УХВАЛА
17 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 160/10326/19
Провадження № 11-95за21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року і ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2020 року та 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, і
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Солода Віталія Михайловича, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність, яка виявилася у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання (запиту) заяви від 12 квітня 2019 року;
- постановити окрему ухвалу згідно зі статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України;
- визнати протиправною бездіяльність, яка виявилася у неприйнятті після розгляду заяви від 12 квітня 2019 року рішення, постанови, тобто правового акту на підставі статті 19 Конституції України, статей 7, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян";
- захистити права на інформацію, зазначивши окремим пунктом рішення, що без винесення за результатами розгляду звернення рішення постанови, тобто правового акту, заява від 12 квітня 2019 року вважається такою, що належно не розглянута.
Дніпропетровський окружний адміністративний суду ухвалою від 28 жовтня 2019 року позовну заяву залишив без руху через несплату судового збору та ненадання доказів звільнення від сплати цього платежу.
Той же суд ухвалою від 18 грудня 2019 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовну заяву повернув позивачу.
ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року залишив без руху та надав десятиденний строк для усунення недоліків скарги. Позивач мав надати належні докази, що підтверджують неможливість сплатити судового збору або документу про сплату судового збору.
Цей же суд ухвалою від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернув скаржнику, оскільки останній не виконав вимог, зазначених в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року.
У травні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня та 18 березня 2020 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 травня 2020 року на підставі пункту 1 частини другої статті 333 КАС України відмовив у відкритті касаційного провадження на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року; визнав неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року; відмовив в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; касаційну скаргу залишив без руху; надав скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали шляхом сплати судового збору і надіслання належних доказів на підтвердження його сплати, або документів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за 2019 рік; подання до суду касаційної інстанції заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення і надіслання належних доказів.
13 травня 2020 року позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року, за наслідками розгляду якої Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідно до вимог статті 294 КАС України ухвала про залишення позовної заяви без руху не відноситься до видів ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
13 травня 2020 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, за наслідками розгляду якої Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2020 року визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 18 грудня 2019 року; відмовив в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу залишив без руху; надав скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали шляхом сплати судового збору і надіслання належних доказів на підтвердження його сплати або документів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за весь попередній рік; подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення і надіслання належних доказів.
Ухвалою від 17 серпня 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційногопровадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 серпня 2020 року продовжив строк на усунення недоліків касаційної скарги тривалістю десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
Цей же суд ухвалою від 10 листопада 2020 року відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу на ухвалуТретього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року повернув ОСОБА_1
23 грудня 2020 року ОСОБА_1 повторно надіслав касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 січня 2021 року визнав неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року; відмовив в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року залишив без руху та надав скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Стосовно ухвали суду апеляційної інстанції від 29 січня 2020 року суд вирішив відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2020 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї ж особи на це саме судове рішення.
ОСОБА_1 не погодився із ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та ухвалами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2020 року і 12 січня 2021 року та надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду заяву про їх скасування згідно із пунктом 7 частини першої статті 349 КАС України.
Подана скарга не може бути прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду з огляду на таке.
КАС України чітко визначає випадки, у яких перегляд судових рішень (залежно від категорії справи) здійснює саме Велика Палата Верховного Суду, а також підстави такого перегляду в окремих випадках.
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Згідно з частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Отже, Велика Палата Верховного Суду може переглядати в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним лише як судом першої інстанції у зазначеній вище категорії справ.
Відповідно до частини першої статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. Відповідно до частини п`ятої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначений статтею 347 КАСУкраїни. Згідно з частинами першою та четвертою цієї статті питання про передачу справи на розгляд, зокрема, Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 346 КАС.
Зі змісту зазначених норм убачається, що саме суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Тобто питання про передачу адміністративної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішує тільки касаційний суд (у цьому випадку - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду) після подання учасником справи касаційної скарги відповідно до статті 331 КАСУкраїни.
У цій справі Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не ухвалював рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАСУкраїни.
У контексті сказаного треба зазначити, що положення КАСУкраїни не передбачають право учасника справи звертатися безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду з вимогою про передачу адміністративної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною п`ятою статті 346 КАС України.
Відповідно до частини п`ятої статті 355 КАС України судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними й оскарженню не підлягають.
Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що ухвала колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складіВерховного Суду є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата Верховного Суду не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду.
Отже, скарга про перегляд судового рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду після касаційного перегляду є неприйнятною, а тому її разом з доданими до неї матеріалами слід повернути скаржнику.
Керуючись статтями 22, 24, 167, 346 Кодексу адміністративного судочинства, УкраїниВелика Палата Верховного Суду,