ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4431/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
за участю представників:
третьої особи ОСОБА_1 : ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019
у складі колегії суддів: Дикунської С. Я., Жук Г. А., Мальченко А. О.
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017
у складі судді Маринченка Я. В.
у справі за позовом Організації орендарів орендної фірми "Екста"
до: 1) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради
2) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна"
3) Фонду державного майна України
4) Приватного акціонерного товариства "Центр моди "Екста"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1
та за участю Київської місцевої прокуратури № 6
про визнання права власності
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст та підстави заявлених вимог
1. В 2013 році Організація орендарів орендної фірми "Екста" (далі - позивач, ОООФ "Екста") звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, відповідач-1), Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" (далі - КП "Київське міське БТІ", відповідач-2), Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, відповідач-3) та Закритого акціонерного товариства "Центр моди "Екста" (далі - ЗАТ "Центр моди "Екста", відповідач-4), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 та за участю прокуратури Печерського району міста Києва про визнання права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 3 333,0 кв. м., розташовану за адресою:
АДРЕСА_1 . Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі № 910/4431/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013 провадження у справі в частині позовних вимог до ЗАТ "Центр моди "Екста" припинено; позовні вимоги ОООФ "Екста" до Департаменту (відповідач-1) задоволено; визнано за ОООФ "Екста" право власності на нежитлову будівлю загальною площею 3 333,0 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; у задоволенні позовних вимог ОООФ "Екста" до КП "Київське міське БТІ" та ФДМУ відмовлено; стягнуто з Департаменту на користь ОООФ "Екста" судовий збір у сумі 68 820,00 грн.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 910/4431/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2014, заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі № 910/4431/13 за нововиявленими обставинами задоволено; рішення від 09.07.2013 у цій справі скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ОООФ "Екста" до Департаменту, КП "Київське міське БТІ" та ФДМУ відмовлено; провадження у справі в частині позовних вимог до ЗАТ "Центр моди "Екста" припинено; стягнуто з ОООФ "Екста" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 36 540,00 грн.
4. 07.04.2017 до місцевого господарського суду надійшла заява ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 910/4431/13.
5. Нововиявленою обставиною заявники визначили встановлений 28.09.2016 під час судового засідання Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-6227/12/2670 матеріально-правовий факт про те, що з наведених ОСОБА_1 обставин (як нововиявлених) щодо внесення трудовим колективом ОООФ "Екста", за волевиявленням уповноваженого органу, спірного нерухомого майна до статутного капіталу АТЗТ "Центр моди "Екста", не існувало, як не існував та не існує сам протокол установчих зборів ЗАТ "Центр моди "Екста" від 18.01.1994.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
6. Постановою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 у справі № 5011-46/18261-2012 ОООФ "Екста" (01010, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 11; код ЄДРПОУ 36149152) визнано банкрутом.
7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 у справі № 5011-46/18261-2012 (пункт 2) ліквідовано банкрута - ОООФ "Екста" (01010, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 11, ідентифікаційний код 36149152), як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.
8. Зазначені судові рішення набрали законної сили та в судовому порядку не скасовані.
9. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі також - Реєстр) 07.11.2016 до цього Реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Організації орендарів орендної фірми "Екста". Підставою внесення цього запису було судове рішення від 07.04.2014 у справі № 5011-46/18261-2012 про припинення юридичної особи в зв`язку з визнанням її банкрутом. Витяг з Реєстру не містить даних щодо наявних правонаступників ліквідованого підприємства.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13 відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 за нововиявленими обставинами
11. Ухвалу мотивовано тим, що станом на момент подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 910/4431/13, діяльність позивача, як суб`єкта господарювання (юридичної особи) припинено, доказів про визнання заявників правонаступниками ОООФ "Екста" матеріали заяви та матеріали справи № 910/4431/13 не містять, вказані особи не є третіми особами у справі. Крім цього, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.11.2016 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Організації орендарів орендної фірми "Екста" (підстава внесення запису про припинення: судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 07.04.2014 у справі № 5011-46/18261-2012). До того ж, цей витяг з Реєстру не містить даних щодо наявності правонаступників ліквідованого підприємства.
12. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.03.2018, апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13 - без змін.
13. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду, вказавши на правомірність відмови у прийнятті такої заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відповідно до положень статей 62, 113 ГПК України, позаяк заявники не є стороною, третіми особами або правонаступниками ліквідованого позивача, отже не входять до кола осіб наділених правом на звернення із такою заявою.
14. Залишаючи без змін зазначені вище судові рішення першої та апеляційної інстанції Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 визнав постанову апеляційного господарського суду від 06.12.2017 законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням приписів статті 43 ГПК України, вказавши, зокрема, що суд апеляційної інстанції, діючи в межах повноважень визначених приписами статей 99, 101, 103 ГПК України (в редакції Закону №1798-ХІІ від 06.11.1991 зі змінами), користуючись правами суду першої інстанції під час розгляду апеляційної скарги з питань перегляду ухвали місцевого господарського суду від 06.10.2017, дотримуючись балансу принципів права на суд, доступу до правосуддя (ріш. ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" № 23436/03 від 28.03.2006), справедливості (ріш. ЄСПЛ у справах "Проніна проти України", заява 6566/00, п. 25, від 18.07.2006 та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011) та принципу юридичної визначеності "res judicate" (ріш. ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" від 03.12.2003, у справі "Науменко проти України" від 09.11.2004, у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004, у справі "Христов проти України" від 19.02.2009, у справі "Понамарьов проти України" від 03.04.2008), заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу, безпосередньо дослідивши матеріали та обставини цієї справи, надав належну правову оцінку всім доводам та вимогам скаржників.
15. За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 та заяви ОСОБА_4 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3 постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13 залишено без змін.
16. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду надійшла від осіб, які не були стороною у спорі, за результатами розгляду якого було прийняте рішення у даній справі та не навели переконливих аргументів на користь своїх тверджень про правонаступництво, отже апеляційний суд визнав правомірними висновки місцевого суду про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 за нововиявленими обставинами, вважаючи, що місцевий господарський суд діяв в межах чинного (на момент прийняття ухвали) процесуального законодавства, з дотриманням рекомендацій пленуму Вищого господарського суду України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду із касаційною скаргою в якій просять скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017, а заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 07.04.2017 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
18. Також касанти просять постановити окрему ухвалу стосовно порушень, допущених судами першої та апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 )
19. В обґрунтування касаційної скарги касанти посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, зазначаючи, зокрема, що:
- судове рішення першої інстанції, перегляд якого за нововиявленими обставинами ініціювали заявники, ґрунтується на копії виписки з протоколу установчих зборів АТ "Центр моди "Екста" від 18.01.1994, оригінал якої судом не досліджувався та не міг бути наданий, оскільки ці збори не проводилися, отже такі обставини не є нововиявленими в розумінні статті 112 ГПК України (у редакції до 15.12.2017);
- суд першої інстанції не викликав заявників (скаржників) у судове засідання чим продемонстрував упереджене ставлення та обмежив їх процесуальні права;
- суди протиправно відмовили заявникам у доступі до правосуддя, посилаючись на банкрутство і ліквідацію позивача, оскільки ОООФ "Екста" як об`єднання співвласників не володіло спірною будівлею, позаяк ця будівля була об`єктом спільної сумісної власності фізичних осіб- учасників ОООФ "Екста", отже після незаконної ліквідації ОООФ "Екста" апелянти, як її учасники, набули статусу правонаступників цієї фірми у матеріальному праві - праві власності на спірну будівлю;
- ліквідація ОООФ "Екста" у справі № 5011-46/18261-2012 не означає і не може означати втрату права спільної сумісної власності на спірні будівлі учасниками ОООФ "Екста", адже процесуальне правонаступництво фізичних осіб - учасників та співвласників у спільній сумісній власності ОООФ "Екста" у спорі щодо права власності на спірну будівлю по АДРЕСА_1, обумовлено та настало з причини заміни ліквідованого за рішенням суду об`єднання співвласників майна у спільній сумісній власності майна ОООФ "Екста" (яка значилася титульним власником майна її учасників) - окремими співвласниками у спільній сумісній власності на спірну будівлю;
- апеляційний суд послався на постанову Верховного Суду від 27.03.2018, що не має преюдиційного значення для даної справи.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 )
20. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить у її задоволенні відмовити та залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на встановлені у справі обставини щодо банкрутства і ліквідації позивача, а також висновки судів попередніх інстанцій про недоведення заявниками підстав правонаступництва після позивача, відтак ненабуття ними права на ініціювання перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у цій справі відповідно до положень статті 113 ГПК України у редакції, чинній на час подання такої заяви.
Розгляд клопотань
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
21. Колегія суддів касаційної інстанції розглянула клопотання представника касантів ОСОБА_6 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивоване неврахуванням під час прийняття постанови від 27.03.2018 у цій справі правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 та необхідністю у зв`язку з цим відступу від висновку викладеного у раніше ухваленій постанові від 27.03.2018 у цій справі, та зазначає таке.
22. За змістом статті 302 ГПК України, яка урегульовує підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо:
- така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду;
- така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати;
- дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частини третя, четверта, п`ята статті 302 ГПК України).
23. Також справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикці за визначених частиною шостою цієї статті умов.
24. Натомість представник касантів заявляючи клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду навів обґрунтування, яке за своїм змістом зводиться до необхідності врахування висновку Великої Палати Верховного Суду під час розгляду цієї справи.
25. Ураховуючи наведене, клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду підлягає відхиленню.
Щодо клопотання представника касантів про відкладення розгляду справи
26. 19.03.2021 та 25.03.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання представника касантів ОСОБА_6 (№ 285/2020) про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване необхідністю дотримання карантинних обмежень задля запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
27. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та іншими нормативними актами, прийнятими на її виконання та з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (у редакції на час подання цих клопотань та проведення судового засідання 25.03.2021), не встановлено обмежень професійної діяльності адвокатів чи заборони проведення відкритих судових засідань.
28. Також, суд акцентує увагу на тому, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".
29. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
30. Таким чином, учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
31. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
32. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
33. Із наявних матеріалів справи вбачається, що учасники справи, які не забезпечили своєї явки в судове засідання, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, не зазначили причин, з урахуванням обставин послаблення протиепідемічних заходів, які безпосередньо перешкоджають їх участі в судовому засіданні безпосередньо або через представників, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.
34. У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
35. У даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 11.03.2020 на 25.03.2020, обов`язковою не визнавалась.
36. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника скаржників ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи.
Щодо клопотання представника касантів про постановлення окремої ухвали за результатами касаційного перегляду
37. Верховний Суд відхиляє заявлене у касаційній скарзі клопотання про постановлення окремої ухвали стосовно суддів першої та апеляційної інстанцій, позаяк процесуальний закон не передбачає ухвалення такого судового рішення за клопотанням учасника справи, а згідно з частиною десятою статті 246 ГПК України відносить до виключної дискреції суду вищої інстанції за результатами оцінки допущених судом нижчої інстанції порушень норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду касаційної скарги
38. Відповідно до приписів пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX розгляд поданої до Верховного Суду 28.10.2019 касаційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
39. Статтею 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
41. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
42. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.