УХВАЛА
17 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 160/7451/19
Провадження № 11-93за21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила скаргу ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника Тернівського відділення поліції Головного управління Національної поліції (далі - ГУ НП) Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, і
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ НП Дніпропетровської області Шульги А. В., в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області та зобов`язати його протягом п`ятнадцяти днів на підставі нормативно-правового акта вжити заходи для забезпечення належної правової процедури, зазначеної у заяві позивача від 24 жовтня 2018 року;
- притягти до адміністративної відповідальності відповідача відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за протиправну бездіяльність, за незабезпечення захисту від кримінальних правопорушень, незабезпечення охорони прав та законних інтересів, за незастосування належної правової процедури відповідно до заяви від 24 жовтня 2018 року.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 07 серпня 2019 року не задовольнив заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, залишив його позовну заяву без руху і встановив позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоробок заяви шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.
Цей же суд ухвалою від 07 жовтня 2019 року адміністративний позов повернув позивачу ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 не погодився ухвалою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 листопада 2019 року апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати належні докази на підтвердження скрутного матеріального стану та сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Цей же суд ухвалою від 17 грудня 2019 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового забору й повернув апеляційну скаргу останнього, оскільки позивач на виконав вимоги процесуального закону щодо форми та поряду подання позовної заяви.
08 січня 2020 року ОСОБА_1 подав ще одну апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, яку Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 січня 2020 року залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали надати належним чином оформлений документ про сплату судового збору та актуальні станом на дату подання апеляційної скарги відомості щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік, відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків або докази на підтвердження наявності інших обставин, визначених пунктом 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір". 20 квітня 2020 року цей же апеляційний суд ухвалою повернув апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанцій від07 жовтня 2019 року її автору ОСОБА_1
ОСОБА_1 не погодився ухвалою суду першої інстанції від 07 жовтня 2019 року і 25 червня 2020 року вкотре подав апеляційну скаргу.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 липня 2020 року апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції зі заявою про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та належних доказів на підтвердження скрутного матеріального стану.
Цей же суд ухвалою від 03 листопада 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Позивач не примирився з рішенням суду апеляційної інстанції і 21 грудня 2020 року подав касаційну скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 січня 2021 року на підставі пункту 1 частини другої статті 333 КАС України відмовив у відкритті касаційного провадження на ухвалу апеляційного суду від 03 листопада 2020 року.
Касаційний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про неповажність названих скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а також з тим, що апелянт на вимоги суду в строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та на заміну причинам, визнаних судом неповажними, не навів інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
ОСОБА_1 не погодився із ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 січня 2021 року і надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду скаргу про її скасування згідно з пунктом 7 частини першої статті 349 КАС України.
Прохання мотивує тим, що рішення суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.
КАС України визначає вичерпний перелік підстав перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Кодексу у випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.
Частиною четвертою статті 22 цього Кодексу визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, <…>.
Згідно з частиною третьою статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Відповідно до статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з частиною п`ятою статті 355 цього Кодексу судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.
Зі змісту та спрямованості аргументів скарги ОСОБА_1 можна узагальнити, що її автор насправді пропонує, щоб Велика Палата Верховного Суду проревізувала і переглянула ухвалу касаційного суду від 12 січня 2021 року про відмову у відкритті касаційного провадження, відкрила касаційне провадження й здійснила касаційний перегляд касаційної скарги скаржника.
За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо
така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду;
якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що ухвала касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата Верховного Суду не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду.
Доводи і аргументи скарги ОСОБА_1 не спростовують правових висновків цієї ухвали.
У зв`язку зі сказаним варто послатися також на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", який у пункті 24 цього рішення наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі "Занд проти Австрії" (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Отже, оскільки скарга ОСОБА_1 є неприйнятною, тому її разом з доданими до неї матеріалами слід повернути скаржнику.
Керуючись статтями 24, 346, 365 Кодексу адміністративного судочинства України Велика Палата Верховного Суду