ПОСТАНОВА
Іменем України
06 квітня 2021 року
Київ
справа №809/1465/14
адміністративне провадження №К/9901/17793/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами заяву Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Карпати" про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Карпати" до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2014 року Державне підприємство "Виробниче об`єднання "Карпати" (далі у тексті цієї постанови також Підприємство, позивач) звернулося з позовом до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (далі у тексті цієї постанови також УПФ в Тисменицькому районі, УПФ в місті Івано-Франківську відповідно, пенсійні органи, відповідачі), у якому просило:
- Визнати неправомірними дії УПФ в Тисменицькому районі щодо включення в графу 14 ("сума плати даного підприємства Пенсійному фонду України за попередній рік") розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах №100/04 від 03.01.2014 з 2014 року сум фактичних витрат непідтверджених розрахунками, зокрема, по пенсіонерах ОСОБА_1 на суму 4980,85 грн., ОСОБА_2 на суму 4103,07 грн., ОСОБА_3 на суму 8291,72 грн., ОСОБА_4 на суму 11499,29 грн., ОСОБА_5 на 509,36 грн., ОСОБА_6 на суму 2287,95 грн., ОСОБА_7 на суму 223,28 грн., всього на суму 31895,52 грн., та зобов`язати УПФУ в Тисменицькому районі виключити зазначені суми з даного розрахунку, а УПФ в м. Івано-Франківську з картки особового рахунку ДП ВО "Карпати";
- визнати неправомірними дії УПФ в Тисменицькому районі щодо включення в графу 15 ("сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до 2013 року") розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах №100/04 від 03.01.2014 з 2014 року сум фактичних витрат непідтверджених розрахунками, зокрема, по пенсіонерах: ОСОБА_3 суми 19103,75 грн., ОСОБА_4 суми 25709,84 грн., та зобов`язати УПФУ в Тисменицькому районі виключити зазначені суми з даного розрахунку, а УПФУ в м. Івано-Франківську з картки особового рахунку ДП ВО "Карпати";
- визнати неправомірними дії УПФ в Тисменицькому районі щодо включення в графу 16 розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах № 100/04 від 03.01.2014 з 2014 року загальної суми пільгових пенсій в розмірі 12255,64 грн., яка не підтверджена місячними розмірами пільгових пенсій пенсіонерів: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та зобов`язати УПФ в Тисменицькому районі виключити зазначені суми з даного розрахунку, а УПФ в м. Івано-Франківську з картки особового рахунку ДП ВО "Карпати";
- визнати неправомірними дії УПФУ в Тисменицькому районі щодо перепризначення дат досягнення пенсійного віку в розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з 2014 року №100/04 від 03.01.2014 пенсіонерам: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_1 .
2. Аргументуючи позов, Підприємство, з посиланням на положення пунктів 6.4, 6.7, 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (далі у тексті постанови також Інструкція), стверджує про те, що у відповідача 1 не було правових підстав для включення до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з 2014 року №100/04 від 03.01.2014 (далі у тексті постанови також Розрахунок №100/04) сум таких витрат за попередній 2013 рік (графа 14), які не підтверджені відповідними розрахунками.
3. Стосовно включення в графу 15 Розрахунку №100/04 сум витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по пенсіонерах ОСОБА_3 - 19103,75 грн. та ОСОБА_4 - 25709,84 грн., то такі дії відповідача, на думку Підприємства, є порушенням вимог пункту 6.7, додатку №6 до пункту 6.4 Інструкції, оскільки не відповідають вимогам щодо змісту такого розрахунку та вчинені, як вважає позивач, за відсутності єдиної підстави для їх нарахування - призначення пенсій вказаним особам напередодні періоду відшкодування.
4. Також позивач посилався на те, що Інструкція не передбачає включення до розрахунку фактичних витрат (графа 16) загальної суми щомісячних витрат по всіх пенсіонерах, без зазначення розміру таких витрат по кожному з пенсіонерів окремо. Разом з тим, позивач відзначає, що відповідач в графі 16 зазначив загальну суму - 12255,64 грн., а в рядках навпроти кожного пенсіонера - 0,00 грн.
5. Стосовно дій відповідача 1 щодо зазначення в Розрахунку № 100/04 інших дат досягнення пенсійного пенсіонерами: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_1, то тут позивач відзначив, що положення статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким підвищено пенсійний вік для жінок, може поширюватись виключно на пільгові пенсії, призначені після 01.10.2011, оскільки правовідносини з приводу відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій, призначених згідно з пунктами "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виникають з моменту призначення цих пенсій. Переліченим вище особам пільгову пенсію було призначено до набрання чинності законодавчих змін щодо віку виходу на пенсію (на загальних підставах), а тому на них, на переконання позивача, положення законодавства в цій частині не поширюються.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017, позов задоволено частково, а саме:
- визнані протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області по включенню в графу 14** (сума плати даного підприємства Пенсійному фонду України за попередній рік) розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах № 100/04 від 03.01.2014 з 2014 року сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, по пенсіонерах: ОСОБА_1 на суму 4980,85 грн., ОСОБА_2 на суму 4103,07 грн., ОСОБА_3 на суму 7890,34 грн., ОСОБА_4 на суму 11498,99 грн., всього на загальну суму 28473,25 грн., та зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області виключити зазначені суми з даного розрахунку.
- зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську виключити з картки особового рахунку Державного підприємства "Виробниче об`єднання Карпати" нараховані суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно графи 14** (сума плати даного підприємства Пенсійному фонду України за попередній рік) розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах № 100/04 від 03.01.2014 з 2014 року, по пенсіонерах: ОСОБА_1 - 4980,85 грн., ОСОБА_2 - 4103,07 грн., ОСОБА_3 - 7890,34 грн., ОСОБА_4 - 11498,99 грн., всього в розмірі 28473,25 грн.
- визнані протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області по включенню в графу 15*** (сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до 2013 року) розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах №100/04 від 03.01.2014 з 2014 року, сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, по пенсіонерах: ОСОБА_3 - 19103,75 грн., ОСОБА_4 - 25709,84 грн., всього в розмірі 44813,59 грн., та зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області виключити зазначені суми з даного розрахунку.
- зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську виключити з картки особового рахунку Державного підприємства "Виробниче об`єднання Карпати" нараховані суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно графи 15*** (сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до 2013 року) розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах №100/04 від 03.01.2014 з 2014 року по пенсіонерах: ОСОБА_3 суми 19103,75 грн., ОСОБА_4 суми 25709,84 грн., всього в розмірі 44813,59 грн.
- визнані протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області по включенню в графу 16**** розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах № 100/04 від 03.01.2014 з 2014 року загальної суми пільгових пенсій в розмірі 12255,64 грн., та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області виключити зазначену суму з даного розрахунку.
- зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську виключити з картки особового рахунку Державного підприємства "Виробниче об`єднання Карпати" суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно графи 16**** розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах №100/04 від 03.01.2014 з 2014 року в розмірі 12255,64 грн.
- визнані протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області по перевизначенню дати досягнення пенсійного віку в розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах №100/04 від 03.01.2014 з 2014 року, пенсіонеру ОСОБА_1 .
7. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодились апеляційний і касаційний суди, виходив з того, що відповідачем не було дотримано вимог, передбачених абзацом 2 пункту 6.7 Інструкції щодо строків повідомлення позивача про зміни розміру пенсії або настання інших обставин, які впливають на суму відшкодування по вищевказаних пенсіонерах. Однак, на переконання суду, вказані правопорушення, вчинені позивачем, не звільняють відповідача від обов`язку, передбаченого пунктом 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", підпунктом 1 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" по відшкодовуванню нарахованої і виплаченої Управлінням Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області вказаним пенсіонерам пільгових пенсій за весь період, починаючи з дати виникнення таких обставин. Тобто вказане порушення, допущене з вини посадових осіб пенсійного органу, на думку суду, враховуючи обов`язковий характер вказаного платежу згідно Закону, не може буди підставою для припинення встановленого законом обов`язку відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії вказаній фізичній особі, а лише підставою для притягнення таких посадових осіб до дисциплінарної відповідальності.
8. За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог щодо неправомірності дій Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області по включенню в графу 14** розрахунку №100/04 від 03.01.2014 сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, по пенсіонерах: ОСОБА_1 на суму 4980,85 грн., ОСОБА_2 на суму 4103,07 грн., ОСОБА_3 на суму 7890,34 грн., ОСОБА_4 на суму 11498,99 грн., всього на загальну суму 28473,25 грн. Також, як наслідок, суд визнав обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню й позов в частині вимог щодо зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області виключити зазначені вище суми з розрахунку №100/04 від 03.01.2014, а Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську з картки особового рахунку Державного підприємства "Виробниче об`єднання Карпати".
9. При цьому, згідно з позицією судів попередніх інстанцій, необхідність задоволення позову щодо зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську виключити вищевказані суми з картки особового рахунку Державного підприємства "Виробниче об`єднання Карпати" ґрунтується на тому, що згідно пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, пунктів 1.2-1.3, 3.1-3.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.10.2010 №988/18283, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, формуються органами Пенсійного фонду України за місцем призначення пенсії, а надсилаються платникам органами вказаного Фонду за місцем знаходження підприємства, які й ведуть облік нарахованих і сплачених платежів, в тому числі й шляхом формування карток особового рахунку такого підприємства-платника з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
10. Висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог обґрунтовані тим, що пенсії, призначені відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", підлягають обов`язковому відшкодуванню платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Однак, починаючи з 01.10.2011, редакція статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладено у новій редакції згідно із Законом України від 08.07.2011 №3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яким підвищено пенсійний вік для жінок.
11. Суди врахували, що з 28.04.2013 набрав чинності Закон України від 04.04.2013 №184-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску", яким, з-поміж іншого, внесено зміни до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування". Зміни стосувались об`єктів оподаткування для платників збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. За цією статтею у попередній її редакції об`єктом оподаткування були, зокрема, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, встановленого статтею 12 цього Закону, тобто до 55 років (жінки). За змістом абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску", відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до досягнення особами віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а не статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як було раніше).
12. Отже, на законодавчому рівні з жовтня 2011 року було змінено вік, з досягненням якого особи мають право на призначення пенсії за віком. Водночас за певними категоріями осіб й надалі зберігається право на пенсію за Законом №1058-IV на пільгових умовах в разі досягнення віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
13. Суди попередніх інстанцій констатували, що умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачено у статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за змістом якої (в редакції, яка діяла до набрання чинності (з 01.04.2015) Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" вік, з досягненням якого особа (яка була зайнята на робах зі шкідливими умовами праці) мала право на пенсію на пільгових умовах було знижено порівняно з пенсійним віком, встановленим статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в межах до п`яти років.
14. Суди погодились із доводами позивача про те, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску" різниця між віком, з досягненням якого особа має право на пенсію за віком на загальних підставах (статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"), і віком, з досягненням якого (за наявності необхідного трудового стажу) особа має право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах (стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення") збільшилась. Такі розбіжності було усунено з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" викладено в новій редакції.
15. Разом з тим, як наголошено судами попередніх інстанцій в ухвалених ними судових рішеннях, станом на дату виникнення спірних відносин стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" діяла у попередній редакції, а обов`язок підприємства по відшкодуванню Пенсійному фонду фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій припинявся з досягненням особами, які отримують таку пенсію, віку, який дає право на отримання пенсії за віком на загальних підставах. Щодо останнього, то такий передбачено статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (з 28 квітня 2013 року).
16. У справі, яка розглядається, встановлено, що станом на дату набрання чинності законодавчих змін до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (01.10.2011) і пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (28.04.2013) пенсіонери ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14 не досягли 55-річного віку, з настанням якого, відповідно до положень чинного станом на дату призначення їм пільгових пенсій, припинявся обов`язок підприємства відшкодовувати витрати на виплату і доставку таких пенсій. Тобто, станом на дату вчинення відповідачем дій щодо зміни віку, з досягненням якого в осіб виникає право на отримання пенсії за віком на загальних підставах, у позивача не припинився обов`язок по відшкодуванню Пенсійному фонду фактичних витрат на виплату і доставку переліченим вище особам пільгових пенсій. У зв`язку зі згаданими вище законодавчими змінами такий обов`язок у нього, в підсумку, лише продовжився.
17. За таких обставин правильними, на думку судів усіх інстанцій, є висновки про те, що відповідач обґрунтовано застосував положення пункту 1 статті 2 Закону "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону №184-VІ) виключно до правовідносин між сторонами, які виникли чи існували після 28.04.2013. Вік, з досягненням якого в осіб виникає право на пенсію за віком встановлено законом. Станом на дату виникнення спірних відносин вік, який дає особі право виходу на пенсію диференційовано за періодом, на який припадає дата народження (від цього й змінюється пенсійний вік). Особа, яка раніше набула право на пенсію на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку) й надалі продовжує її отримувати, а обов`язком підприємства є й надалі відшкодовувати Пенсійному фонду пов`язані з цим витрати. Умовою для припинення такого обов`язку закон встановив досягнення особою віку, з якого пенсія призначається на загальних підставах (відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"). Незалежно від правового регулювання, яке існувало станом на дату набуття особою права на пільгову пенсію, її пенсійний вік (для призначення пенсії на загальних підставах) визначатиметься лише у відповідності з положеннями чинного законодавства, яке регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення і загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
18. В той же час, на переконання судів, застосування положень пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону №184-VІ) до правовідносини, які до цієї дати були припинені (у контексті розгляду цієї справи йдеться про досягнення особою (до дати набрання чинності Законом №184-VІ) віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з якого у підприємства припиняється обов`язок щодо відшкодування витрат на виплату пільгової пенсії) буде порушенням прав позивача як платника збору, обов`язок по сплаті якого, згідно з чинним на той час закону, було припинено.
19. З огляду на наведене, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій УПФ в Тисменицькому районі щодо внесення до Розрахунку №100/04 змін стосовно дат досягнення пенсійного віку пенсіонерами: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14, а відтак і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Щодо ОСОБА_1, то як встановлено у справі пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", названа особа досягла ще 08.09.2012, тому станом на дату набрання чинності законодавчими змінами до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" витрати територіального органу Пенсійного фонду на виплату і доставку їй пенсії за віком вже не були об`єктом оподаткування. За таких обставин правильним є висновки судів попередніх інстанцій про протиправність дій УПФ в Тисменицькому районі щодо внесення змін до Розрахунку №100/04 в частині дати досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку.
20. Щодо доводів позивача про неправомірність включення в графу 14 Розрахунку № 100/04 (сума плати даного підприємства за попередній рік) суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонеру ОСОБА_6 на суму 2287,95 грн., то суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій відзначили, що необхідність відображення такої суми (відтак і її відшкодування), як встановлено у справі, зумовлено невиставленням платнику розрахунків за січень-жовтень 2013 року (стосовно цього пенсіонера).
21. З цього приводу суди, проаналізувавши положення пунктів 6.5, 6.7 Інструкції (щодо строків надіслання розрахунків) констатували, що відповідач дійсно не дотримався встановленого порядку виставлення розрахунків. Водночас, судами зауважено, що обов`язок підприємства відшкодовувати Пенсійному фонду понесені витрати на виплату пільгових пенсій особам, які набули право на їх отримання за період роботи на цьому підприємстві, безпосередньо пов`язаний саме з фактом понесення таких витрат, а не лише зі своєчасним виставленням їхнього розрахунку.
22. Отже, суди дійшли висновку про те, що сам факт несвоєчасного виставлення територіальним органом Пенсійного фонду розрахунку не звільняє підприємство від обов`язку відшкодовувати Пенсійному фонду нараховану і виплачену пільгову пенсію, а тому встановили відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Короткий зміст вимог заяви та процесуальні дії у справі
23. У лютому 2018 року Підприємством подано до Верховного Суду України заяву про перегляд судових рішень, ухвалених у цій справі судами усіх інстанцій по суті спору, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
24. Заявник просить скасувати ухвалені у цій справі судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
25. Ухвалою Верховного Суду України від 31.07.2017 відкрито провадження у справі за вказаною заявою.
26. Відповідно до розпорядження керівника апарату Верховного Суду України від 12.01.2018 №20/0/19-18, вказана заява передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, викладеній згідно із Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
27. Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду цієї заяви у складі судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
28. Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2021 справу прийнято до провадження і призначено її до розгляду в порядку письмового провадження на 30.03.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
29. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на адресу ДП ВО "Карпати" надійшов Розрахунок №100/4, за яким УПФ в м. Івано-Франківську на виконання вимог пункту 6.4 Інструкції повідомило позивача про розмір фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам цього підприємства відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2014 року.
30. За цим Розрахунком підприємство повідомлено про необхідність відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій шістнадцятьом пенсіонерам, яким пенсію було призначено на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку). У Розрахунку №100/4, серед іншого, зазначено відомості як про дату призначення їм пенсії, так і дату досягнення ними пенсійного віку, з якого пенсію вони отримуватимуть на загальних підставах (і витрати на виплату якої підприємство вже не відшкодовуватиме Пенсійному фонду).
31. Зокрема, пенсіонерці ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах (робота по списку № 2, що підтверджується копією протоколу № 9758 від 09.02.2009) призначено з 15.12.2008. Датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) згідно з розрахунками за попередні періоди - до листопада 2013 року, було вказано 28.08.2013; пенсіонерці ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах (робота по списку № 2, що підтверджується копією протоколу № 9857 від 12 листопада 2010 року) призначено з 11.07.2010. Датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) відповідно до розрахунків за попередні періоди - до листопада 2013 року, було визначено 28.08.2013; пенсіонерці ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) пенсію за віком на пільгових умовах (робота по списку № 2, що підтверджується копією протоколу № 9972 від 30 грудня 2008 року) призначено з 02.10.2008. Датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) згідно з розрахунками за попередні періоди - до листопада 2013 року, було встановлено 01.10.2013; пенсіонерці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) пенсію за віком на пільгових умовах (робота по списку № 2, що підтверджується копією протоколу №241 від 12.11.2007) призначено з 09.09.2007. Датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) відповідно до розрахунків за попередні періоди, визначено 08.09.2012.
32. Також, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до розрахунків за періоди до листопада 2013 року: відносно ОСОБА_8 датою призначення пільгової пенсії вказано 26.03.2010, датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) - 28.02.2015; по ОСОБА_9 : датою з якої призначено пенсію вказано 06.04.2010, датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) - 05.04.2015; по ОСОБА_10 : дата, з якої призначено пенсію - 14.11.2010, дата досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) - 13.11.2015; по ОСОБА_11 : дата, з якої призначено пенсію - 10.03.2011, датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) зазначено 09.03.2014; по ОСОБА_12 датою призначення пенсії зазначено 07.07.2011, дата досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) - 06.07.2016; по ОСОБА_13 датою, з якої призначено пенсію, зазначено 01.06.2011, датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) - 13.01.2015.
33. У зв`язку з набранням чинності з 1 жовтня 2011 року Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яким статтю 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладено в новій редакції, починаючи з квітня 2013 року УПФ в Тисменицькому районі автоматично змінило дати досягнення пенсійного віку пенсіонерами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_1 (у відповідності з вимогами статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи").
34. Зокрема, суди з`ясували, що за Розрахунком №100/04 змінено дати досягнення пенсійного віку: ОСОБА_8 - до 28.08.2018, ОСОБА_9 - до 05.04.2019, ОСОБА_10 - до 13.05.2020, ОСОБА_11 - до 09.06.2016, ОСОБА_12 - до 06.07.2021, ОСОБА_13 - до 13.07.2018, ОСОБА_2 - до 01.04.2016, ОСОБА_3 - до 28.08.2015, ОСОБА_14 - до 10.07.2019, ОСОБА_1 - до .08.09.2013.
35. Зазначені вище зміни щодо дати досягнення особою пенсійного віку, а відтак і кінцевої дати відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, відповідач вніс, починаючи з розрахунків за листопад 2013 року (розрахунок № 6684 від 13.11.2013, № 7047/04 від 03.12.2013).
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
36. В обґрунтуванні вимог заяви Підприємство посилається на те, що висновок, викладений у судових рішеннях, про перегляд яких порушується питання, стосовно наявності у позивача обов`язку по відшкодуванню Пенсійному фонду фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, особам, які, станом на дату набрання чинності законодавчих змін до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (01.10.2011) і пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (28.04.2013) не досягли 55-річного віку, з настанням якого, відповідно до положень чинного станом на дату призначення їм пільгових пенсій, виникає право на призначення пенсії за віком на загальних підставах, не відповідає правовій позиції, раніше викладеній в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 (касаційне провадження №К/800/29823/15).
37. Зокрема, заявник звертає увагу на те, що Вищий адміністративний суд України, ухвалюючи вищевказане судове рішення, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" є порушенням частини першої статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1рп/99, оскільки норми вищезгаданого Закону, яким до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" внесені зміни щодо пенсійного віку для жінок, не можуть бути застосовані до правовідносин щодо відшкодування витрат, пов`язаних із виплатою та доставкою пільгових пенсій, які виникли до виходу зазначених осіб на пільгову пенсію, зокрема, до 01.10.2011.
38. Заявник вказує і на те, що висновки судів у справі, яка розглядається, не відповідає висловленій в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 (касаційне провадження №К/800/7852/15) правовій позиції про те, що у разі стягнення за рішенням суду заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, необхідно досліджувати питання щодо обґрунтованості розміру сум, які пенсійним органом заявлені до відшкодування.
39. Такі обставини, на переконання Підприємства, засвідчують, що касаційним судом ухвалені протилежні по суті судові рішення у правовідносинах, які є подібними, у зв`язку із чим вважає, що подана ним заява про перегляд Верховним Судом України судових рішень, ухвалених у цій справі, підлягає задоволенню.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
40. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, викладеній після 15.12.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
41. За приписами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла до 15.12.2017, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
42. При цьому, колегія суддів відзначає, що невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
43. Також, за висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
44. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
45. Термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси, так і правовідносини, що є тотожними, тобто такими самими як інші. Подібність правовідносин визначається за їх елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин). Суб`єктний критерій не впливає на кваліфікацію певних правовідносин, як подібних.
46. З огляду на вищевказане, подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет), про що також зазначала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19. Основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є їх юридичний зміст (права й обов`язки).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
47. У справі, яка розглядається, як і у справі, рішення в якій додано на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (ухвала Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 у справі №824/124/15-а; касаційне провадження №К/800/29823/15), спірні правовідносини виникли між підприємством, на якому працювали особи, яким призначена і виплачується пенсія за віком на пільгових умовах, та пенсійним органом, з приводу відшкодування витрат, пов`язаних із виплатою та доставкою таких пенсій.
48. Суть спору в обох випадках зводилась до з`ясування питання, зокрема, про те, чи має підприємство обов`язок з відшкодування витрат, пов`язаних із виплатою та доставкою пільгових пенсій, пенсіонерам, яким призначено пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", і які, станом на дату набрання чинності законодавчих змін до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (01.10.2011) і пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (28.04.2013) не досягли віку, з настанням якого, відповідно до положень чинного станом на дату призначення їм пільгових пенсій, виникає право на призначення пенсії за віком на загальних підставах.
49. Тобто, з вищевикладеного вбачається, що суб`єктний склад учасників справи, суть і характер спірних правовідносин, їх правова регламентація, а також підстави позову і предмет спору, у справі, що розглядається, та у справі №824/124/15-а, рішення в якій додано на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (ухвала Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015), є подібними, однак висновки, висловлені касаційним судом у обох випадках є різними і один одному суперечать, що свідчить про неоднакове застосування цим судом одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого відбулось ухвалення різних по суті судових рішень у подібних правовідносинах.
50. Перевіряючи наведені у заяві доводи, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне навести такі мотиви.
51. Верховний Суд вже вирішував питання правильного застосування норм матеріального права у правовідносинах, подібних до тих, що виникли у справі, яка розглядається, і у постановах, зокрема, від 23.12.2019 (справа №809/988/14), 18.06.2020 (справа №809/1062/16) та від 29.07.2020 (справа №809/4405/14) висловив таку правову позицію.
52. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
53. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
54. У такому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
55. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
56. Разом з цим, з 01.10.2011 редакція статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" діє в новій редакції згідно із Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
57. За приписами частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у вищенаведеній редакції, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
58. Частиною другою цієї ж статті у тій же редакції передбачено, що до досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. Тобто жінкам підвищено вік з якого вони набувають права на пенсію за віком в залежності від дати їх народження: від 55 до 60 років.
59. З жовтня 2011 року на законодавчому рівні було змінено вік, з досягненням якого особи мають право на призначення пенсії за віком. Водночас, за певними категоріями осіб й надалі зберігається право на пенсію за Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах в разі досягнення віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
60. Особа, яка раніше набула право на пенсію на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку) й надалі продовжує її отримувати, а тому обов`язком підприємства є й надалі відшкодовувати Пенсійному фонду пов`язані з цим витрати. Умовою для припинення такого обов`язку закон встановив досягнення особою віку, з якого пенсія призначається на загальних підставах (відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"). Незалежно від правового регулювання, яке існувало станом на дату набуття особою права на пільгову пенсію, її пенсійний вік (для призначення пенсії на загальних підставах) визначатиметься лише у відповідності з положеннями чинного законодавства, яке регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення і загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
61. Оскільки, особи, пенсію яким призначено відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", станом на 01.10.2011 (час набрання чинності статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи") не досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (55 років), з настанням якого припиняється відшкодування підприємствами витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, то у такому випадку за підприємствами зберігається обов`язок з відшкодування Пенсійному фонду України таких витрат до досягнення такими особами пенсійного віку, встановленого вищевказаною редакцією статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
62. Судові ж рішення, ухвалені по суті спору у справі, яка розглядається, в частині, щодо якої подано заяву про їх перегляд Верховним Судом України, вищевикладеній правовій позиції не суперечить і їй відповідають, а судами попередніх інстанцій, при їх ухваленні, правильно застосували норми матеріального права, і вирішено цей спір у відповідності з вимогами законодавства і фактичних обставин справи.
63. Стосовно ж посилання заявника на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 (справа №822/3371/14; касаційне провадження №К/800/7852/15), то колегія суддів звертає увагу, що цією ухвалою скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд.
64. Однак, постановлення судом касаційної інстанції ухвали про скасування рішень судів попередніх інстанцій із передачею справи на новий судовий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі (перше речення абзацу шостого пункту 2 мотивувальної частини ухвали Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_15 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 358, частини другої статті 364 Цивільного кодексу України в системному зв`язку з положеннями статті 21, частини першої статті 24, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України від 26 вересня 2013 року № 42-у/2013).
65. Окрім цього, як зазначалось й Верховним Судом України в ухвалі від 01.10.2015 по справі №822/3989/13-а, в наведених судових рішеннях (якими скасовано судові рішення попередніх інстанцій і направлено справу на новий судовий розгляд) не розв`язано спір по суті і вони не містять остаточного висновку щодо правильного застосування одних тих самих норм матеріального права, тому братися до уваги не можуть.
66. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що посилання у заяві Підприємства про перегляд Верховним Судом України судового рішення Вищого адміністративного суду України, не підтверджує наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла до 15.12.2017.
67. Частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017, встановлено, що за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов: про повне або часткове задоволення заяви; про відмову у задоволенні заяви.
68. У відповідності до абзацу першого частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України у тій же редакції, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.
Висновки за результатами розгляду заяви
69. Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у даному випадку підстав для задоволення заяви Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Карпати" про перегляд ухвалених у цій справі судових рішень.
70. Керуючись статтями 235-242, 243, 244 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017, підпунктом 1 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України,