ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/3848/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (колегія суддів: Богацька Н. С., Головей В. М., Діброва Г. І.) і рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2020 (суддя Літвінов С. В.), а також на додаткову постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 (колегія суддів: Богацька Н. С., Головей В. М., Діброва Г. І.) і додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2020 (суддя Літвінов С. В.)
та касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслоджистік" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 і додаткову постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслоджистік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" про стягнення 1 326 099,92 грн,
за участю представників:
позивача - Андрощук С. В.,
відповідача - Носкіна І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранслоджистік" (далі - ТОВ "Укртранслоджистік" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" (далі - ТОВ "Авантаж Інспект"), в якому просило стягнути пеню за договором купівлі-продажу від 30.01.2019 № 3001/19 у сумі 1 125 927,25 грн і упущену вигоду у сумі 200 172,67 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем строків поставки вагонів, що є підставою для застосування пені відповідно до п. 6.6. зазначеного договору за період з 28.02.2019 по 23.04.2019. Також позивач зазначив, що оскільки вагони були поставлені тільки 23.04.2019, то додатково за період з 8.02.2019 по 23.04.2019 виникли збитки у вигляді упущеної вигоди, так як за цей час позивач міг передати непоставлені вагони в оренду, оскільки цього не зробив, то не отримав прибуток.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30.01.2019 між ТОВ "Авантаж Інспект" (продавець) та ТОВ "Укртранслоджистік" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 3001/19 (договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця залізничні вагони, що були в експлуатації (вагони), а покупець зобов`язався прийняти вагони та здійснити їх оплату на умовах договору. Вагони, що передаються у власність, повинні бути комплектними, комерційно придатними та технічно справними, придатними для використання за цільовим призначенням, очищеними від раніше перевезеного вантажу.
Найменування, кількість, моделі, роки виробництва вагонів, а також необхідні додаткові умови зазначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).
Кількість вагонів та партії погоджуються сторонами додатково в специфікації (п. 1.3 договору).
У п. 3.3. договору сторони погодили, що оплата вартості вагонів, що зазначена в специфікації, здійснюється покупцем наступним чином:
протягом 3 робочих днів від дати підписання специфікації, покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50% від вартості партії вагонів на підставі рахунку продавця, перерахованої за курсом продажу долара США на день, який передує виставленню рахунку, на підставі даних сайту https://minfin.com.ua/currency/contracts/ рядок "безготівковий курс", стовпець "середній" (п. 3.3.1 договору).
протягом 3 робочих днів від дати повідомлення продавцем покупця про готовність вагонів до передачі (про що окремо продавець повідомляє покупця засобами електронної пошти), покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50% від вартості партії вагонів на підставі рахунку продавця, перерахованої за курсом долара США за день, який передує виставленню рахунку, на підставі даних сайту https://minfin.com.ua/currency/contracts/ рядок "безготівковий курс", стовпець "середній" (п. 3.3.2 договору).
Датою виконання зобов`язань покупця з оплати вагонів згідно з п. 3.4 договору вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунка покупця. Оплата здійснюється за реквізитами продавця, зазначеними в договорі.
Розділом 4 договору сторони погодили строки та умови поставки вагонів:
строк поставки вагонів складає один календарний місяць від дня здійснення покупцем попередньої оплати згідно з умовою п. 3.3.1 договору (п. 4.1. договору);
дата прибуття вагонів визначається за календарним штемпелем в залізничній накладній на вагони, які прибули на станцію, погоджену сторонам в специфікації (п. 4.2 договору);
обов`язок продавця з передачі вагонів покупцю вважається виконаним в момент їх фактичної передачі покупцю, що підтверджується підписанням акта (п. 4.5 договору).
Пунктом 6.1 договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, вони несуть відповідальність згідно з умовами договору та діючого законодавства.
За несвоєчасну поставку вагону продавець зобов`язаний оплатити покупцю пеню в розмірі 0.5% від загальної суми договору за кожен день прострочення (п. 6.6 договору).
Договір відповідно до п. 11.1 набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань за ним.
Договір може бути змінений чи доповнений за згодою сторін (п. 11.2 договору).
Всі зміни та доповнення до договору є дійсними, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані сторонами (п. 11.4 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору сторонами складено та підписано:
специфікацію від 30.01.2019 № 1 (додаток № 1), згідно з якою погоджено поставку напіввагонів № 56079163 (модель 12-119) д. в. 01.01.1989, № 56389869 (модель 12-119) д. в. 01.01.1989, № 56082167 (модель 12-532) д. в. 01.12.1988, № 56610660 (модель 12-757) д. в. 01.01.1989, № 56332836 (модель 12-757) д. в. 01.05.1987 за попередньою ціною 750 397, 50 грн, в т. ч. ПДВ (вартість вагону в еквіваленті 27 000 доларів США, в т.ч. ПДВ, кожен. Усього 3 751 987, 50 грн (в еквіваленті 135 000 доларів США). Остаточна вартість в гривні визначається з урахуванням положень п. 3.3.1 та п. 3.3.2 договору. Станція передачі вагонів - ст. Куп`янськ чи інша за погодженням сторін;
специфікацію від 11.04.2019 № 2 (додаток № 2), згідно з якою погоджено поставку напіввагонів № 52895349 (модель 12-757) д. в. 19.02.1990, № 56441926 (модель 12-757) д.в. 01.05.1988, за попередньою ціною 724 275, 00 грн, в т. ч. ПДВ (вартість вагону в еквіваленті 27 000 доларів США, в т. ч. ПДВ, кожен. Усього 1 448 550, 00 грн (в еквіваленті 54 000 доларів США). Остаточна вартість в гривні визначається з урахуванням положень п. 3.3.1 та п. 3.3.2 договору. Станція передачі вагонів - ст. Роя, ст. Запоріжжя-Вантажне чи інша за погодженням сторін.
На виконання умов договору та специфікації від 30.01.2019 № 1:
покупцем згідно з платіжним дорученням від 30.01.2019 № 380 здійснено попередню оплату вартості вагонів у розмірі 1 875 933, 75 грн.;
продавцем згідно видаткових накладних від 08.02.2019 № 5, від 15.02.2019 № 6, від 23.04.2019 № 20 та актів приймання-передачі вагонів від 08.02.2019 № 1, від 15.02.2019 № 2, від 23.04.2019 № 5 передано 5 одиниць напіввагонів № 56079163 (модель 12-119) д. в. 01.01.1989, № 56389869 (модель 12-119) д. в. 01.01.1989, № 56082167 (модель 12-532) д. в. 01.12.1988, № 56610660 (модель 12-757) д. в. 01.01.1989, № 56332836 (модель 12-757) д. в. 01.05.1987.
На виконання умов договору та специфікації від 11.04.2019 № 2 :
покупцем згідно з платіжним дорученням від 11.04.2019 № 511 здійснено оплату вартості вагонів у розмірі 1 448 550, 00 грн;
продавцем згідно з видатковою накладною від 11.04.2019 № 19 та актів приймання-передачі від 11.04.2019 № 3 та № 4 передано 2 одиниці напіввагонів № 52895349 (модель 12-757) д. в. 19.02.1990, № 56441926 (модель 12-757) д. в. 01.05.1988.
08.02.2019 між ТОВ "Укртранслоджистік" (орендодавець) та ТОВ "Авантаж Інспеки" (орендар) укладено договір оренди вагонів № ava01/g/02, згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар за плату приймає у тимчасове користування залізничні вагони (вагони) для перевезення вантажів, що мають право виходу на колії загального користування по залізницях окремих країн СНД та Балтії.
Загальна кількість вагонів, що передаються в оренду, та строки передачі вказуються в додаткових угодах з відповідними специфікаціями до даного договору. Факт приймання-передавання вагонів в оренду і повернення їх з оренди, кількість, модель та мережеві номери вагонів фіксуються актами приймання-передавання вагонів (додаток № 1 до договору), підписаними уповноваженими представниками сторін. Акти складаються у двох примірниках - по одному для кожної із сторін (п. 1.3 договору).
Додатковою угодою від 08.02.2019 № 1 до договору сторонами затверджено специфікацію № 1 та відповідно до п. 6.1 договору встановлено, що розмір орендної ставки за цією додатковою угодою до договору оренди вагонів №/g/02 від 08.02.2019 встановлюється у розмірі 1200 грн з урахуванням ПДВ за одну добу за один вагон.
Відповідно до специфікації № 1 сторонами погоджено, що орендодавець надає орендарю в оренду на строк дії цього договору наступний рухомий склад: напіввагон № 56079163 (модель 12-119) 1989 р. в., напіввагон № 56389869 (модель 12-119) 1989 р. в., напіввагон № 56082167 (модель 12-532) 1988 р. в., напіввагон № 56610660 (модель 12-757) 1989 р. в., напіввагон № 56332836 (модель 12-757) 1987 р. в.
Додатковою угодою від 08.02.2019 № 2 до договору сторонами внесено зміни до п. 6.1 договору та викладено його в новій редакції та відповідно до п. 6.1 договору погоджено, що розмір орендної ставки за цією додатковою угодою до договору оренди вагонів від 08.02.2019 № ava01/g/02 встановлюється у розмірі грошового еквівалента 44,5 умовних одиниць з урахуванням ПДВ за одну добу за один вагон. Під однією умовною одиницею розуміється один долар США. Сторонами також внесено зміни до п. 3.1 договору та викладено його в новій редакції: "Цей договір набирає чинності з 08.02.2019 і діє до 30.06.2020, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором".
Додатковою угодою від 11.04.2019 № 3 до договору сторонами затверджено специфікацію № 1 та відповідно до п. 6.1 договору погоджено, що розмір орендної ставки за цією додатковою угодою до договору оренди вагонів №/g/02 від 08.02.2019 встановлюється у розмірі грошового еквівалента 44,5 умовних одиниць з урахуванням ПДВ за одну добу за один вагон. Під однією умовною одиницею розуміється один долар США.
Відповідно до специфікації № 1 сторонами погоджено, що орендодавець надає орендарю в оренду на строк дії цього договору наступний рухомий склад: напіввагон № 52895349 (модель 12-757) 1990 р. в., напіввагон № 56441926 (модель 12-757) 1988 р. в.
Додатковою угодою № 4 до договору сторонами затверджено специфікацію № 1 та відповідно до п. 6.1 договору погоджено, що розмір орендної ставки за цією додатковою угодою до договору оренди вагонів від 08.02.2019 №/g/02 встановлюється у розмірі грошового еквівалента 44,5 умовних одиниць з урахуванням ПДВ за одну добу за один вагон. Під однією умовною одиницею розуміється один долар США.
Відповідно до специфікації № 1 сторонами погоджено, що орендодавець надає орендарю в оренду на строк дії цього договору наступний рухомий склад: напіввагон № 56130784 (модель 12-532) 1987 р. в.
Згідно з актом приймання-передачі вагонів від 23.04.2019 № 5-О-3 до договору оренди вагонів № ava01/g/02 від 08.02.2019 орендодавець відповідно до умов договору передав, а орендар прийняв в оренду наступні вагони: напіввагон № 56082167 (модель 12-532), напіввагон № 56610660 (модель 12-757), напіввагон № 56332836 (модель 12-757).
Враховуючи неналежне виконання з боку постачальника умов договору щодо строків поставки вагонів, позивачем на адресу останнього направлено претензію від 15.05.2019.
У відповіді на претензію від 05.07.2019 № 1-05/07 ТОВ "Авантаж Інспект" повідомило покупця, що напіввагони № 56082167, № 56610660, № 56332836 з 28.11.2018 перебували на капітальному ремонті в АТ "Українська залізниця", про що було попереджено перед підписанням договору. Зважаючи на те, що затримка поставки вагонів сталася із незалежних від постачальника причин, через неоперативну роботу Укрзалізниці, вимоги покупця визнані безпідставними та рекомендовано для з`ясування ситуації звернутись до Акціонерного товариства "Укрзалізниця".
З огляду незадоволення вказаної претензії, ТОВ "Укртранслоджистік" звернулося до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.07.2020 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1 107 167,78 грн, упущену вигоду в розмірі 165 383,10 грн, судовий збір у розмірі 19 088,26 грн, в іншій частині позову відмовлено.
Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з необґрунтованості наданого позивачем розрахунку пені та упущеної вигоди. При цьому з урахуванням обставин справи судом відхилено клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 00 грн 00 коп у зв`язку з недоведеністю підстав, визначених положеннями статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської від 06.08.2020 заяву ТОВ "Укртранслоджистік" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто витрати на правову допомогу у розмірі 45 600,00 грн та витрати на відрядження у розмірі 2 105,41 грн, в іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 754 865, 42 грн, упущену вигоду в розмірі 165 383,10 грн, судовий збір у розмірі 19 088, 26 грн, додаткове рішення залишено без змін.
Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правову (правничу) допомогу у сумі 20 000,00 грн та витрати на відрядження у сумі 5 803,23 грн.
Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг
ТОВ "Авантаж Інспект" у касаційній скарзі просить рішення суду першої інстанції і постанову апеляційної інстанції в частині стягнення упущеної вигоди скасувати, в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; рішення суду першої інстанції і постанову апеляційної інстанції в частині стягнення пені змінити, задовольнивши позов в цій частині на суму 200 000 грн; додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на відрядження в сумі 2 105,41 грн скасувати, в цій частині в задоволенні вимог позивача відмовити; додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити, стягнувши кошти у сумі 10 000 грн; додаткову постанову в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити, стягнувши 3 000 грн; додаткову постанову в частині стягнення витрат на пальне скасувати, в задоволенні цієї вимоги відмовити.
Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема частини 1 статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України, а також відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах; частини 1 статті 232 ГК України, а також відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах; статей 76, 77, пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
ТОВ "Укртранслоджистік" у касаційних скаргах просить постанову апеляційної інстанції скасувати в частині зміни пункту 2 рішення господарського суду першої інстанції, скасувати додаткову постанову в частині відмови у стягненні 28 000 грн вартості правової допомоги.
Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема частини 2 статті 233 ГК України. Скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом не взято до уваги висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 16.04.2020 у справі № 923/639/19, від 23.04.2019 у справі № 910/5625/18.
Скаржник також наголошує, що суд апеляційної інстанції невірно застосував частини 3, 6 статті 126 ГПК України і без посилання на доводи відповідача самостійно здійснив коригування вартості правової допомоги.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
ТОВ "Укртранслоджистік" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Авантаж Інспект" просить у задоволенні касаційної скарги відповідача відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ТОВ "Авантаж Інспект" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Укртранслоджистік" просить у задоволенні касаційних скарг позивача відмовити, наголошуючи на їх безпідставності.
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондуються зі статтею 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини 2 статті 546 ЦК України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.06.2018 у справі № 912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з простроченням поставки вагонів № 56082167, № 56610660, № 56332836 за специфікацією від 30.01.2019 № 1, позивачем, виходячи із загальної суми договору, нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 1 125 927, 25 грн.
Розрахунок пені, представлений позивачем, перевірений судом першої інстанції та визнаний арифметично та методологічно невірним.
Так, суд першої інстанції зазначив, що відповідач зобов`язався поставити вагони протягом одного місяця від моменту отримання від позивача п`ятдесяти відсотків від їх вартості, а тому мав це зробити у такий строк. Поставка була здійснена 23.04.2019, про що вказано в акті № 5 і видатковій накладній № 20, що на п`ятдесят чотири дні пізніше, ніж узгоджено сторонами договору. Відтак, пеня має бути розрахована за період з 01.03.2019 по 23.04.2019 за п`ятдесят чотири дні.
За розрахунком суду загальний розмір пені за несвоєчасну поставку вагонів за період з 01.03.2019 по 10.04.2019 (включно) така пеня за сорок один день прострочення склала 769 132,84 грн (3 751 987,50 грн х 0,5 % х 41 день), а за період з 11.04.2019 по 23.04.2019 (включно) за тринадцять днів - 338 034,94 грн (5 200 537,50 грн х 0,5 % х 13 день).
При здійсненні розрахунку судом зазначено, що загальна сума договору складається з двох специфікацій (п. 2.1. договору) і становить 5 200 537,50 грн, де в період з 30.01.2019 по 10.04.2019 сума специфікації № 1 складала - 3 751 987,50 грн, а з 11.04.2019 - сума специфікацій № 1 додатково збільшилась на 1 448 550,00 грн, на суму специфікації № 2.
Загалом сума пені за період з 01.03.2019 по 23.04.2019 (включно) за розрахунком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, склала 1 107 167,78 грн (769 132,84 грн + 338 034,94 грн).
Колегія суддів зазначає, що порушення постачальником умов договору щодо строків поставки продукції має наслідком застосування до останнього відповідальності, передбаченої п. 6.6 договору, у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від загальної суми договору за кожен день прострочення.
При цьому текст договору не містить загальної суми договору як не містить і кількості специфікацій, за якими за цим договором має постачатися товар.
Суди, розраховуючи суму пені та визначаючи загальну суму договору, послалися на пункт 2.1 договору, відповідно до якого "вартість однієї одиниці вагону, а також загальна вартість визначається у специфікації", проте не встановили чи є така загальна вартість загальною сумою договору або загальною вартістю вагонів, перерахованих в одній специфікації; не зазначили згідно з якими положеннями договору загальна сума договору складається з суми двох специфікацій; не встановили, чи залежить загальна сума договору від кількості і суми специфікацій, укладених в різний час, та, відповідно, чи передбачено умовами договору зміну суми договору укладенням нових специфікацій.
Отже, без вирішення питання з урахуванням умов договору яка сума складає загальну суму договору та, відповідно, від якої конкретно суми така пеня має розраховуватися, висновки судів про стягнення пені є передчасними.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 200 172,67 грн колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 22 ЦК України встановлено, що збитками, серед іншого, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондується з нормою частини першої статті 225 ГК України, згідно з якою встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.
Для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов`язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.
Крім того, при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті особою для їх одержання.
Отже, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
Судами встановлено, що через несвоєчасність здійснення відповідачем поставки спірних вагонів, позивачем не було одержано дохід у вигляді орендної плати, що випливає з умов укладеного між сторонами договору оренди вагонів від 08.02.2019 № ava01/g/02 з урахуванням додаткових угод та специфікацій до нього. Фактично такі вагони згідно з актом приймання-передачі вагонів від 23.04.2019 № 5-О-3 були передані 23.04.2019, в день їх фактичної поставки за договором купівлі-продажу від 30.01.2019 № 3001/19.
При цьому судами не встановлено коли та за якими актами приймання-передачі відповідачу передані в оренду інші вагони, перераховані в специфікаціях до договору оренди вагонів, з урахуванням фактичної їх передачі позивачу за договором купівлі-продажу, а також які заходи вживав позивач для своєчасного отримання вагонів.
Також суд апеляційної інстанції, спростовуючи твердження ТОВ "Авантаж Інспект" щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 232 ГК України (якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями (частина 1); законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції (частина 2)), зазначив, що у пункті 6.1 договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, вони несуть відповідальність згідно з умовами договору та діючого законодавства, а згідно з пунктами 6.4-6.6 договору сторонами окремо погоджено відповідальність продавця у вигляді компенсації ринкової вартості вагонів та упущеної вигоди, повернення попередньо переданої вартості вагонів та оплати часу за користування чужими грошовими коштами, пені.
Проте апеляційний суд, пославшись на пункти 6.4-6.6 договору, не врахував та не оцінив те, що згідно з пунктом 6.4 договору у випадку виявлення порушення продавцем пункту 4.3. договору, продавець протягом п`яти днів зобов`язаний компенсувати покупцю ринкову вартість проданого вагону та упущену вигоду, яка виникла в результаті неможливості використання вагона за цільовим призначенням. Водночас за змістом пункту 4.3 продавець гарантує, що на момент підписання договору вагони не продані третім особам, не закладені, не знаходяться у спорах та під арештом, продавець також гарантує, що у його виконавчого органу є необхідна правосуб`єктність для укладення договору.
Таким чином суд не оцінив можливість стягнення упущеної вигоди за несвоєчасну поставку вагонів на підставі пунктів 6.4-6.6 договору з урахуванням положень пункту 4.3 цього договору.
Крім того, судами не оцінено пункт 1.2 договору оренди вагонів від 08.02.2019, в якому орендодавець гарантує, що на момент укладення цього договору, вагони знаходяться в його законному володінні (на підставі права власності, оренди або суборенди), не перебувають під арештом, не є предметом судових позовів і суперечок з третіми особами. Згідно зі специфікацією № 1 до цього договору в оренду передаються: напіввагон № 56079163 (модель 12-119) 1989 р. в., напіввагон № 56389869 (модель 12-119) 1989 р. в., напіввагон № 56082167 (модель 12-532) 1988 р. в., напіввагон № 56610660 (модель 12-757) 1989 р. в., напіввагон № 56332836 (модель 12-757) 1987 р. в. Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами станом на 08.02.2019, тобто на момент укладення договору та складення специфікації, позивач мав один напіввагон № 56332836, переданий на підставі видаткової накладної від 08.02.2019 № 5 та акта приймання-передачі від 08.02.2019 № 1 .
Таким чином, судами не досліджено умови договору щодо здачі в оренду майна, якого не було у власності або користуванні орендодавця на момент укладення цього договору проте останній гарантував наявність такого майна у його законному володінні.
Щодо додаткового рішення та додаткової постанови колегія суддів зазначає таке.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги від 08.07.2019 № 0002/45-30(1)-8/07/2019, додаткову угоду від 08.07.2019 № 1 до договору про надання правової допомоги від 08.07.2019 № 0002/45-30(1)-8/07/2019, договір про надання правової допомоги від 09.01.2020 №0002/45-30(1)-9/01/2020, виписку із рахунку адвокатського об`єднання "Сергія Андрощука" на підтвердження факту перерахування позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 48 000,00 грн, квитанції від 18.05.2020, від 27.05.2020 на загальну суму 2105,41 грн на підтвердження придбання пального.
Суд апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови взяв до уваги докази, надані позивачем, а саме виписку по рахунку від 11.08.2020 № 12 на суму 48 000,00 грн (призначення платежу "передоплата за правову допомогу згідно рах. № 0002/45-30(1)-8/07/2019-2 від 07.08.2020)"; чеки про витрати на пальне від 09.11.2020, 23.11.2020, 30.11.2020 та накази на відрядження, в яких погоджено відповідні витрати на загальну суму 6 093,13 грн. При цьому суд послався на наявність між сторонами договору про надання правової допомоги від 08.07.2019 № 0002/45-30(1)-8/07/2019, додаткової угоди від 08.07.2019 № 1 до договору про надання правової допомоги від 08.07.2019 № 0002/45-30(1)-8/07/2019.
Проте з тексту договору про надання правової допомоги від 09.01.2020 № 0002/45-30(1)-9/01/2020, а саме з пункту 5.1 вбачається, що сторони домовилися, що документом, який підтверджує надання правової (правничої) допомоги за договором, є акт про надання такої допомоги, який повинен бути підписаний сторонами договору. В матеріалах договору такий акт відсутній. Водночас до матеріалів справи додано копію договору про надання правової допомоги від 08.07.2019 № 0002/45-30(1)-8/07/2019, з тексту якої неможливо зробити висновок яким документом має підтверджуватися факт надання правової допомоги, оскільки наявна тільки перша і остання сторінка договору, при чому текст на першій сторінці не має логічного завершення.
Таким чином, задоволення заяв позивача про стягнення коштів за надання правової допомоги без дослідження умов договору про надання правової допомоги від 08.07.2019 № 0002/45-30(1)-8/07/2019 та доказів, наданих стороною на підтвердження виконання таких умов, є передчасним.
Водночас, вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18.
Суди, вирішуючи питання про компенсацію витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, обмежилися посиланням на представлені квитанції про сплату вартості пального, не з`ясувавши при цьому відстані між містами та не здійснивши розрахунок витрат представників позивача з урахуванням умов договорів про надання правової допомоги.
Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зважаючи на викладене, висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасним, оскільки суди не дослідили усі обставини справи з наданням оцінки наявних у ній доказів, з якими пов`язане законне вирішення спору по суті, тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Ураховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.