, щодо обмеження роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) вин столових, на території міста Корюківка на підприємствах торгівлі, крім закладів ресторанного господарства у період з 23.00 год. до 07.00 год. ранку щоденно, вказано місце розміщення вказаних документів та запропоновано письмово надати зауваження та пропозиції від суб`єктів господарювання та жителів міста з цього приводу до міської ради до 16 години 14.08.2015. Від суб`єктів господарювання та жителів міста зауважень та пропозицій з приводу проекту регуляторного акта та аналізу регуляторного впливу проекту рішення, щодо обмеження роздрібної торгівлі алкогольними напоями в м. Корюківка в нічний час не надійшло.
21. Суди попередніх інстанцій також встановили, що, як вбачається із тексту оскаржуваного рішення, останнє прийняте з метою забезпечення прав та законних інтересів громадян, попередження шкідливого впливу споживання алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива на організм людини, усунення порушень громадського порядку та зменшення кількості злочинів, скоєних у стані алкогольного сп`яніння, враховуючи численні скарги мешканців міста на порушення тиші в нічний час, на виконання статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", статті 15-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", пункту 26 частини першої статі 10 Закону України "Про міліцію".
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22. В обґрунтуванні вимог заяви ОСОБА_1 посилається на те, що у справі, яка розглядається, висновок судів попередніх інстанцій, з яким погодився й Вищий адміністративний суд, стосовно правомірності спірного рішення і наявності у органів місцевого самоврядування повноважень на обмеження та заборону у певний час продажу алкогольних і слабоалкогольних напоїв, не відповідає висновку, раніше викладеному у постанові Верховного Суду України від 24.05.2016 №2а-54/10.
23. У вищезгаданій постанові Верховного Суду України колегія суддів дійшла висновку про те, що реалізація повноважень органу місцевого самоврядування стосовно заборони продажу алкогольних напоїв могла реалізовуватись тільки шляхом погодження з власниками режиму роботи відповідних торгових закладів чи відділів, а тому оскаржуване у тій справі рішення органу місцевого самоврядування про заборону продажу алкогольних напоїв у певний час було визнано протиправним.
24. Такі обставини, на переконання позивача, засвідчують, що касаційним судом ухвалене судове рішення, яке не відповідає викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а тому ОСОБА_1 вважає, що подана ним заява підлягає задоволенню.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, викладеній після 15.12.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
26. За приписами пункту 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла до 15.12.2017, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
27. При цьому, колегія суддів відзначає, що невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
28. Також, за висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
29. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
30. Термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси, так і правовідносини, що є тотожними, тобто такими самими як інші. Подібність правовідносин визначається за їх елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин). Суб`єктний критерій не впливає на кваліфікацію певних правовідносин, як подібних.
31. З огляду на вищевказане, подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет), про що також зазначала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19. Основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є їх юридичний зміст (права й обов`язки).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
32. Ознайомившись зі змістом ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.01.2017 і судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі №736/1260/16-а, про перегляд яких подано заяву, а також постановою Верховного Суду України від 24.05.2016 №2а-54/10, яка додана на підтвердження невідповідності вищевказаної ухвали касаційного суду викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що спірні правовідносини у вказаних справах не є подібними. З цього приводу Верховний Суд вважає за необхідне навести такі мотиви.
33. Так, станом на час виникнення спірних правовідносин у справі №2а-54/10 (27.05.2009 - дату прийняття оскаржуваного рішення щодо заборони продажу алкогольних напоїв), діяла редакція статті 15-3 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", згідно з частиною першою якої заборонявся продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів в інших місцях, визначених органами місцевого самоврядування.
34. Саме з урахуванням вищевикладених приписів законодавства, окремими пунктами рішення органу місцевого самоврядування (відповідної міської ради), які оскаржувались у справі №2а-54/10, було заборонено продаж алкогольних напоїв у певні години та у визначених місцях, а саме: з 22 до 11 години в торгівельних закладах, розміщених у місцях, зазначених у додатку; в інших торгівельних закладах міста; в закладах ресторанного господарства м. Хмельницького з 23 до 11 години, які розміщені в житлових будинках, у вбудовано-прибудованих до житлових будинків приміщеннях і безпосередньо суміжних з житлом та малих архітектурних формах.
35. У справі №2а-54/10 Верховний Суд України констатував, що законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, передбачало можливість заборони продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, зокрема, в місцях, визначених органами місцевого самоврядування, однак, за висновками Суду, таке повноваження, у разі встановлення заборони продажу у певні години, зважаючи на приписи підпункту 4 пункту "б" статті 30 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", могло реалізовуватись тільки шляхом погодження з власниками режиму роботи відповідних торгових закладів чи відділів.
36. Разом з тим, станом на час виникнення спірних правовідносин у справі, яка розглядається, до статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" було внесено зміни згідно із Законом України від 20.05.2010 №2275-VI, яка, починаючи з 16.06.2010 - дати набрання цим Законом чинності, вже не передбачала можливості заборони продажу алкогольних напоїв у місцях, визначених органами місцевого самоврядування. Водночас, частина третя вищевказаної статті, з урахуванням зазначених змін, встановлювала повноваження відповідних рад заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів на час проведення масових заходів.
37. Оскаржуване ОСОБА_1 рішення Міської ради, як вбачається з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, яка розглядається, було прийнято на підставі, зокрема, статті 15-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (з метою створення економічних та правових умов, що сприяють зменшенню споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів), а не на підставі частин першої статті 15-3 цього ж Закону в редакції, до внесення до неї змін Законом України від 20.05.2010 №2275-VI (реалізовуючи повноваження стосовно заборони продажу алкогольних напоїв у визначених органом місцевого самоврядування місцях), і стосувалось саме обмеження роздрібної торгівлі алкогольними напоями у певний час на території усього міста усіма суб`єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства).
38. Тобто, у справі №736/1260/16-а спірні правовідносини виникли у момент дії статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", яка встановлювала повноваження відповідних рад стосовно заборони або обмеження продажу пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів на час проведення масових заходів, тоді як станом на час виникнення правовідносин у справі №2а-54/10 діяла вищеназвана стаття у редакції, яка передбачала можливість заборони продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях, визначених органами місцевого самоврядування.
39. Вищенаведене дає колегії суддів підстави для висновку про те, що умови застосування правових норм, якими регламентовані спірні правовідносини стосовно заборони (обмеження) органом місцевого самоврядування продажу алкогольних напоїв, у обох випадках не є тотожними, а тому за даних конкретних обставин відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин, які виникли у справі, що розглядається, та у справі, рішення Верховного Суду України в якій додано до заяви ОСОБА_1, а також про їх однакове матеріально-правове регулювання.
40. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що додана до заяви ОСОБА_1 постанова Верховного Суду України від 24.05.2016 у справі №2а-54/10 не підтверджує наявності підстави для перегляду ухали Вищого адміністративного суду України 11.01.2017, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017.
41. Частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017, встановлено, що за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов: про повне або часткове задоволення заяви; про відмову у задоволенні заяви.
42. У відповідності до абзацу першого частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України у тій же редакції, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.
Висновки за результатами розгляду заяви
43. Зважаючи що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів, виходячи з вищенаведених положень законодавства, дійшла висновку, що у задоволенні поданої ОСОБА_1 заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення належить відмовити.
44. Керуючись статтями 235-242, 243, 244 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017, підпунктом 1 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України,