ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 800/362/17
Провадження № 11-913заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
представника позивачки - адвоката Мацка В. В.,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року (судді Юрченко В. П., Васильєва І. А., Пасічник С. С., Хохуляк В. В., Ханова Р. Ф.) в адміністративній справі № 800/362/17 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії і
ВСТАНОВИЛА:
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами:
- скасувати рішення ВККС від 26 червня 2017 року №150/вс-17, яким визнано ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС);
- зобов`язати Комісію повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у ККС ВС.
Вимоги мотивувала тим, що ВККС, коли ухвалювала своє рішення в рамках оголошеного нею конкурсу на зайняття вакантної посади судді ККС ВС, який провадила через призму необхідності перевірки відповідності претендентки на цю посаду вищим стандартам та критерію відсутності щонайменшого обґрунтованого сумніву в її чесності як майбутньої судді Верховного Суду, дійшла негативного висновку і відмовила визнати ОСОБА_1 здатною здійснювати правосуддя в названому судді.
Обставинами, які лягли в основу цього висновку, стала, як розцінює їх позивачка, начебто її недоброчесна поведінка під час отримання і приватизації службового житла в м .Києві. Комісія невиправдано надала вагоме значення тому, що на день отримання ордера (13 березня 2013 року) на право зайняття службового житлового приміщення ОСОБА_1 до складу своєї сім`ї включила свою дочку, яка на той час мала власну сім`ю і понад п`ять років працювала помічником судді Чернігівського окружного адміністративного суду. Відповідно до декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012 - 2015 роки, копії яких наявні в суддівському досьє, єдиним членом сім`ї кандидатка зазначала свого чоловіка ОСОБА_2 . Коли заповнювала декларацію родинних зв`язків судді, то серед осіб, які у звітний період обіймали посади, визначені пунктом 2 частини другої статті 61 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), вказала свою дочку ОСОБА_3, яка з 2007 року обіймає посаду помічника судді названого вище суду. У розділі ІІІ цієї декларації кандидат зазначила, що ОСОБА_3 спільно з нею не проживає, вони не пов`язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов`язків.
ОСОБА_1 вважає рішення ВККС незаконним і необґрунтованим, а її висновки розцінює як безпідставні, немотивовані, однобічні й тенденційні. Комісія усупереч положенням Регламенту Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) використала інформацію про подвійне отримання нею ( ОСОБА_1 ) службових квартир та їхню подвійну приватизацію, хоча не повинна була цього робити, оскільки ці відомості оформлені у виді додаткової інформації, яка може бути використана лише як доповнення до основного, первинного висновку ГРД про невідповідність її як кандидата на посаду судді Верховного Суду критерію доброчесності та професійної етики, який стосовно неї був складений 15 травня 2017 року. Підставами для цього висновку ГРД про її недоброчесність став аналіз результатів касаційного розгляду колегією суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, у склад якої входила й вона, кримінальної справи щодо ОСОБА_4 . У цьому висновку ГРД зазначила також, що інформацію про розгляд цієї справи вона не зазначила в декларації про доброчесність. Вважає, що обставини про отримання службового житла в місті Києві ВККС з`ясовувала упереджено і фактично з обвинувальним ухилом. Її позбавили можливості пояснити та спростувати додаткову інформацію ГРД про начебто протиправне отримання нею службового житла в місті Києві та його приватизацію, оскільки цю інформацію уповноважена особа ГРД надала 26 червня 2017 року - у день пленарного засідання ВККС.
Не отримали належного обґрунтування її пояснення про обставини та умови отримання цього житла, зокрема що від дня постановлення її на облік для отримання службового житла в 2011 році сталися зміни в житті її дочки. Ці зміни пов`язані зі станом здоров`я останньої, народженням у неї в 2015 році двійні, станом здоров`я однієї дитини, яка потребувала особливих умов проживання, спеціального реабілітаційного догляду в медичних та інших установах, одна з яких знаходиться у м. Києві. Через ці обставини дочка постійно користується квартирою у м. Києві. До сказаного додає обставини, що стосуються професійної сторони життя дочки, її участі в конкурсі на посаду судді, який вона успішно пройшла і в червні 2016 року була рекомендована на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду.
Покликається ОСОБА_1 й на те, що ВККС неправильно використала відомості з двох різних суддівських досьє. За її баченням, для висновку про здатність здійснювати повноваження судді ККС ВС мали використовуватися дані із суддівського досьє кандидата на цю посаду, а не відомості суддівського досьє як судді відповідного суду.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 13 березня 2019 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суд дійшов висновку, що Комісія прийняла рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
3. ОСОБА_1 не погодилася з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його й ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги є подібними до наведених у позовній заяві й зводяться до того, що суд першої інстанції всупереч судовому контролю за дискреційними адміністративними актами не дослідив рішення Комісії на предмет перевірки об`єктивності та обґрунтованості висновків.
4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 31 жовтня 2019 року відкрила апеляційне провадження у зазначеній справі, а ухвалою від 12 листопада 2019 року призначила її до розгляду.
5. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Комісія наголосила, що в спірному рішенні докладно зазначено про факти та обставини, що мали значення і стали підставою для прийняття цього рішення, а також правові підстави та мотиви прийняття саме такого рішення.
Звертає увагу також на те, що зміст наданих та оцінених Комісією пояснень позивачки свідчить про відсутність в останньої прагнення демонструвати бездоганну поведінку та несприйняття нею повною мірою фундаментальних засад професійної етики і доброчесності судді.
Висновки Комісії про визнання кандидатки ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у ККС ВС, зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє, пояснень позивачки, яка своєю чергою брала безпосередню участь у співбесіді і дослідженні зібраних матеріалів.
Акцентує увагу на тому, що наведені в рішенні факти Комісія оцінювала як такі, що можуть вплинути на здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді та в цілому на довіру до судової влади.
6. У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Мацко В. В. підтримав доводи апеляційної скарги та, мотивуючи необхідність її задоволення, послався в основному на доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився.
7. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення представника позивача, дослідила матеріали справи і дійшла такого висновку.
07 листопада 2016 року ВККС рішенням № 145/зп-16 оголосила конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
02 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Комісії із заявою про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді ККС ВС.
13 грудня 2016 року Комісія прийняла рішення про допуск ОСОБА_1 до участі у конкурсі на посаду судді ККС ВС.
Рішенням від 11 січня 2017 року Комісія призначила кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, в тому числі позивачки.
Згідно з рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 23/зп17 ОСОБА_1 була допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
ГРД надала Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 15 травня 2017 року.
Комісія у складі колегії за результатами співбесіди 24 травня 2017 року з ОСОБА_1 прийняла рішення про оголошення перерви та винесення на розгляд Комісії у пленарному засіданні питання про підтвердження її здатності здійснювати правосуддя у ККС ВС.
ГРД направила до Комісії затверджене 23 червня 2017 року рішення про надання інформації на доповнення до висновку про невідповідність кандидатки критеріям доброчесності та професійної етики. Це доповнення ОСОБА_1 отримала в день пленарного засідання.
26 червня 2017 року ВККС розглянула на пленарному засіданні питання про підтвердження здатності кандидатки на посаду судді ККС ВС здійснювати правосуддя у відповідному суді та згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII ухвалила рішення № 150/вс-17 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у ККС ВС.
Комісія зазначила, що ГРД надала Комісії висновок про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. У ході дослідження доповнення до висновку було з`ясовано, що ОСОБА_1 у 2013 році отримала ордер на право зайняття службового приміщення для проживання сім`ї у місті Києві в складі чоловіка ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3, тоді як її дочка ОСОБА_3 мала власну сім`ю, понад 5 років працювала на посаді помічника судді Чернігівського окружного адміністративного суду. Підтвердженням цього стали відомості декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012 - 2015 роки, де ОСОБА_1 називала членом сім`ї тільки свого чоловіка ОСОБА_2, та декларації родинних зв`язків за 2011 - 2015 роки, в якій у розділі ІІІ "Відомості про пов`язаність спільним проживанням, побутом, наявність взаємних прав та обов`язків" кандидатка вказала, що ОСОБА_3 спільно з нею не проживає, спільним побутом не пов`язана та у них відсутні взаємні права та обов`язки.
8. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.
Відповідно до частини другої статті 17 зазначеного Закону найвищим судом у системі судоустрою визначений Верховний Суд. Згідно з нормами розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону Верховний Суд створюватиметься як новий орган, до якого судді призначатимуться на конкурсній основі.
Як установлено частиною другою статті 81 Закону № 1402-VIII, на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 38 цього Закону суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років.
За частинами першою та другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою зазначеної статті Закону № 1402-VIII є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п`ятої статті 83 цього Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
Згідно із частиною першою статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 81 цього Закону передбачено, що Комісія за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.
Відповідно до пункту 16 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення), дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Положення співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення із суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.
Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом на посаду судді) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності (пункт 20 розділу III Положення).
Згідно з пунктом 11 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII суддівське досьє має містити інформацію про відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, зокрема копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції.
Отже, можна підсумувати, що дослідження досьє та проведення співбесіди як один із етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності, що своєю чергою обумовлює легітимність дій Комісії.
Установлені Законом № 1402-VIII критерії кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) спрямовані насамперед на забезпечення суддівського корпусу професійними кадрами високого рівня кваліфікації з урахуванням морально-психологічних якостей та загальних здібностей.
9. З метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД, що надає за наявності відповідних підстав висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або суддівського досьє (стаття 87 Закону № 1402-VIII).
Згідно із частиною шостою статті 87 цього Закону ГРД: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Комісії висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.
Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
10. Відповідно до пункту 32 розділу ІІІ Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне з таких рішень: у випадку визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Отже, рішення щодо підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя приймає Комісія. Проте наявність негативного висновку ГРД стосовно кандидата на посаду судді обов`язково передбачає необхідність проведення Комісією співбесіди із кандидатом на посаду судді (у формі засідання) з метою з`ясувати викладені у висновку ГРД обставини та надати їм власну оцінку на предмет відповідності такого кандидата на посаду судді критеріям доброчесності і професійної етики та, як наслідок, прийняти за підсумками цього обговорення остаточне рішення щодо підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя.
За частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
11. Зі змісту оскаржуваного рішення ВККС випливає, що підставою для його ухвалення стали обставини отримання ОСОБА_1 службового жилого приміщення і користування ним на підставі наданих нею відомостей про наявність у складі її сім`ї дочки, яка на той час була одруженою, мала дітей та проживала окремо в іншому населеному пункті.
Це рішення Комісія прийняла за внутрішнім переконанням її членів з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, а також Положення. Рішення містить докладні мотиви його прийняття, висновки Комісії зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді, пояснень позивачки, яка безпосередньо брала участь у співбесіді і дослідженні зібраних матеріалів.
Із системного аналізу наведених норм убачається, що частина перша статті 88 Закону № 1402-VIII встановлює імперативний порядок лише для підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді в разі наявності негативного висновку ГРД. Саме для ухвалення такого остаточного рішення необхідне проведення пленарного засідання Комісії та прийняття цього рішення не менше ніж одинадцятьма її членами.
Натомість рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ухвалюється колегією Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії для відповідного кваліфікаційного оцінювання, незалежно від наявності чи відсутності висновку ГРД.
12. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності Комісія має оцінювати за показниками, визначеними у розділі ІІ Положення, прийнятого на виконання вимог частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІ.
У межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) ВККС є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Щодо останнього, то Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.
Основоположні принципи впроваджені у національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів, та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики, затвердженому у новій редакції рішенням ХІ (чергового) з`їзду суддів України від 22 лютого 2013 року.
Відповідно до цього Кодексу суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім`ї.
За загальними правилами Кодексу суддівської етики судді зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв`язку з чим беруть на себе більш істотні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
Згідно з положеннями Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів на 316-й нараді заступників Міністрів від 11 березня 1980 року, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
13. В аспекті наведеного треба вкотре зазначити, що повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання кандидатів за визначеними законом критеріями відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
Жоден інший суб`єкт чи орган, зокрема й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.
14. Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення ВККС містить мотиви його прийняття, висновки Комісії зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді, висновків ГРД та пояснень позивачки, яка безпосередньо брала участь у співбесіді і дослідженні зібраних матеріалів.
15. Велика Палата Верховного Суду не бачить підстав для визнання слушними доводів скаржниці про необґрунтованість рішення Комісії та неналежне дослідження судом доказів, відображених у рішенні фактів і погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що це рішення Комісія прийняла у спосіб, на підставі та в межах повноважень, щo визначені Кoнституцією та законами України, а також з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У рішенні Комісія надала оцінку доводам ОСОБА_1, які вона навела на спростування кожного зі звинувачень ГРД в її недоброчесності.
16. Покликання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не досліджував доводів позовної заяви і не навів мотивів їх відхилення, є надуманими, оскільки не випливають зі змісту судового рішення.
Зокрема, у відповідь на твердження позивачки про те, що Комісія під час проведення конкурсу до Верховного Суду мала право оцінювати тільки досьє кандидатки на посаду судді, а не суддівське досьє судді відповідного суду, суд першої інстанції правильно послався на положення статті 85 Закону № 1402-VІІІ, яка не передбачає таких обмежень. Понад це, ВККС з огляду на свої дискреційні повноваження та обсяг правової і суспільної свідомості кожного із її членів, рішення про невідповідність кандидатки на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання ухвалювала за внутрішнім переконанням.
Відхиляючи доводи позивачки про незаконне використання Комісією додаткової інформації ГРД, яку та додала до свого первинного головного документа - висновку про її недоброчесність, але який, з погляду позивачки, насправді не доповнює його, суд першої інстанції послався на положення частини п`ятої статті 85 Закону № 1402-VІІІ щодо вмісту досьє кандидата на посаду судді. Конкретизуючи свою позицію в цій частині судового рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень цієї норми Закону суддівське досьє має містити: документи, подані кандидатом на посаду судді відповідно до частини четвертої статті 81 цього Закону; інформацію щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної етики; матеріали проведення спеціальної перевірки та іншу інформацію щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, зокрема, відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї задекларованим доходам, у тому числі копії декларацій, поданих відповідно до цього Закону та законодавства у сфері запобігання корупції; іншу інформацію та матеріали, визначені пунктами 6, 13 - 17 частини четвертої цієї статті. Пункти 6, 13 - 17 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VІІІ, до якої відсилає вказана норма, передбачають наявність у досьє кандидата, зокрема, інформації про здійснення викладацької діяльності, декларації родинних зв`язків судді та декларації доброчесності судді; результати тестувань щодо відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання (у разі їх проведення); результати застосування інших засобів становлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання (у разі їх застосування); висновок ГРД (у разі його наявності); інші відомості та дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-якої іншої інформації щодо судді, визнаної рішенням ВККС такою, що підлягає включенню до суддівського досьє.
Відповідно до згаданих вище положень статті 87 Закону № 1402-VІІІ ГРД надає, за наявності відповідних підстав, висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.
Із цього суд підсумував, що законодавство, яке визначає порядок проведення конкурсу на посаду судді Верховного Суду, передбачає, що ГРД має право лише збирати, аналізувати й перевіряти інформацію, що стосується доброчесності та професійної етики суддів. Оцінювання судді (кандидата на посаду), зокрема його професійних знань і компетентності, моральної, етичної та психологічної доброчесності, - це завдання органу, якому доручено проводити оцінювання (ВККС).
Висновок ГРД може стосуватися лише встановлення (констатації) відповідності особи критеріям професійної етики та доброчесності суддів і кандидатів на посаду судді. ГРД лише сприяє Комісії в питаннях оцінювання та не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Висновок ГРД є інформацією, яка міститься в досьє кандидата і підлягає дослідженню Комісією з-поміж іншої інформації при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності.
Із цих міркувань суду вбачається, що висновок Комісії про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у ККС ВС, є не стільки рішенням, яке вона ухвалила винятково під впливом висновків та додаткової інформації ГРД, скільки результатом реалізації власних, статусних, дискреційних, законодавчих положень щодо встановлення обставин, існування яких не давало можливості визнати кандидатку на посаду судді ККС ВС такою, що відповідає основоположним принципам регламентації статусу судді та високим стандартам, яким вона повинна відповідати.
Велика Палата Верховного Суду також акцентує увагу на тому, що посада судді покладає певні обмеження і обов`язки, зумовлені необхідністю неупередженого здійснення правосуддя. Зокрема, запорукою і необхідною умовою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка судді.
Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня
2008 року № 1165 (1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).
17. Велика Палата Верховного Суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і причин для втручання в нього немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання його протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
Твердження апеляційної скарги фактично дублюють доводи позовної заяви, які суд першої інстанції визнав безпідставними і необґрунтованими, навівши для цього відповідні мотиви. В апеляційній скарзі ці твердження не містять властивостей чи ознак, які б змушували й зобов`язували поглянути, сприйняти та оцінити спірні відносини по-інакшому й визнати їх достатніми для втручання в судове рішення.
Посилання в апеляційній скарзі на решту доводів, приміром на поверхову і неглибоку оцінку судом мотивів, через які Комісія відмовилася визнати названі нею причини включення дочки до складу сім`ї для отримання службового житла, не спростовують правових висновків цієї постанови.
Інших доводів апеляційної скарги, якими обґрунтовується незаконність судового рішення і щодо яких не наведено мотивів їх відхилення, немає.
18. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У цій справі суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень процесуального права і ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Як згадано вище у цій постанові, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правових висновків рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року.
Отже, апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду